Різдво Господа нашого Ісуса Христа

---

Мт. 1, 15-25.
Месія радість, щастя приносить

Різдво Ісуса Христа відбувається у незвичний час – зимою. Коли на дворі сніг, мороз, природа завмерла, перебуває у зимовому сні, відпочинку, в той час у Вифлеємі народжується Спаситель світу – Ісус Христос. Творець і Джерело життя появляється у світі, щоб визволити його з неволі гріха, оживити його до нового життя, який сказав про себе: „Я - дорога, правда і життя” (Ів. 14, 6). І це не випадково, це промисел Божий. Божа мудрість все творить для добра людини. Цю правду народ оспівує словами коляди: „А ясна зоря світу голосить: „Месія радість, щастя приносить! Спішім любов’ю його огріти, Христос родився, славіте”.

Такий незвичний час народження Божого Сина показує нам, що Ісус є Тим, котрий може оживити своєю любов’ю кожну людину, будь-яку душу, яка завмерла внаслідок тяжкого гріха, зачерствіла через брак віри і надії, зневіри і знеохоти під впливом життєвих трудностей. Він може надати нашому життю новий подих, нові крила, нову надію, вдихнути в нас нового духа, відновити загублені сенс і вартість життя, народити нас наново до нового життя у любові. Адже Божа любов всемогутня. „Для Бога бо немає нічого неможливого” (Лк. 1, 37), - запевнював Діву Марію архангел Гавриїл у день Благовіщення. Пізніше Ісус сам скаже про себе: „Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, навіть коли помре - житиме” (Ів. 11, 25).

Існує гарне, досить відоме, оповідання з життя святого Івана Колова про великий і чудний плід послуху і покори. Молодим юнаком він пішов у монастир до фівських старців (єгипетська пустеля). В якості першого уроку (завдання) старець наказав йому поливати сухе дерево, аж поки не буде з нього плоду, хоча це було протиприродно. Воду треба було брати з річки Ніл за три кілометри від сухого дерева. Пройшов рік, але брат не припиняв своєї праці, добросовісно виконуючи свій послух. І весь наступний рік пройшов у цій праці. А на третій сталося велике чудо - дерево зазеленіло і принесло плід. Це була нагорода святому Івану за добросовісне виконання послуху та покору. Дерево протягом багатьох років росло поблизу монастиря, як свідоцтво великої сили послуху і покори.

Народження Ісуса Христа пригадує нам, що духовне різдво, народження людини до нового, вічного життя у Божому Царстві стається завдяки любові. Воно стає здійсненням слів Святого Писання: „Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі і Бог перебуває в ньому” (1 Ів. 4, 16). Бог народжується у душі людини завдяки дару любові. Там де є любов, там присутній Бог, там є його царство. Ісус Христос, навчаючи про Царство Небесне, так сказав: „Царство Боже не прийде непомітно; ані не скажуть ось воно тут – або: он воно там – Царство Боже є між вами” (Лк. 17, 21). Бо коли ми виявляємо любов і милосердя один одному, сам Христос об’єднує нас, Бог є присутній між нами: „Бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт. 18, 20), „Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили” (Мт. 25, 40). Завдяки взаємній любові ми творимо Боже Царство, ми стаємо його учасниками вже тут на землі.

Єднаючись сьогодні з похвалами народженому у Вифлеємі Божому Синові і величними словами гімну ангелів „Слава на висотах Богові і на землі мир”, ми повинні прославляти Господа не тільки устами, але і всім своїм життям, любов’ю свідчити світові, що Христос справді народився і живе в наших серцях.

Поклоняючись з великою побожністю Дитятку Ісусові, що лежить у яслах, пригадаймо собі слова апостола Павла, які повчають, що в нас „повинні бути ті ж відчуття, які в Христі Ісусі” (Фп. 2, 5), і як правдивий дар принесімо Народженому Немовляті тверду рішучість „поступати згідно звання, до якого ми покликані, з належною покорою і лагідністю і довготерпеливістю, проявляючи свою любов один до одного, прагнучи зберігати єдність духа в союзі миру” (Еф. 4, 1-3). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист