"Любов до Господа Бога"

---

Цими весняними днями, коли усе сотворене прокидається з новою силою та береться молодими пагонами, щоб зацвісти надією, минає чергова річниця народження для неба умиротвореного пастиря та великого праведника Миколая Чарнецького, що уже понад п’ятдесят років залишається особливим пристановищем та Божою силою для тисяч зболених сердець.

З цієї нагоди у днях постної мандрівки бажаємо ділитись з Вами короткими роздумами блаженного Миколая, котрі вперше публікуються для широкого загалу. Це є реколекції виголошені ним у 1928, 1934 і 1942 роках.

Хоч виголошені, як живе слово, багато років тому, ілюструють незвичну здатність довіряти та вчитись любити добро. Щоб передати дух цього святця залишаємо мову оригіналу.

Реколекції. 1928 рік.

«Любов до Господа Бога».

Душу нашу треба звернути до любови Господа Бога. Дитина коли любить родичів має в них уподобання. Треба мати уподобання в Бозі, котре стараймося викликати через розважання, молитву, пізнання християнських правд віри.  З уподобання Бога пливе це, що дочасні речі не мають для нас вартости. Любов до людини об’являється в цей спосіб, що хочемо зробити йому приємність. Господу Богу можемо зробити приємність тим, що як будемо помножувати славу Божу.

Кождий акт любови до Господа Бога є помноженням Божої ласки і нагороди, а ми марнуємо багато ласк.

Любов Господа Бога, котру дає нам Святий Дух своєю ласкою, тратимо через гріх.  Найбільший щастям на землі є здоровля, життя, а гріх його відбирає. Доказують це хорі по шпиталях. Чоловік створений до життя порядного, родинного. Через гріх вимирають народи, гріх є причиною родинних трагедій. Гріх нищить держави. Багато грошей іде на забезпеку перед гріхом (суди, поліція). Чоловік створений до надприродного життя. Гріх це життя нищить. Гріх є пекельним причастям. В містичнім тілі діявола є ріжні види злоби. У кождого з нас є зародок до святості і до гріха. Стараймося перестрахуватися перед гріхом.

Гріх є непонятною тайною зла у відношенню до Бога, є обидою, кпиною з всемогутности Господа Бога. Господь Бог не жалує нам нічого. Чоловік в грісі добродійства Господа Бога, уживає проти Господа Бога. Господь Бог понизився, пролляв свою кров, а ми не зважаємо на це, коли чинимо гріх. А  пам’ятки гріха  є: пекло, упадок Адама і всі наслідки цього і Голгофта.

«Заступи, спаси, помилуй, сохрани нас Боже Твоєю благодатію».

Щоби любити Бога треба мати ласку Святого Духа. Поняття ласки в правді недоступно людському розумові, але дещо об’явив Господь Бог. Ласка освящаюча, це нове створення чоловіка, це защіплення в чоловіці нового надприродного життя. Через неї стаємо Божими синами. Без Божої ласки не можемо жити надприродним життям. Господь Бог безконечно любить душу в ласці. Ласка Божа робить чоловіка приятелем Бога. Ласка дає поміч до доброго життя і очищує нас. Чи є в нас цінення ласки?

Молитва за прославу.

О мій Боже!
З глибини моєї душі віддаю
поклін Твоїй безмежній Величі.
Дякую Тобі за ласки й дари,
що ними Ти наділив Твого вірного
слугу блаженного священномученика
Миколая Чарнецького.
Прошу Тебе, прослав його
також і на землі. Благаю Тебе,
уділи мені в своєму
Батьківському милосерді ласку
(намірення), про яку Тебе покірно молю.
Амінь.

Підготувала с. Альойзія Рондяк, Згромадження сестер св. Йосифа ОПДМ