«Серце чисто созижди во мні Боже і дух прав обнови во утробі моей»

---

Цими весняними днями, коли усе сотворене прокидається з новою силою та береться молодими пагонами, щоб зацвісти надією, минає чергова річниця народження для неба умиротвореного пастиря та великого праведника Миколая Чарнецького, що уже понад п’ятдесят років залишається особливим пристановищем та Божою силою для тисяч зболених сердець.

З цієї нагоди у днях постної мандрівки бажаємо ділитись з Вами короткими роздумами блаженного Миколая, котрі вперше публікуються для широкого загалу. Це є реколекції виголошені ним у 1928, 1934 і 1942 роках.

Хоч виголошені, як живе слово, багато років тому, ілюструють незвичну здатність довіряти та вчитись любити добро. Щоб передати дух цього святця залишаємо мову оригіналу.

Реколекції. 1928 рік.

«Серце чисто созижди во мні Боже і дух прав обнови во утробі моей»

На смерть тіла нема лікарства. На смертні недуги душі  є лікарство – Сповідь і Святе Причастя. Багато сповідей є злими. Між блудами Сповіді найбільше впадаючими в очі є брак жалю, відкладання чесноти покути, котре доводить до того, що вкінці душа засипляє до смерті, а в годині смерті вона не дістане  ласки покаяння. Блудом дальшим є, коли хтось сповідається, але часто і не хоче зірвати з обставин до гріха. Ми мусимо цілковито зірвати зі злом.

Налоговий гріх входить в само ядро душі і лишає по собі пляму. Коли у вас були такі сповіді, що ви залишали якесь прив’язання в душі, то ці сповіді були злі. Щоби цілковито зірвати зі злом треба збудити совершенний жаль. Коли маємо таке покаяння, то Господь Бог не лише все нам відпускає, але й віддається нам цілковито. Користаймо з хвилі і каймося, доки позволяє нам Господь Бог.  

Свята Сповідь із захованням 5 умов є найбільшим щастям для людини. Коли на совісти людини тяжить смертний гріх, душа не любить Бога. Жаль має звернути душу назад до Бога. Ісус Христос відчуває радість коли нас віднаходить. Чувства його зображені в притчі о блуднім сині. Ліпша сповідь тоді, коли сповідаємось з любові до Ісуса, а не лише тому, що відчуваємо тягар гріхів. Сповідь успокоює совість. Вона забезпечує нам витривання в добрім.

Надприродне життя потребує корму. Кормом цим є саме Тіло і Кров Ісуса Христа. Перші християнські віки, коли було часте Святе Причастя -  це часи найбільшого розквіту. Причиною упадку християнського, релігійного життя було неприймання Святого Причастя. Свята Церква заохочує до частоти Святого Причастя, щоб духове життя росло. Коли в теперішніх зматеріалізованих часах бачимо громади християн, котрі кріпко держаться віри, то це треба завдячити частому приступанню до Святого Причастя. До Святого Причастя треба зближатися з великою вірою, належним приготуванням і надією, що одержимо силу до надприродного життя. Крім віри і надії при прийманні Святого Причастя треба ще й чесноти любові, бо Пресвята Тайна Євхаристії є вияв Христової любові.

Молитва за прославу.

О мій Боже!
З глибини моєї душі віддаю
поклін Твоїй безмежній Величі.
Дякую Тобі за ласки й дари,
що ними Ти наділив Твого вірного
слугу блаженного священномученика
Миколая Чарнецького.
Прошу Тебе, прослав його
також і на землі. Благаю Тебе,
уділи мені в своєму
Батьківському милосерді ласку
(намірення), про яку Тебе покірно молю.
Амінь.

Підготувала с. Альойзія Рондяк, Згромадження сестер св. Йосифа ОПДМ