Святий

Іван Нойман

---

1811-1860

Іван Непомук Нойман, єпископ Філадельфії, народився 28-го березня 1811 року в Прахатицях, у Богемії, в родині Філіпа Ноймана та Агнеси Лебіс. Він ходив до школи у Будвайзі, там само в 1831 році вступив до семінарії, а ще через два роки перевівся до університету Карла Фердинанда у Празі, де вивчав богослов'я.

Іван очікував висвячення у 1835 році, але єпископ вирішив, що висвячень більше не буде. Зараз нам це важко уявити, але в ті часи у Богемії було забагато священиків. Іван писав до єпископів по всій Європі, але та сама історія повторювалася знову й знову: нікому не треба було більше священиків. Нойман був впевнений, що його покликання - стати священиком, але всі шляхи до цього покликання, здавалося, були закриті.

І все ж Іван не здавався. Навчившись англійської від англомовних робітників на фабриці, він пише до американських єпископів. Зрештою єпископ Нью-Йорка погодився висвятити Івана Ноймана на священика. Для того, щоб піти за своїм покликанням, Іван мусив назавжди покинути батьківщину і плисти через океан до нової й непривітної землі.

У Нью-Йорку о. Нойман став одним з 36 священиків, які обслуговували близько 200 тис. тамтешніх католиків. Його парохія у західному Нью-Йорку простягалася від озера Онтаріо до Пенсільванії. Його церква навть не мала підлоги, але о. Нойман цим не дуже турбувався, бо більшість свого часу він проводив подорожуючи від села до села, сходячи на високі гори щоб навідати хворих, проводячи науки в заїздах і тавернах. Нерідко йому доводилося відправляти Святу Літургію на кухонному столі.

Через постійноу працю й ізольованість парохії о. Нойманові дуже не вистачало спільноти, і він вступив до Згромадження редемптористів - спільноти священиків і братів, які присвятили себе допомозі убогим і покинутим людям. 16-го січня 1842 у Балтіморі о. Нойман склав обіти й став першим священиком, що вступив до Згромадження в Америці. Від самого початку о. Нойман здобув повагу співбратів за святість свого життя, за місіонерський запал і за ласкаве ставлення до інших. Знання шести сучасних мов стало йому особливо в пригоді у праці в багатомовному американському суспільстві дев'ятнадцятого століття. У 1847 році його призначили генеральним настоятелем редемптористів у Сполучених Штатах.

О. Фредерик фон Гельд, настоятель Бельгійської провінції, до якої належали й доми в Америці, казав про о. Ноймана: "Він - прекрасна людина, яка поєднує в собі побожність із сильною й врівноваженою особистісю". О. Нойманові ці якості особливо придалися протягом двох років його перебування на посаді генерального настоятеля: саме в той час американські доми проходили нелегкий період адаптації. Коли він передав свою посаду о. Бернардові Гафткеншайду, редемптористи Сполучених Штатів вже були краще підготованими до утворення своєї автономної провінції (це відбулося в 1850 році).

28-го березня 1852 року в Балтіморі о. Ноймана висвятили на єпископа Філадельфії. Його дієцезія була дуже великою і саме проходила період розвитку. Будучи єпископом, о. Нойман вперше в Америці організував систему дієцезіальних католицьких шкіл. У своїй дієцезії о. Нойманові вдалося збільшити кількість католицьких шкіл з двох до ста. Він також заснував Згромадження сестер третього ордену св. Франциска: члени цього Згромадження мали навчати в школах. За час єпископату о. Ноймана було збудовано більш як вісімдесять церков. Ообливо слід відзначити собор св. Петра і Павла, будівництво якого розпочав саме о. Нойман.

Св. Іван Нойман мав дрібну статуру і ніколи не міг похвалитися міцним здоров'ям, але, незважаючи на це, багато чого досягнув за своє життя. Попри напружену пасторальну працю він знаходив час ще й для літературної діяльності. Так, о. Нойман публікував численні статті у католицьких часописах, а також написав два катехизми і підручник із біблійної історії для шкіл.

О. Нойман продовжував напружену працю до самого кінця життя. 5-го січня 1860 року, у віці 49 років він впав на вулиці свого єпископального міста і вмер ще до того, як йому встигли уділити останні Святі Тайни. Папа Павло VI беатифікував Івана Ноймана 13-го жовтня 1963 року, а 17-го жовтня канонізував.