Блаженний

Методій Домінік Трчка

---

1886-1959 Домінік народився 6 липня 1886 р. у Фридлянте (Frydlante) у Моравії (тепер Чехія). Він був сьомою, наймолодшою, дитиною в родині Францішки Штербової (Sterbowa) та Томаша Трчки. Отримав добре християнське виховання. У 1899 р. від раку померла мати Доменіка, маючи 53 р.

У 1902 р. Домінік вступив до ювенату, який належав до редемптористів Празької провінції. Перші обіти склав 25 серпня 1904 р. Після закінчення навчання в семінарії був рукоположений на священика 17 липня 1910 р. Від перших священичих років активно працював як місіонер в Празі, Пілжні і Брні. Під час І світової війни опікувався біженцями при Церкві Матері Божої на Святій Горі біля Праги. Хроніка монастиря на Святій Горі розповідає нам про служіння о. Домініка серед вихідців з Хорватії, Словенії та Закарпаття. Для них, як місіонар, відправляв богослуження, катехизував і допомагав матеріально. Сили до такої праці черпав з молитви перед чудотворною фігурою Матері Божої, якої був великим почитателем.

У цьому часі він формувався як людина, християнин і священик. Ще з часу навчання прагнув працювати серед грона східних християн, бажаючи іти слідами слов'янських апостолів Кирила і Методія. Студенти-редемптористи в 1906 р. заснували Спільноту для навернення та поєднання слов'ян в Католицькій Церкві. Домінік долучився до цієї праці. Унійні конгреси у Велєграді (Velehrad) зміцнили прагнення студентського гуртка. Ідеали Кирила і Методія ще більше стали реалізуватися в Празькій провінції після того, як бельгійські редемптористи розпочали працю серед греко-католиків в Канаді, а пізніше і в Україні. У 1919 р. протоігумен Празької провінції послав о. Домініка разом з о.Станіславом Некулою до Львова. З допомогою новика Миколая Чарнецького вивчив українську та старослов'янську мови, візантійську Літургію. Саме тоді прийняв східній обряд та ім'я Методій. Протягом 2 років голосив парафіяльні місії в Галичині.

У 1921 р. протоігумен доручив о. Методію нову працю: душпастирство серед людей східнього обряду на східній Словаччині та Закарпаттю. Того ж року створено у Стропкові (Словаччина) першу спільноту редемптористів двох обрядів: латинського і візантійського, де з 1924 р. о. Методій був призначений настоятелем. Від самих початків проводив місії серед греко-католиків в парафіях трьох єпархій Прешова, Ужгорода і Кріжеваса. Голосячи Слово Боже, засновував братства Матері Божої Неустанної Помочі і Вервиці. З 1926 р. в Стропкові знаходився також новіціят для греко-католиків.

У 1931 р. о. Трчка призначений ігуменом монастиря в Міхайловцах. Під його керівництвом проводилися чисельні парафіяльні місії. О. Методій був дуже знаний серед вірних і духовенства, про що свідчить той факт, що після смерті єпископа Ужгорода Олександра Стойки, о. Трчка був одним з кандидатів на його наступника. В березні 1935 р. Конгрегація до Справ Східніх Церков іменувала його на апостольського візитатора сестер василіянок в Прешові та Ужгороді. Від 1936 до 1942 р. отець виконував уряд настоятеля в Міхайловцах. Завдяки його старанням, монастир редемптористів став правдивою твердинею духовного життя того регіону. Будучи настоятелем, спричинився до будови храму Святого Духа, співпрацював при заснуванні монастиря сестер Служебниць в Міхайловцах. Прагнув також збудувати реколекційний дім і ще один монастир на Закарпатті. Хоча не був спроможний їхати на місії, проте завжди піклувався убогими, саме тому бажав заснувати, котре б допомагало таким людям.

В часі ІІ світової війни редемптористи зазнавали великих труднощів і проблем зі словацькою владою, одною з причин було те, що багато отців мали чеське громадянство і вважалися ворогами. Часто о. Методія викликали на переслуховування, закидаючи йому "українізацію" або "чехизацію" словаків. Після закінчення терміну протоігумена, о. Трчка бажав поїхати в Україну, але не отримав дозволу від світської влади. У тому часі часто змінював місце побуту, допомагаючи парохам, різними способами старався нести допомогу потребуючим.

