Різдво Пресвятої Богородиці


Лк. 10, 38-42, 11, 27-28 


Різдво Пресвятої Богородиці відкрило нову сторінку в історії людського роду. Із народженням Богородиці розпочалося здійснення Божого плану відкуплення людського роду.


Марія, як наша духовна Мати, оберігає наше людське і духовне життя своїми молитвами, тому Церква називає Її Матір’ю життя. „Твоїм божественним народженням, Чиста, ти обновила зотлілу пристрастями смертну природу земнородних і підняла все від смерти до життя нетлінного. Тому тебе, Діво, препрославлена, як ти це провістила, належно прославляємо”. Про це свідчать численні чудотворні ікони і відпустові місця на честь Божої Матері: Почаїв, Гошів, Зарваниця, Самбір, Биличі, Грушів, Ченстохова, Фатіма, Люрд та інші.


Дар життя взагалі, і зокрема духовного, знаходиться сьогодні у великій небезпеці. Світ старається вчинити людину інструментом своїх інтересів: збагачення і слави, присвоїти собі право володіти людським життям. Життя людини стає товаром, котрим можна торгувати, надавати більшу чи меншу вартість, достосовувати його до власних потреб. Світ рекомендує аборти, коли нове життя несе шкоду людським інтересам, дозволяє розривати подружню вірність, будувати нові подружжя згідно людських бажань, пропонує людині самій визначати час життя, скоротити людські терпіння евтаназією.


Сучасний світ хоче впливати не тільки на земне життя людини, а й впорядковувати внутрішній світ людини своїми принципами життя і цінностями. Він шукає легку дорогу до людського серця у вигляді свободи людини – самій встановлювати закони життя, визначати добро і зло, будувати своє життя згідно власних бажань; самодостатності - незалежності від інших осіб чи речей(спільнота, релігія), пропонує легку дорогу до щастя у вигляді кар’єри, достатку чи моди, які можуть легко заспокоїти людські почуття. Таким чином світ старається перемалювати Божий образ в людині на образ світу – гордості і самолюбства.


Однак правда про людину і дороги до щастя, які пропонує світ, часто є неправдиві і викликають у багатьох людей розчарування, почуття меншовартості і втрати сенсу життя, небажання жити.


Об’явлення Божої Матері у різних чудотворних іконах, фігурах, цілющих джерелах у різних місцях світу свідчать про надзвичайну її турботу щодо нашого життя, здоров’я душі і тіла. Там Марія дає особливі знаки Божої любові і опіки, своєї материнської любові до нас у вигляді чудесних оздоровлень, навернень. Дбаючи про наше життя і щастя, спасіння, Богородиця своїми посланнями запрошує нас до молитви за себе, за навернення світу, особистого покаяння і навернення до Бога, довір’я Його любові і милосердю.


Ось як Церква оспівує духовну опіку Богородиці у своїх молитвах: „Ти душі моєї радість і веселість, ти зцілення моїх пристрастей, Богу посвячена Діво, і негайне вилікування моїх душевних недуг, Пречиста. Ти порятунок у напасливих спокусах і захист у недолі, тому й величаю тебе”.


Пресвята Богородиця, яка вповні посвятила себе на служіння Богу і ділу відкуплення, стала щасливою з Богом і в Бозі. Прикладом свого життя і молитвою Вона пропонує нам дорогу до правдивого щастя, яке несе у собі справжню свободу духа, глибокий душевний мир і радість, дарує любов, котра не проминає, почуття власної гідності і сенсу життя.


Одного разу у потязі їхав батько зі своєю шестирічною донечкою. Потяг наближався до чергової станції. Дівчинка стояла і з цікавістю дивилась у вікно вагону. Раптом вона побачила в городі одного господаря гарну алею, засаджену рожами. Прекрасні корчі квітів чарували очі дівчинки, і вона подумала, як було би гарно прикрасити престол Божої Матері у своїй Церкві, бо мала велику набожність до Пречистої Діви Марії. Побачивши таку велику кількість прекрасних квітів, дівчинка промовила до батька: «Тату, зійдімо на цій станції, бо я бажаю привести ці прекрасні рожі і покласти їх перед образом Божої Матері. Ми попросимо власника цього городу, а він, напевно, не відмовить мені і дасть прекрасних квітів для Небесної Матері». Батько ніяк не хотів погодитись на пропозицію дитини і перервати подорож, втрачаючи при цьому квитки. Однак улюблена донечка не переставала наполягати і просити, тому батько був змушений зійти з потяга і податися до власника прекрасних квітів. Отримавши дозвіл, маленька шанувальниця Пречистої Діви Марії набрала цілий букет найкращих квітів. Подякувавши за них, вони повернулися на станцію, щоб наступним потягом продовжити подорож. На станції вони побачили якийсь незвичний рух і дізналися, що той потяг, в якому вони ще недавно їхали, зіткнувся з товарним, і дуже багато людей загинуло. Тоді батько, зворушений до сліз цим випадком, обняв дівчинку і промовив: «Якщо би не зійшли, то, можливо, подібна доля спіткала і нас. Нас врятувало твоє правдиве почитання Божої Матері. Це щедра рука Небесної Неньки заплатила тобі за прекрасні квіти».


Тож маймо і ми серце, наповнене непохитною вірою, і усе наше життя нехай буде цим прекрасним букетом запашних квітів Марії, а Небесна Ненька ніколи не покине нас! Амінь.


о. Михайло Чижович, редемпторист