Сиропусна неділя


Мт. 6, 14 – 21.
Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє лице.

Сьогодні за календарем вже сиропусна неділя. Вона завершує наше приготування до Великого посту. Євангеліє цієї неділі своїм змістом підсумовує всі духовні поради цього приготування під час усіх попередніх неділь і вказує на основне завдання посту: це передусім внутрішня переміна людини, зміцнення зв’язку з Богом, котрі приведуть нас до основної мети посту і мети всього життя – з’єднання з Воскреслим Христом.

У цій недільній Євангелії Ісус Христос навчає, що піст не означає: нічого не їсти, не пити, не танцювати. Це було б дуже спрощене і примітивне розуміння посту. Піст, який ми починаємо завтра, не є якимось дієтичним ритуалом. Стримання в їжі є знаком того, що ми відмовляємося від всього, що нас робить спільниками в ділах злого духа. Справді постити, означає покинути його діла темряви та стати учасниками Божого життя любові.

Церква розпочинає Великий піст такими словами молитви: „Почнімо радісно час посту! Віддавши себе подвигові духовному, очистьмо душу, обмиймо тіло і стримуймося в їжі, і від усяких пристрастей, насолоджуючись духовними чеснотами. Зростаючи в них любов’ю, сподобимося всі побачити всечесні Страсті Христа Бога і святу Пасху в духовній радості”. (Стихира вечірні у сиропусну неділю).

Правдивий піст, це зміна серця людини, його відкритість на Бога і ближніх в дусі любові. Цю зміну духа Ісус подає у вигляді двох образів: намастити голову – тобто просвітити розум, наповнитись Божим світлом правди, Його дарами; умити лице – означає, що внутрішня зміна душі повинна проявитися також на зовні людини, у її вчинках, має відбутися зовнішня зміна поведінки, потрібно творити діла любові і милосердя, як знак справжньої подібності до Бога душі і тіла.

Зміна життя залежить від зміни духа, моралі людини, як казав Христос: „З повноти бо серця уста промовляють” (Мт. 12, 34). Проявами нового духа людини є скромність бажання, щирість, відкритість, покаяння, діла любові. Це наново віднайти роль і місце Бога у своєму житті. Зміна духа, це зміна мотиву вчинків: християнин повинен навчитися керуватися у житті не духом користі чи страху, а любові Бога і добра душі.

Ще одною важливою умовою і ознакою зміни серця, про яку згадує Христос, є прощення, тобто звільнення душі від тих внутрішніх перешкод (гніву, заздрості, підозри і т. д.), які порушують цю відкритість душі перед Богом, порушують доступ Божої ласки до неї і не дозволяють змінювати наше життя.

Тому прощення нам потрібне не для того, що без нього Бог нам не зарахує Великого посту, але задля власного добра, освячення, відкритості на Бога і його ласку, яка дає силу до духовної боротьби.

А обновлення, відкритість душі на Бога дає людині в кінці посту особливий скарб, дар Воскреслого Христа – джерело нового вічного життя.

У сирітському притулку був гарний образ, що зображував Благословляючого Христа. Одного разу вчителька після короткого пояснення запитала дівчинку: „Скажи мені, а чому Спаситель має простягнуті руки?” Вчителька сподівалася, що дівчинка відповість: „Він бажає благословити”. Але вона дала таку відповідь: „Бо Він бажає щось мені дати”. Очевидно, так дівчинка збагнула таємницю простягнутих рук Христових. Тож коли бачимо Христа, Який благословляє, Він, простягаючи свої руки, не тільки промовляє: „Прийдіть!”, але також: „Візьміть!” А що ж він хоче нам дати? Насамперед, спасіння, а відтак - все те, що потрібне для побожного життя...

Отож Великий піст є найкращою нагодою для обновлення душі. Це час переміни, навернення, обнови на краще. Це час молитви за себе, за інших, за народ і Церкву, просити прощення для себе, а також прощати іншим. Свята Церква у цьому часі буде безнастанно стукати до наших сердець, торкатися струн сумління кожної людини, щоб примирити її з Господом Богом через щиру Святу Сповідь.

Скористаймося із цього важливого часу, який кожного року приходить до нас, щоб очистити наші душі, щоб ми всі стали гідними дітьми Божими і спадкоємцями щасливої вічності!

о. Михайло Чижович, редемпторист