Мати Божа Неустанної Помочі

---

Історія ікони

Була колись на Сході в місті Антіохії стародавня ікона Божої Матері. За давнім переказом, цю ікону малював святий апостол і євангелист Лука. Він відтворив на ній справжні риси Божої Матері.

У першій половині V століття цариця Пульхерія перенесла цю ікону до Царгорода та збудувала для неї церкву, яку назвали Одиґітрією, тобто Провідницею. Згодом почали так називати і саму ікону. Її вшановували не тільки в столиці - слава її поширилась на весь Схід. Згодом ікону почали відмальовувати, а копії під ім'ям Одиґітрії, або Провідниці розійшлися по всьому світу. На Русь теж потрапили деякі ікони, наприклад, Смоленська Страсна.

1453 року турки здобули Царгород і разом з іншими пам'ятками християнської старовини спалили й ікону Одиґітрії.

Пропала ікона, але збереглися її копії. Однією з таких копій є й наша ікона Матері Божої Неустанної Помочі. Зі збереженого донині опису справжньої Одигітрії можемо стверджувати, що ці обидві ікони були схожими. Про початок існування нашої ікони не знаємо нічого. Перші відомості про неї з’явилися в одній з церков на острові Крит. Як сама Одигітрія, так і її копія були у великій шані й славились чудами. У 1496 році, коли Царгород уже був зайнятий турками, а острів Крит залишався в руках християн, якийсь купець, острів'янин, проник одного разу до церкви, викрав ікону та заховав на своєму кораблі між крамом, аби продати десь за морем. Так Боже Провидіння використало цього грабіжника, щоб врятувати ікону від бусурманів, що опісля зайняли острів.

Купець поплив до Італії. В дорозі почалася така буря, що тільки чудом, завдяки Пречистій Діві Марії, він врятувався. Через рік прибув до Рима, столиці християнства, і почав спродувати свій крам. Та раптом важко занедужав, так що мусів перебратися до оселі свого приятеля, де й помер.



Перед смертю збагнув свій гріх, покаявся сердечно та просив приятеля, щоби віддав ікону до якоїсь церкви для загального вшанування. Приятель пообіцяв це зробити, однак, піддавшись намові своєї дружини, не додержав обітниці. Не допомогло і те, що Пречиста раз у раз з'являлася уві сні, нагадуючи, щоб повернув Їй ікону. Врешті попередила, що за кару він невдовзі помре. Так і сталося. Але це не зломило опору жінки. Аж одного разу явилась Божа Мати малій донечці тієї вдови та промовила: "Скажи мамі, що Мати Божа Неустанної Помочі наказує віддати ікону до церкви. Якщо не послухаєте, всі помрете." Тоді вдова злякалася й виконала волю Божої Матері.

27 березня 1499 року урочисто, у присутності багатьох людей, перенесено ікону до церкви св. Матея, що стояла на Есквілинській горі та належала монахам чину св. Августина. З того часу впродовж 300 літ ікона залишалася у церкві св. Матея, що була відтоді улюбленою святинею римського народу. Діялись там численні чуда. У 1793 році в Римі почалися заворушення. Церкву св. Матея зруйновали а монахи розійшлися по світу. У цій хуртовині ікона зникла, і лише через 70 літ її віднайшли під вівтарем однієї з каплиць.

Святіший Отець Папа Пій IX віддав ікону під опіку отцям-редемптористам, що мали церкву неподалік від місця, де розміщувалась колись церква св. Матея. Відтоді щораз більше поширюється вшанування ікони Матері Божої Неустанної Помочі в світі, а сама Божа Мати винагороджує людей численними чудами. І що ще цікаво: не тільки сама римська ікона має таку чудесну силу, але також її копії - скрізь, де вони знаходяться.