Неділя 4-та Великого посту


Мр 9,17-31.
Німий та глухий душе! Наказую тобі: вийди з нього


Євангеліє четвертої неділі Великого посту розповідає нам про оздоровлення Ісусом молодого хлопця, якого опанував злий дух. Цією подією Ісус хоче пригадати нам про духовний й вимір посту, дбання передусім про добро душі. Піст, це не тільки стриманість від страв і забав, це боротьба проти гріхів, проти злих сил. Вся духовна боротьба, котру ми здійснюємо у Великому пості – часта молитва, сповідь, стриманість від певних страв, забав, не повинні зводитися лише до мертвого обов’язку, а має одну важливу мету: допомогти нам очистити нашу душу з різних гріхів, недоліків, спокус, звільнитися від впливу злих сил, котрі засівають зло у нашому серці, провокують нас до різних злих вчинків. Апостол Павло так висловлюється про духовне життя християнина: „Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах” (Еф. 6, 12).

У молитовних текстах Великого посту читаємо такі слова: „Вчинімо піст приємним і угодним Господеві. Бо справжній піст це - втеча від гріха, це стриманість у мові й погамування гніву; і відмежованість від похоті та наклепів, брехні й порушення присяги. Зречення цього всього – правдивий піст, що милий Богові”.

Важливість і першість духовного виміру посту вказує на основну його мету: добро душі. Адже Великий піст провадить і приготовляє нас до Пасхи христової, якою Христос відкрив людині наново двері раю і дарував людській душі можливість життя вічного. Воскресіння Ісуса і наше духовне воскресіння, це визволення з неволі гріха і смерті, яку спричинив нам гріх. Цю думку Церква висловлює словами молитви: „Звершуймо піст не лише стриманістю від страв, але й усуненням усяких тілесних пристрастей. Підкоряймо тіло, щоб не панувало над нами, і удостоїмось причастя Агнця – Сина Божого, що добровільно дав себе у жертву для спасіння світу, і будемо духовно святкувати воскресіння Спасителя з мертвих, а піднявшись на висоти, звеселятимемо Чоловіколюбця світлістю чеснот і добрих діл”.

Як показує Євангеліє цієї неділі, важливе завдання і плід посту - дбання про добро душі, це зміцнити віру, стосунок з Богом, котрий наповнює нашу душу своїми дарами, чинить нас більш захищеними від впливу злих сил, щасливим наше життя. Все це разом приносить нам ще одну важливу річ – духовну свободу, ознаку духовного воскресіння. Тоді душа, дух людини – цінності, які її наповнюють, керують тілом, життям людини. Саме дбання про духовні цінності мають помагати здобути цю духовну свободу.

Стан хлопця, опанованого злим духом, показує нам, яку велику небезпеку для людини становить гріх. Він затемнює людський розум пристрастями, обмежує волю людини до вибору добра, руйнує спокій душі. Стаючи невільником гріха, людина стає рабом злого духа, виконує волю того, хто нею керує, як сказав Христос: „Кожен, хто чинить гріх - гріха невільник. Невільник не перебуває в домі повіки; син пробуває повіки. Отже, як Син вас визволить, справді будете вільні” (Ів 8,34-35).

Ця історія трапилася у Львові. Одна мати вдова мала сина. Син був чесним, слухняним і добре вчився. Мати нічого не шкодувала для хлопця: добре одягала, давала кишенькові гроші на обід у школі.

Одного разу він з друзями пішов у зал, де були гральні автомати. Там були різні забави на комп’ютері. Це його захопило і він почав часто відвідувати цей заклад. Мати навіть не підозрювала, що син захопився тими іграми. В нього з’явились нові друзі, які привчили його до гри на гроші. Спочатку він майже завжди вигравав у своїх товаришів, але потім постійно почав програвати. З часом кишенькових грошей не вистачало, тому хлопець став грати в борг. Він не вірив, що мама відмовить йому у грошах і не допоможе. Борг зростав і виріс у значну суму, тоді „друзі” почали вимагати повернення боргу, але хлопець не міг це зробити. Мама не давала йому грошей, бо не мала вільних, тому що тратила все на сина. Тоді друзі порадили, що ми прийдемо до твоєї мами і примусимо їх віддати. Прийшли до його квартири, стали вимагати в матері гроші: спочатку син, а потім друзі. Мама казала, що грошей не має, та вони не вірили, тому почали катувати її. Посадили матір на стілець і прив’язали. Поставили чайник на плиту, а коли вода закипіла, то син полив гарячу воду на мамину голову, щоб вона сказала, де гроші. Та жінка не могла сказати, де тримає гроші, бо їх не мала і, не витримавши тортур, померла. „Друзі, щоб не залишити сліду, вбили й сина.

Стриманість від певних страв, часта молитва, це засоби, які мають допомогти нам звільнитися з неволі гріха. Тому основною метою посту, одним із важливих плодів великопосної боротьби є здобути цю духовну свободу, звільнитися з неволі гріхів і пристрастей, бо тільки духовно вільна людина може воскреснути до нового життя. Цю думку потверджують слова апостола Павла: „Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує нас, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам” (Єв 12,1).

Проблеми життя, з якими зіткнувся батько і його син, є подібні і повторюються також сьогодні, а це передусім брак віри, віддавання переваги різним людським віруванням, забобонам, байдужість і недбалість щодо добра своєї душі. А причина цього, що люди не слухають Бога, не прислухаються до його порад, настанов у вигляді заповідей, блаженств, науки Церкви, віддають перевагу більше потребам тіла, ніж душі. Люди більше слухають людей ніж Господа Бога. Тут варто пригадати слова святих отців, котрі керувалися у духовному житті таким правилом: „Коли Бог у житті людини є на першому місці, то все стає на своєму місці, тоді Бог так влаштовує життя людини, що все виходить їй на добро”.

Навчімося з сьогоднішнього Євангелія захищатись від зла, а відкритися для добра, для Божої ласки через молитву, для Божого світла. Вносьмо і ми щоденно молитвою світло у свої душі, щоб зло і темрява оминали нас! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист