Єдине моє уповання на Бога не зрадило!

---

Молитва – це дар. Його можна випросити і йому можна навчитись.

Багато питань виникає, коли намагаєшся усвідомити сутність і призначення молитви. Починаєш застановлятись наскільки ти втаємничений у цей діалог. Як часто приділяєш увагу молитві? Чим взагалі для тебе є молитва? Чи потребуєш ти її щодня?

Молитва – є практикою життя. Молитва – це споглядання. Молитва – це пам’ять про Бога і слухання Бога.

Саме про значення молитви ми роздумували на цьогорічних реколекціях, які проводила для нас с. Наталя Коромець, МНІ з 19 по 21 квітня у монастирі сестер-редемптористок на вул. Базальтовій у Львові.

Наші реколекції розпочались із Літургії Напередосвячених дарів у каплиці монастиря сестер Пресвятої Родини.

Одні з перших питань, які були згадані з початком реколекцій були: «з яким Богом я зустрічаюсь під час молитви, яке я маю відношення до молитви?» Справді, ці згадані моменти тренували увагу і свідомість, «що я досвідчую при зустрічі з Богом наодинці?»

Чи робота для мене є молитвою? Чи ці два стани гармоніюють в мені? І як приклад, с. Наталя згадала слова с. Ґілдеґард Данкл, МНІ: «чим більше роботи, тим більше молитви». Справді, адже це прекрасна нагода дякувати за те, що ти можеш працювати і служити ближньому!

Суботній ранок розпочався для нас радісною Літургію у каплиці монастиря, яку очолив о. Михайло Іваняк, редемпторист.

Одним із особливих етапів нашого навчання було роздумування над значенням молитви «Отче Наш», молитви Ісусових учнів.

Взиваючи Господнє ім’я, очікуючи Його приходу на землю, віддаючись цілком Його волі у цій молитві, чи свідомі ми тих слів, які промовляємо? Чи готові піти за Ним безсумнівно? Чи справді Божа воля є понад мою слабку людську волю?

Варто поспостерігати за собою пильно, коли кажемо «нехай буде воля Твоя», бо може ми це вимовляємо у тоні поразки – не вийшло по–моєму, нехай буде, як хоче Бог?

Коли промовляємо «хліб наш насушний дай нам сьогодні» - чи віримо щиро у те, що Бог нас не залишить, не занедбає і не забере того, що нам приписано? «Нема такого праведника, який був би голодний».

Цим все сказано… Хто довіряє Богові свої потреби, той отримує ласки щедро.

«І прости нам провини наші, як і ми пробачаємо винуватцям нашим…». Вміти простити – це самому прийняти прощення сповна. І щоб простити треба зрозуміти. Коли просити Господа про прощення треба усвідомити чи я, бува, не затаїла прихованої образи? Чи моє серце відкрите на прийняття слова «пробач»?

«Не введи нас у спокусу…». Знаючи свої слабкі сторони, варто уникати нестандартних ситуацій. Потрібно бути на сторожі своїх сильних та слабких сторін, щоби себе не піднести і щоб не опустити. Пам’ятати завжди про свою гідність, і таким чином, можна цілком  втримати рівновагу та не віддатись спокусливим бажанням.

У молитві «Отче Наш» є все наше життя! Тому, промовляючи її щодня, потрібно уважно і сердечно заглиблюватись у її значення.

Роздуми над молитвою зі Святим Письмом посіли своє чільне місце в обідню пору наших наук. До роздумів було обрано фрагмент Св. Євангелія від Луки 8, 36-50, в якому розповідається про фарисея Симона і про жінку грішницю. Ми мали застановитись над тим, що до мене промовив цей уривок? Так нам було запропоновано роздумати: до якого образу схожа я, до фарисея чи до жінки грішниці? Чи є в мені щось таке, що я пожаліла Господу? Чи залежна я від думки оточуючих?

Ці 40 хвилин роздумів стали прекрасним уроком вміти розпізнавати Слово Боже. Потім, згуртувавшись у коло, ми ділились своїм словом. Бачення кожної з нас було своєрідним, бо було живим та щирим. Це прекрасно!

Взагалі, це колосальна практика молитись зі Святим Письмом, бо надається нагода якийсь час знаходитись у містичному спогляданні Бога через читання слова.

Як сказала с. Наталя, «коли читаєш Святе Письмо – Бог говорить до тебе».

На завершення наших реколекцій ми слухали останню науку про значення молитви у Святій Літургії і особистій молитві. Так с. Наталія навчала, що потрібно вирізняти Службу Божу і Богослуження, оскільки друга означає цілий цикл молитов: Вечірня, Утреня, Служба Божа, молебні, акафісти, Літургія Напереосвячених дарів. Згадувались церковні традиції та практики, щоби ми були обізнані у всьому сенсі кожної молитви.