Після закінчення війни був задум створити віцепровінцію візантійського обряду у Словаччині. Ліквідація комуністами Львівської провінції Згромадження редемптористів зумовила ще більше цю потребу. У грудні 1945 р. віцепровінція Міхайловци була канонічно визнана, а 23 березня 1946 р. її першим віцепротоігуменом став о. Методій Домінік Трчка. Під його керівництвом редемптористи візантійського обряду повернулися до Стропкова, де збудували церкву свв. Кирила і Методія і новіціят в Сабінові. Відкриття цього монастиря справдило давні надії та прагнення виховувати нові покоління редемптористів. Заплановано також заснувати ювенат. В той же час молода спільнота ревно розвивала апостольську працю, голосячи місії. Проте те все було скасоване з приходом до влади комуністів. Почалося переслідування Церкви. В 1949р. віцепровінція перестала існувати, а у ніч з 13 на 14 квітня 1950 р. всі монастирі були захоплені міліцією. О. Трчку було заарештовано і привезено до монастиря в Подолінцу, де вже було багато монахів з Чехословаччини. Часто його викликано на допити до Прешова, закидаючи участь в антидержавних пастирських листах з греко-католицьким єпископом Гойдичем. 21 квітня 1952 р. в Братиславі відбулося засідання суду, де о. Методію призначено 12 років ув'язнення за шпигунство і зраду державі. Співв'язні свідчать, що під час процесу о. Методій зносив все спокійно і мудро, беручи на себе всю відповідальність за віцепровінцію, з думкою про рятунок інших співбратів.

На початку ув'язнення о. Трчка перебував в Іляві, а потім в Мірові (до 1958 р.). Довгі роки тюрем не скорили його. Завжди покладався на Господа, довіряв Його волі, пам'ятаючи, що Бог, допускаючи терпіння, дає сили його перенести. Якщо мав можливість, то відправляв Літургію. Декілька разів просив про амністію, але завжди отримував негативну відповідь, оскільки його вважали небезпечним фанатиком, із-за своїх релігійних переконань.

У квітні 1958 р. о. Методія переведено до суворої в'язниці в Лєопальдові. Він був поміщений у камері разом з 18-ма іншими священиками, серед яких 5 було важко хворими. У Навечір'ї Різдва заспівав тихенько коляду, яку почув охоронець і доніс владі. За це отримав о. Методій тиждень карцеру - у камері на бетоні лише на ніч можна було отримати якесь покривало, а їжу - раз на два дні. О. Трчка отримав велику температуру і захворів на запалення легень. Співв'язень, котрий був лікарем, вимагав, аби хворого перенесено до лікарні, але влада перевела о. Методія лише до ізолятора, де підлога була дерев'яною, і можна було користуватися двома покривалами. Але це не допомагає, здоров'я щоразу погіршується і 23 березня 1959 р. о. Методій помирає.

Лікар Антоній Неувірт засвідчив, що оглядаючи о Методія, не почув від нього жодного нарікання чи гніву, а навпаки - вибачливість та лагідність. Тіло о. Трчки поховали на в'язничному цвинтарі в Леопольдові. Рідня намагалася перевезти тіло до родинної місцевості, проте влада не дозволила цього.

В 1968 р., з відродженням греко-католицької Церкви у Словаччині, співбрати перенесли останки о. Трчки на цвинтар в Міхайловцах. Перенесення тіла і покладення в гробівець редемптористів відбулося з великою маніфестацією віри і виразу живої пам'яті про його героїчну смерть. Багато вірних і священиків прийшли попрощатися зі знаним місіонарем, який поніс мученичу смерть за Христа і Церкву. Сьогоднішній світ потребує більше свідків живої віри, аніж вчителів. О. Методій є властивим прикладом віри свідоцтвом свого життя і мученичої смерті.

24 квітня 2001 р. Вселенська Церква у присутності Папи Івана Павла ІІ визнала мучеництво за віру о. Методія Домініка Трчки. У неділю, 4 листопада 2001 р., Святійший Отець Іван Павло ІІ проголосив о. Трчку блаженним, як мученика за віру та греко-католицьку Церкву у Словаччині.