Неділя Закхея


Лк. 19, 1-10.
І зліз той швидко і прийняв його радо

Коли ми думкою повернемося у майбутнє, бодай пів року назад, то ніхто з нас тоді не думав, не передбачав, що такі зміни і такі події будуть відбуватися сьогодні у нашій державі, яких ми є свідками. І як у земному житті немає нічого постійного, а все часто змінюється, так і в церковному житті відбуваються зміни. Бо коли приходить неділя Закхея, це є знак того, що наближається до завершення радісний Різдвяний час і розпочинається час приготування до Великого посту, до духовних подвигів задля освячення і оздоровлення нашої душі.

Коли християнин переживає у житті якісь труднощі, випробування чи невдачі у духовному житті, то іноді звертається до священика за порадою із звичним запитанням: а що мені далі робити, як мені жити? І відповідь та порада тут є досить проста: не треба шукати якихось надзвичайних засобів, а найперше треба ревно і наполегливо працювати над вирішенням життєвих проблем у людській і духовній площині, використовуючи основні засоби духовної боротьби: постійна особиста молитва, регулярна участь у Богослужіннях, практикувати часту сповідь і Святе Причастя, будувати своє життя згідно заповідей Божих. Але в тих простих, традиційних засобах є одна важлива річ: постійна молитва і Святі Тайни мають допомогти нам осягну один важливий духовний плід: вони повинні свідчити про нашу відкритість на Бога, бажання і готовність отримати від Нього потрібну для нас допомогу.

Саме цю рису відкритості проявив Закхей у зустрічі з Христом. Бачимо тут велику гостинність Закхея. Гостинний Закхей став прикладом відкритості на Бога і його ласку. І за це Христос щедро поблагословив його і весь його дім, кажучи: „Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама” (Лк. 19, 10). Щоб Бог міг оздоровити людину тілесно і духовно з гріхів, різних недуг, життєвих проблем, вона повинна відкрити перед ним свою душу, дозволити Богові діяти у своєму житті, довіритись його батьківській любові, мудрості і провидінню.

Людську душу можна порівняти до кімнати з великим вікном. Коли вікно мале чи мало відчинене, воно пропускає мало світла і свіжого повітря. Коли вікно велике і повністю відчинене, воно пропускає багато світла і свіжого повітря, швидко провітрює кімнату.

Щось подібне відбувається у духовному житті, у боротьбі з труднощами. Коли душа людини лише частково відкрита на Бога, мало довіряє Йому, тоді її оздоровлення триває довше. Душа, яка повністю відкрита на Бога і його ласку, виявляє своєю молитвою повну надію і довір’я Йому, може швидко очиститися, оздоровитися з гріхів і душевних зранень. Відкритість людини перед Богом свідчить про те, що ми не беремо увесь тягар проблем на себе, а ділимо його разом з Ісусом Христом. Цю відкритість на Бога і бажання вповні оздоровитися людина проявляє частою і витривалою особистою молитвою, участю у Богослужіннях і Святих Тайнах.

Шукаючи в житті щастя і спокою для душі, з відкритим серцем прибігаймо до Христа у молитві, відкриваймо щиро своє серце перед Ним, як знак любові і довір’я Його милосердю, а тоді Ісус, подібно як у домі Закхея, щедро зіллє на нас своє благословення, ласку оздоровлення і спасіння на нас самих і всю нашу родину.

о. Михайло Чижович, редемпторист