Таким чином це творить простір для кращого пізнання і виховання себе у дусі церковної і особистої молитви.

Щоб почути голос Бога треба розвивати в собі здатність почути Бога, - каже с. Наталя.

Треба розвивати в собі здатність молитись з повноти серця, не прив’язуючи себе до якоїсь однієї практики, а сповняти себе молитвою, шляхом пізнання себе та Бога. А це можливо тоді, коли практикуєш молитву літургійну, молитву зі Святим Письмом, молитву особисту.

Так ми навчились краще розуміти сутність молитовного стану. В подальшому ці пережиті науки слугуватимуть нам пам’яттю, що молитва має бути старанною, живою, відчутною. Бо часом, будучи неуважними чи розсіяними, - ми занедбуємо її. Але щоразу, відтворюючи у пам’яті та в серці згадку про наші молитовні реколекції, ми будемо знову і знову застановлятись над важливістю молитовної практики.

З усього серця дякуємо с. Наталі за дивовижні науки, поради, за її готовність нас, дівчат та жінок, виховувати у духовному зростанні. І усім сестрам-редемптористкам радісно дякуємо за їхню теплоту і затишок, який вони для нас створили за час нашого перебування у їхньому монастирі!

Анастасія Колосовська, учасниця реколекцій


Чи ставили ми собі запитання, чим для нас є молитва. Напевно, що ні.  Але таку можливість подумати над значенням молитви у нашому житті надали нам сестри-редемптористки на реколекціях.

То ж, що таке молитва? Для одних, молитва – це завчені напам’ять слова, які повторюємо з дня у день. І в деякій мірі так воно і є. Для інших, молитва – це крик душі, яка перебуває у стражданнях. І це теж правда, бо до Бога ми звертаємось лише тоді, коли в нас є якісь біди.  Ще інші скажуть, що молитва – це монолог,  де чути лише наше я. І цих слів не можна відкинути, бо коли стоїмо на молитві, то лише просимо те, чого нам найбільше потрібно, не даючи Богу можливості дати нам відповідь. Ще інші скажуть, що молитва – це наша зустріч з Богом. І ця думка має право на існування, хоча при цій зустрічі нам не завжди вистачає часу на повноцінне спілкування, бо завжди кудись спішимо. У молитві ми вибудовуємо свої стосунки з Богом, це діалог між Богом і дитям, яке не завжди усвідомлює, що Батько знає як зробити так, щоб дитині було добре.  

Всі ми добре знаємо молитву “Отче наш”, яку ще змалечку завчили напам’ять. А чи задумувались ми над слова цієї молитви? Особисто я, ні… Під час реколекцій, для себе я відкрила заново цю молитву. Кожне слово цієї молитви несе в собі великий зміст. Ми звертаємось до свого Небесного Отця, і хочемо щоб Його ім’я було прославлене, щоб сповнилась Його воля, бо лише Він знає, як буде для нас краще. В цій молитві відображається наше життя: сьогодення (Бог подбає про все, що нам саме в цій хвилі нашого життя є необхідним, просто потрібно Йому довіритись, але при цьому не сидіти без діла і не лінуватись); минуле (Бог прощає нам наші провини, які ми вчинили по відношенню до Бога,  але нам необхідно щиро простити і тих, які мають провини і проти нас); майбутнє (Бог захоронить нас від спокус і визволить від зла, лише потрібно бути  і самим  пильними і не стати причиною спокуси і зла для інших).

Але молитва це не тільки завчені напам’ять рядки - це слова, які ми з глибини наших сердець промовляємо до Бога; це і мовчання, коли ми сидимо в тиші, споглядаючи Його образ; це і шлях, яким ми йдемо до нашого спасіння. І слова св. Альфонса Ліґуорі, які стали темою реколекцій, напевно, найкраще відкривають значення молитви в нашому житті:  “Молитва просвічує засліплених, скріпляє слабких, а грішників перетворює на святих…”

Кожна з дівчат, яка була присутня на цих реколекціях, поділились своїми очікуваннями і сподіваннями на першій нашій зустрічі. І я можу з впевненістю сказати, що вони не тільки справдились, але й перевершили наші сподівання, про що свідчили наші думки на останній нашій зустрічі. Я хочу від щирого серця подякувати сестрам за хороші науки, за можливість роздумати над Хресною дорогою Ісуса Христа, за можливість навчитись по новому будувати стосунки з Богом, і звичайно за гостинність, за щирі посмішки, за добрі слова.

Олеся Журба, учасниця реколекцій