Неділя 12-та по Зісланні Святого Духа

---

Мт. 19, 16-26
Якщо хочеш бути досконалим.

Кожна свідома людина хоче жити щасливо і в достатку. Немає людини, у котрої не виникало б почуття і бажання бути щасливим. Багато людей хочуть, щоб все у житті складалося добре, мати досконалі умови життя: надійне матеріальне забезпечення, високий рівень життя, добре житло, престижну робота, високу заробітну плату, повагу від людей.

Шукаючи покращення свого життєвого становища люди часто запитують себе, подібно як багатий юнак: що зробити, щоб жити краще? Одні їдуть на заробітки закордон у пошуках кращої праці і долі. Інші залишаються вдома і стараються власними руками, зусиллями щось виробляти, продавати, щоб забезпечити собі належні умови життя.

Досконалий рівень земного життя потребує досконалого морального, духовного стану людини. У скрутній ситуації християни звертаються по допомогу до Господа Бога. Іноді у них виникає запитання: а як молитися, які молитви відмовляти, щоб отримати відповідну Божу допомогу? Однак успіх молитви залежить не тільки від слів молитви, якими представляємо Богові наші потреби, а найперше від духа, яким наповнюємо нашу молитву, представляємо Йому наші потреби: від духа віри, щирості і покори, надії і довір’я Богу. Пригадаймо собі слова Христа відносно цього: „А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані” (Мт. 6, 7). Ось як навчає про це апостол Яків: „Коли ж комусь із вас мудрості бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. Тільки ж хай просить із вірою, без жодного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; - людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.” (Як. 1, 5-8).

Якщо нам потрібен якийсь конкретний Божий дар – покора, терпеливість, звільнення від страху, можемо молитися конкретну молитву, укладену для цієї потреби. Якщо нам потрібна просто Божа допомога в якійсь справі, достатньо молитися звичайні щоденні молитви, але відмовляти їх потрібно з твердою вірою і надією на Бога, у згоді з Його волею. В одній із своїх наук Ісус сказав про це так: „І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите” (Мт. 21, 22). Іншим разом Господь промовив: „Не кожен, хто каже до мене: Господи, Господи! - увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Отця мого, що на небі” (Мт. 7, 21).

Для успіху нашої фізичної чи духовної праці важливо не тільки те, що ми робимо, а також як ми це робимо – якість нашої праці. Все треба робити в дусі віри і повної надії на Бога, відповідно до Божих заповідей, в згоді з Божою волею і довір’я його мудрості. Ось яку думку про християнську молитву висловив апостол Яків у своєму посланні: „Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б’єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи… „Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать” (Як. 4, 2-3, 6).

Святий Бернард зустрівся з одним господарем на дорозі і почав із ним розмову. Це була побожна розмова, в якій святий Бернард хотів для свого приятеля дати поважну науку. Тому, між іншим, він запитав його, чи любить він Бога? „Та чому ні, - відповів господар, - та це ж наш Отець Небесний, наш великий добродій!” „А чи дякуєш ти Богові за Його добродійство? Чи відмовляєш щодня молитву з набожністю, уважно? Чи, можливо, про щось інше у молитві думаєш?” — запитував далі святий. Але господар на всі запитання притакував, хоча святий добре розмів, що цей чоловік не до кінця усвідомлює, що це означає. Тоді святий Бернард сказав: „Знаєш що, чоловіче! Дивлюся ось на цього коня, на якому я сиджу, він буде твій, коли мені відмовиш як слід одне „Отче наш”. Цей чоловік зрадів, що так легко отримає коня і відповів, що немає нічого легшого, і починає молитися. Гарно перехрестився і починає: „Отче наш...” Дійшовши до слів „і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим”, згадав собі, що має гнів у своєму серці на сусіда. Тут він зупинився, бо зрозумів, що від нього бажав святий Бернард, і дав слово примиритися і від щирого серця простити.

Якщо вважати, що успіх молитви залежить від слів, то таким чином людина хоче неначе придобритися перед Богом, узалежнити Бога від себе. Вона думає що під впливом вишуканих слів Бог стане добріший, щедріший до нас. Однак це дуже помилкове переконання. Бог є досконалий сам у собі, у своїй любові і його доброта не залежить від стану людини. Він не може бути залежним від створіння, інакше Бог перестане бути всемогутнім Богом. Не може створіння керувати творцем і диктувати йому свої умови.

Відповідний духовний стан людини під час молитви має засвідчити нашу залежність від Бога, очікування допомоги саме від Нього, і готовність отримати цю допомогу, як дар любові Бога до нас, а не нашої заслуги перед Ним.

В Женеві, у Швейцарії, на міському гербі є написані цікаві слова: „Поклянемось не мати іншого господаря, крім Бога!” Якщо би цей надпис був не тільки на гербі, а й на серцях християн, у їхній молитві, на землі панувало б Царство Боже. Тож зробімо зі своєї сторони все можливе для того, щоб так сталося! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист