«Господь прийшов на землю, щоб людина піднялась на небо»

---

П’ятниця. 7 грудня. 8.50. Новояворівські УМХанята зі щасливими усмішками мерзнуть на зупинці і активно обговорюють майбутню подію. У чиємусь життя таке трапляється вперше, а хтось уже зі стажем. Одні діляться досвідом, а інші згадують, чи часом чого не забули. Вже всі на місці. Що ж, пора на маршрутки! Ми не могли на залишити за собою сліду і роз’їздили тротуар біля Янівського цвинтаря, поки за нами приїхав отець Дмитро і завіз у реколекційний дім при монастирі св. Альфонса. Так ми збирались на Різдвяні реколекції, які організував нам отець Володимир Юркевич, а проводив для нас отець Михайло Іваняк.

Основна тема на ці три дні була: «Господь прийшов на Землю, щоб людина піднялась на небо». Ми розбирались, що бачить дитина при народженні, як розвивається її зір протягом першого року життя; роздумували над запитанням: «Що було би, якби Ісус не народився?» - і багато з нас не змогли дати на нього відповідь, бо скільки своєї свідомості треба перевернути, скільки цінностей перекреслити, скільки моральних принципів викинути з голови, щоби таке уявити… Наші сестри-редемптористки – Віра Козак і Рафаїла Литвин – змусили нас переосмислити наші відносини з ближніми, оцінити нашу прив’язаність до людей і на скільки ми відкриті одне до одного, зрозуміти, яким є шлях нашого життя і ким кожен з нас, зокрема, є в ньому?... Отець Михайло зумів зробити з УМХанят вертеп, і він сам, і брат Роман, і сестра Віра брали у ньому участь. Ми всі разом склали привітання для немовляти-Ісуса, поколядували, і змушені були на другий день наших реколекцій відпустити отця Михайла, бо його горло болісно запротестувало, коли дізналось, що буде проводити реколекції для молоді з Новояворівська. Ввечері, при світлі 31 свічки ми дякували за те, що ми живемо, за реколекції, за спільноту; просили сили, терпеливості, розуму, щоби далі йти за Христом; і, звичайно, перепросили один-одного за все, що було не так. Ми переглянули фільм «Свята родина» і нам він дуже сподобався – кожен з нього взяв щось для себе особисто, кожен зрозумів, що Господь має наше життя на Своїй долоні, нам залишається тільки надіятись на Нього і йти за Ним. Також під час реколекцій кожен мав можливість приступити до сповіді чи піти на духовну розмову.

Словом, реколекції видались на славу: всі щасливі і оновлені повернулись додому. При виході з реколекційного дому у кожного на обличчі можна було побачити нотки суму тільки з однієї причини: «Чому реколекції минули так швидко? Чому тільки 3 дні?» Ми дуже вдячні всім, хто долучився до наших реколекцій і з нетерпінням очікуємо нових зустрічей!

Маруся Дацко