Заснування

Оскільки все це мало місце в історії, у певному часі, то нам потрібно переглянути ту історію і побачити її такою, якою вона була. Чисельні, здавалось би, дрібниці, які будуть тут згадуватися мають неабияку вартість. 

XVIII ст. це століття великих політичних змін як у Європі, так і в цілому світі. Всі зміни відбувалися через радикальні і несподівані революційні заворушення. Властивою рисою тих часів була – війна, яка ділила світ між різними «великими цього світу» в дуже швидкому темпі. Також і в Церкві відбувалися «війни», а точніше між Церквою та світською владою. Тоді ж виникла масонська ложа (1717 р.), метою якої було зруйнувати Церкву із середини, а також методисти (1738 р.), які відділились від Англіканської Церкви і проповідували методичне дотримання релігійних приписів. Це також був час інтелектуального розвитку Європи: час Джона Лока, Вільгельма Ляйбніца, Вольтера, час вільного думання, час наукового атеїзму. 

Неаполітанське королівство. На 300 тис. мешканців – тільки 50 тис.  працювали, а понад 20 тис. були жебраками. Однак більшість населення королівства проживала в занедбаних селах. Ось як описували селян-рільників сучасники святого Альфонса: селян трактували «вже не як людей, рівних іншим людям, а як тварин, схожих на людей». Селяни жили на межі виживання, тому дуже велике їх число вдавалося в еміграцію до великих міст у пошуках праці – саме вони у XVIII ст. були найбільш опущеними людьми південної Італії.

Королівство було переповнене духовенством. На 1734 рік у королівстві 12 тис. людей, тобто 4% всього населення, були духовні особи. У містах релігійність була набагато більшою, ніж в селах. Багато заможних людей мали навіть свого священика, який проживав разом із цими людьми в одній хаті. Найгірша ситуація була із селянами та пастухами, що, власне, і надихнула Альфонса заснувати нове Згромадження для того, щоб голосити Добру Новину найбільш опущеним.

Святий Альфонс – засновник редемптористів

Альфонс Марія де Лігуорі народився 27 вересня 1696 року в містечку Маріанеллі неподалік Неаполя (Італія). Він був першою дитиною доволі великої аристократичної родини. Хлопець був надзвичайно інтелектуально обдарованим. 

У домі Лігуорі початкове виховання дітей провадила мати. Щоранку всіх благословляла і веліла звертатися до Бога в молитві, а щовечора збирала навколо себе і вчила головних правд віри. Чувала, щоб надміру не були з ровесниками; щоб ласка випереджала зло і щоб діти від ранніх років ненавиділи гріх. Щотижня провадила їх до церкви, де вони приступали до сповіді. 

У 12-літньому віці Альфонс оборонив матуру (здобув середню освіту). У віці 16 років Альфонс здобув подвійний докторат із церковного та світського права, а у 18 років став практикуючим адвокатом. За вісім років він не програв жодної справи. Все йшло прекрасно, якраз так, як про це мріяв батько Альфонса: суди були для юнака його життям, а він - гордістю й захопленням суддів. Але якось він взявся за майнову справу між двома графами, де йшлося про велику суму грошей, і внаслідок корумпованості суду, програв цю справу. Всі мрії Альфонса вмить розвіялися. Ось що св. Альфонс написав після цієї події:

Даруй мені все, що можеш, світе,
Лише мого серця тобі не діткнути,
А своїх скарбів незлічені тонни 
Жертвуй тому, хто за ними гонить.
Заможні поваги мене не сягають,
Й розкоші земнії мене не втішають,
Іншого Добра душа ось коштує,
В ньому моє щастя навіки панує!


Саме тоді трапилося дивне явище: Альфонс побачив раптово дивне світло, все затремтіло, а в серці почув виразний голос: "Покинь світ і віддайся Мені!" А коли виходив з лікарні, де постійно відвідував як бідних, так і хворих людей, почув знову: "Покинь світ і віддайся Мені!". - “Мій Боже, - сказав з плачем, - так довго я опирався Твоїй ласці. Тепер зі мною вчини все, що хочеш”.

Пішов дорогою до Церкви, припав до стіп Божої Матері, молився, після чого поклав свою шпагу у стіп Пречистої і Дитятка Ісуса. День 29 серпня 1723 року стався для нього днем навернення.

Отримавши священичі свячення у 1726 році, Альфонс вирішив присвятити своє служіння передусім низам неапольського суспільства - людям, які опинилися на маргінесі як соціального, так і церковного життя. Саме задля них він організував так звані "вечірні каплиці". У 1732 році Альфонс залучив до євангелізації найбільш покинутих людей групу священиків. Так постали редемптористи 9 листопада 1732 року. Наше Згромадження бере своє ім’я від Христа–Відкупителя, тому що саме в латинській мові Redemptor означає Відкупитель, Ізбавитель, Спаситель. І тому девізом нашого Згромадження є слова, взяті із 129-го псалма: «Велике у Нього Відкуплення».

Редемптористи сьогодні

Редемптористи сьогодні знаходяться на п’яти континентах світу, служать у семи обрядах у 77 країнах світу.