Неділя 18-та по Зісланні Святого Духа


Лк. 5, 1-10.
На твоє слово закину сіті

Слова Євангелія, які ми чуємо на кожній святій Літургії, допомагають нам отримати різні Божі дари, виховують в нас певні риси духовного життя. А конкретні плоди їхнього використання приносить послух Божій волі, надія на Божу мудрість. Підтвердженням цього є слова Христа, які він сказав до апостолів на Тайній вечері: „Без мене ви нічого не можете чинити” (Ів. 15, 5).

Одним із недоліків духовного життя деяких християн, основною причиною браку добрих плодів у їхніх стараннях є непослух Божій волі, надія на себе, самовпевненість. Багато християн знають молитву Отче наш і часто її відмовляють, але не звертають особливої уваги на слова цієї молитви „нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі”, не надають їм достатнього значення, коли їх вимовляють кожного разу. Тоді Бог стає на другому місці у їхньому житті, а на першому власне я.

Послух Божому Слову ставить Бога на перше місце, чинить Його основою життя християнина, надійним провідником у пошуках миру, добра і щастя. Послух пригадує нам, що то Бог змінює людину по мірі її відкритості, довір’ї Творцеві. А молитовна праця, користання зі Святих Тайн, добрі вчинки, усі людські старання повинні свідчити про відкритість людини на Бога, бути знаком готовності до співпраці з Ним через підкорення себе його волі.

Послух дає людині можливість відчути силу Божого Слова у собі, Божої ласки і нашої віри у слова Христа, як сказав архангел Гавриїл до Діви Марії у день Благовіщення: „Для Бога немає нічого неможливого” (Лк. 1, 37). Наш послух Богу стається через послух Божому Слову, закону і оздоровляє, провадить людину до Божого щастя, до Царства Небесного, як сказав Ісус: „Хто слухає моє слово і вірує у того, хто послав мене, має життя вічне” (Ів. 5, 24).

Один чоловік жив дуже далеко від Церкви, тому дуже рідко відвідував її. І ось одного разу йому сниться, що він йде до Церкви, а за ним ангел. Він обернувся назад і запитав: „Чого ти йдеш за мною?" Ангел відповів: „Господь Бог послав мене, щоб я рахував твої кроки, бо за кожний крок отримаєш нагороду”. Він пробудився і зрозумів, що Бог таким способом кличе його до виконання християнського обов’язку. Відтоді він став дуже ревним християнином, щонеділі ходив до Церкви і совісно виконував свої християнські обов’язки.

Сила Божого Слова незбагненна. Ним Господь створив небо і землю, видимий і невидимий світ. Воно сповнене Божої премудрості, любові, милосердя, доброти, досконалості та правди, тому має силу оздоровляти хворих, зціляти калік, виганяти демонів, воскрешати померлих. Воно завжди є актуальним і промовляє до кожного зокрема, щоб кожен, хто вірує в Ісуса Христа жив вічним життям, щоб кожен, хто Його буде приймати, був прийнятий до Небесної Вітчизни. Через Слово Боже Бог промовляє до нас, коли читаємо чи роздумуємо над пророцтвами пророків, подіями Євангелія.

Божому слову послушні всі закони і сили природи, бо Він їх створив. Хоча людина є найвищим Божим створінням, маючи розум і вільну волю, часто противиться Божому Слову, Божій волі. Тому на сьогодні, мабуть, найбільшим злом є те, що багато людей не хочуть слухати Боже Слово, слухати Бога, а тим більше жити чи робити щось, згідно Божих слів. А ті, що ніби чують, все ж більше довіряють собі, власному досвідові, аніж Богові. А море Божої Благодаті, Премудрості та Його любові поруч – у слові, лиш простягнути руку. Але зі сторони людини проявляється німота, мовчанка. Тому світ щораз більше наповнює егоїзм, злоба, ворожнеча.

Ми шукаємо винуватих у наших бідах, звинувачуємо всіх і все, тільки не себе, не свою глухоту, своє лінивство, недовіру до Слова Божого. Не вслухаючись у Божі слова, ми самі ніби поглухли, не чуємо, а відтак не розуміємо один одного, а звідси і всі біди, бо ж каже апостол Павло: „Кожний з нас нехай намагається догодити ближньому на добро, для збудування” (Рм. 15, 2).

Слова сьогоднішнього Євангелія допомагають нам знайти відповідь на основне питання життя – як знайти щастя, це послух Божому Слову, котре провадить нас до Христа – джерела життя і щастя кожної людини. Отож, чуваймо, будьмо пильні, щоб часом ніщо не заглушило в нас Боже Слово, чи вчинило байдужими до Нього, бо лише у ньому маємо запевнене щасливе життя і вічність. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист