Про оказії та покуси до гріха

---

Цими весняними днями, коли усе сотворене прокидається з новою силою та береться молодими пагонами, щоб зацвісти надією, минає чергова річниця народження для неба умиротвореного пастиря та великого праведника Миколая Чарнецького, що уже понад п’ятдесят років залишається особливим пристановищем та Божою силою для тисяч зболених сердець.

З цієї нагоди у днях постної мандрівки бажаємо ділитись з Вами короткими роздумами блаженного Миколая, котрі вперше публікуються для широкого загалу. Це є реколекції виголошені ним у 1928, 1934 і 1942 роках.

Хоч виголошені, як живе слово, багато років тому, ілюструють незвичну здатність довіряти та вчитись любити добро. Щоб передати дух цього святця залишаємо мову оригіналу.

Реколекції. 1934 рік.

Про оказії та покуси до гріха

Що правда наша душа по добрій Святій Сповіді стає чистою, та однак не вільною від спокус, щоб знову впасти в гріх. І диявол, той «батько гріха» побачивши нашу душу чистою ще з більшим наступом йде на неї. Один ученик Платона вийшов раз над море і воно його так заманило, що сів на човен і вибрався ним на прогулянку. Так що ж, зірвалась буря, почала кидати човном, хвилі моря почали його перевертати і тільки з великим трудом дістався той прогульковець до берега. Прийшовши до дому, казав сейчас замурувати два вікна, що вели до моря, щоб вже більше не заманила його красота моря ніколи, бо от ще хвильку і був би опинився на його дні. І от таких оказій до гріха у нас багато – ними є і особи, і речі і місце, які можуть довести кожного до упадку. Отже, ми повинні всіх тих оказій, що ведуть до гріха остерігатись, хоча б се мало нас дуже багато коштувати. Се роблять і німі створіння: кінь впавши в яму, вже ніколи більше не верне на то місце, де була та яма – бо се інстинкт природи, що все боїться чогось злого. Так робили всі святі, хоч були духовними велетнями (св. Єронім втік через оказію до гріха з Риму до Вифлеємської печери). Тож не дивно, що Ісус Христос навчаючи сказав: «Коли соблазняє тебе твоя рука, відітни її...». Се значить зірви з особою, річчю, що тебе веде до упадку... Бо якраз ми найбільше через те падаємо, що не оминаємо тих нагод, оказій до гріха. З пристрастями нема жартів. Один селянин косив раз в полі і перекосив гадюку. Думаючи, що вона вже нешкідлива, взяв її до руки, а та його так вкусила, що він по хвилі помер. Тож не думаймо і ми, Діти Божі, що коли ми вже висповідались, робимо іспит совісти, розважання є забезпечені перед спокусою... Ні! Нам треба їх стерегтись. Що робити, спитали раз одного старця два молодці, щоб не грішити? А сей їм відповів: «Оминайте оказій до гріха» і се їм повторив три рази, коли вони питали «ну й ще що». Тож оминаймо на будуче тих оказій до гріха, а їх так в сьогоднішньому світі багато, а що більше й других перед ними остерігаймо, а за Божою поміччю охоронимось від гріха.

Про Боже Милосердя.
«Ісповідайтеся Господеви, яко благ, яко в віки милость Єго...» Пс.135.

Коли б у Господа Бога була тільки справедливість, то ми пропали б раз на завсіди, ми були б розторощені, розбиті в одній хвилині... Та так не є! Господь милосердний і то без кінця... Про Його Милосердя згадує Святе Письмо аж 600 разів. Найкращий змисл Божого Милосердя віддає латинське слово «misericordia», що означає - серце для нужденного. Вже сам факт створення чоловіка, говорить про Його безграничне Милосердя. Він теж знав, як каже св. Августин, що чоловік стане злим, викине Його зі свойого серця... А мимо того сотворив. Так, до цього спонукало Господа Бога безграничне милосердя. А історія ізраїльського народу, чи се не один тяг Божого милосердя?! А прихід і смерть Сина Божого, а Його життя, наука, що іншого, як не милосердя?! Бо, що ж спонукало Спасителя до прощення гріхів, таким як: Петрови, Матеєві, Закхеєві, Самарянці, Марії Магдалині і іншим, що казало Йому робити стільки чудес оздоровлень, як не то Боже Милосердя! А Святі Тайни, передовсім Свята Тайна Покаяння, Церков, інші ласки і се все діла милосердя. Про Боже Милосердя говорить найкраще притча про «Блудного Сина», яка є вірним образом душі, що покидає Господа Бога, Його святі Заповіді, ходить манівцями, а Він мимо того таки приймає, якщо вона покається. Просім нашого Спасителя о прощення гріхів у Святій Сповіді, щоб ми могли називатись Його дітьми. Просім, щоб цілий грішний світ навернувся до Бога, як той блудний син, бо у Нього тільки Його спасення і «краще завтра».

Молитва за прославу.

О мій Боже!
З глибини моєї душі віддаю
поклін Твоїй безмежній Величі.
Дякую Тобі за ласки й дари,
що ними Ти наділив Твого вірного
слугу блаженного священномученика
Миколая Чарнецького.
Прошу Тебе, прослав його
також і на землі. Благаю Тебе,
уділи мені в своєму
Батьківському милосерді ласку
(намірення), про яку Тебе покірно молю.
Амінь.

Якщо за посередництвом блаженного священномученика Миколая Чарнецького були вислухані Ваші молитви і Ви отримали потрібні ласки від Господа, просимо надсилати повідомлення про них за такою адресою:

вул. Замарстинівська, 225
м. Львів, 79068
Тел.: (032) 231-63-57
чи на email: mcharneckuj@gmail.com

Підготувала с. Альойзія Рондяк, Згромадження сестер св. Йосифа ОПДМ