Святий

Климент Марія Гофбауер

---

1751-1820

Климент Марія Гофбауер народився 26-го грудня 1751 року у Тасвіці (Моравія). При хрещенні він отримав ім'я Іван. Він був наймолодшим із дванадцяти дітей у родині Павла Гофбауера (Дворака) і Марії Штеєр. Смерть батька у 1757 році поставила родину в дуже скрутне становище, і в свої юні роки Іван не мав змоги отримати належної освіти. Він став прислужником при премонстратенському монастирі у Бруку, де навчився ремесла пекаря. Попри все, Іван знаходив час і для навчання, не покидаючи надії стати священиком.

Деякий час він жив як пустельник, спочатку в Австрії, а в 1782 році, з дозволу тівольського єпископа - біля каплиці Квінтіоло поблизу Тіволі. Саме тоді Іван змінив ім'я на Климента.

Повернувшись до Відня, Климент несподівано отримав змогу навчатися в університеті завдяки щедрості трьох багатих і побожних паней. Але в 1784 році Климент, розчарований духом йозефінізму, що панував у Віденському університеті, вирушає разом з одним товаришем-студентом, Тадеєм Гюблем, до Риму. Там вони познайомилися з редемптористами, які мали дім у Сан Джуліано на Есквіліні, і стали кандидатами Згромадження. Після скороченого терміну новіціату, 19-го березня 1785 року Климент і Тадей склали обіти, а 29-го березня їх висвятили на священиків.

Климент повернувся разом з о. Гюблем до Відня, сподіваючись заснувати там спільноту редемптористів. Коли це виявилося неможливим внаслідок йозефіністських законів, які панували в Австрії, о. Гофбауер вирушив до Варшави, де в 1787 році очолив німецьку церкву св. Бенона. Там він розгорнув дуже енергійну душпастирську діяльність і залучив до Згромадження багато кандидатів. Церква св. Бенона стала місцем "постійної місії", до програми якої входили щоденні науки, проповіді, сповіді та Богослужіння. При церкві також діяли сиротинці й школи для дівчат і хлопців. Діяльність редемптористів у Варшаві тривала до 1808: того року за наказом Наполеона церкву св. Бенона закрили, а спільноту розігнали.

Разом із одним із товаришів Климент поселився у Відні, де провів решту життя. Будучи капеланом монастиря і церкви Урсулянок, він мав великий вплив у місті й за його межами. Зокрема, він часто давав добрі поради і підтримку найвизначнішим представникам руху романтизму та всім, хто працював над відродженням католицизму у німецькомовних країнах. Кипуча діяльність Климента нерідко привернула увагу поліції.

Від часу свого прибуття до Варшави і особливо після того, як Климентові було надано права й обов'язки Генерального Вікарія на заальпійських землях, він неодноразово намагався поширити Згромадження на цих територіях, особливо в Південній Німеччині й Швейцарії. Хоч доля цих спільнот і була досить мінливою, все ж після смерті Климента вони заклали основу для відродження Згромадження редемптористів в сучасній Європі.

Св. Климент помер 15-го березня 1820 року у Відні. Коли папа Пій VII почув новину про смерть о. Гофбауера, він сказав: "Релігія в Австрії втратила свою головну підпору".

29-го січня 1888 року папа Лев XIII беатифікував Климента Гофбауера, а папа Пій X канонізував його 20-го травня 1909 року. У 1914 Пій X проголосив св. Климента патроном Відня. Редемптористи вшановують його як свого великого подвижника.