Яким є Бог?


Саме під таким гаслом розпочалась чергова дивовижна зустріч у сестер-редемптористок 2 лютого 2013 року по вул. Базальтовій 13/2 у м. Львові.

Наскільки глибше ми можемо пізнати, здавалося б, добре нам відомого Бога? Як добре Його знаємо? Кого ми не розуміємо, і Ким відверто захоплюємось?

Які Його риси?

Він - незбагненний? Непередбачуваний? Щедрий на таланти? Креативний? Турботливий? Без сумніву! І ці екстравагантні Божі риси можна досвідчувати щоразу, коли робиш Йому крок на зустріч і шукаєш, навіть, коли не завжди розумієш. Навіть коли губишся і не можеш осягнути Божий задум щодо себе, але попри ці переживання все ж намагаєшся знайти Його, справжнього…

Чому «справжнього»? Напевно тому, що сьогодні існує модель «викривлення Божого образу».

Саме про п’ять божків, які мають свої риси, розповідала нам с. Антонія Шелепило, МНІ.

Першим є Бог – «диктатор», який любить карати. Кажуть: «То за гріхи свої він платить нещасливою долею…». Насправді, Бог людину лише шукає, а не ганяється за нею з батогом.

Другим є Бог – «бухгалтер», з Яким можна вести рахунки. «Я Тобі, Боже, десяток вервиці, а Ти мені достаток у дім…». Та вся справа в тім, що Господь не веде облікових записів, а роздає за потребою, бо Він добрий.

Третім є Бог – «Бозя», добра фея. Його «творять» тоді, коли вельми акцентують на доброзичливості та щедрості Господній. Звісно, що це присутнє завжди, але не через корисливість чи улесливість.

Четвертим є Бог – «недосяжний Дух», Якого фактично неможливо пізнати, такі в Нього складні механізми.

І останнім, п’ятим Богом є Бог – «суворий Суддя». Тут і мови нема про лагідне прощення і примирення.

П’ять божків, які через людський страх діють не як протизапальний засіб, але як алергічна реакція, тому що видумані неправдиві образи – не здатні лікувати і приносити людині радість. І вона не може заспокоїтись. Так і творить в уяві стереотипи про Бога.

Під час лекції ми мали завдання записати на оформлених карточках, що кожен з нас досвідчив через Бога, що не розуміє у Його поведінці і чому буває з Богом важко ладнати.

Особисто для мене це завдання було дуже цікавим і корисним. Момент зосередженості і бажання отримати відповідь. Зрештою, для кожного це завдання мало особливе значення. Це можна було простежити навіть із нашого щирого ділення у колі.

По закінченню, ми розмовляли про сімейний фотоальбом Бога, беручи за основу фрагменти Євангелія від Луки, а саме 15 розділ. В цій главі розповідається про знайдену вівцю, драхму та блудного сина. Так пастир знайшов заблукане створіння, жінка знайшла монету, а батько – сина.

Так Господь щоразу радіє, коли знаходить кожного з нас. Він шукає за нами, спостерігає ніколи не стоячи осторонь. Це вірний образ Христа, а не божка–ілюзіоніста, який твориться у думках людей через брак довіри.

Такі дивовижно проведені паралелі, які представили сестри, були настільки актуальними, що немає сумніву - Бог запрошує!

Нам варто хотіти і прагнути ввійти у сімейний фотоальбом Бога. Адже, Бог так хоче увійти в нашу історію! Хоче, щоб ми пізнавали Його справжнім…

Щире спасибі любим сестрам за їхні завжди актуальні теми і дивовижні науки, щирі розмови і теплу гостину!

Анастасія Колосовська