Неділя Закхея


Лк. 19,1-10.

коли я чим кого покривдив, верну вчетверо


Тридцять друга неділя після Зіслання Святого Духа, звана ще неділею Закхея, завершує, підсумовує період неділь після Зелених свят, найбільший у церковному році, і розпочинає період приготування до Великого посту. Як приклад підсумку прожитого року і приготування до посту Церква подає історію навернення митаря Закхея.


Проста людська цікавість побачити славного проповідника – Ісуса з Назарету, привела Закхея до особистої зустрічі з Ним у власному домі і щирого, глибокого покаяння. Критику людей він перемагає словами: Ось я половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо” (Лк. 19, 8). Цими словами Закхей виявив відповідальність за свої вчинки, своє життя, за те, що несправедливо збагачувався коштом простих людей, зловживав своїм службовим становищем.


На прикладі покаяння Закхея Церква пропонує нам подивитися на цей період неділь від Зелених свят до сьогодні зі сторони відповідальності. Бог дав нам ці неділі, щоб з допомогою наук Христа ми не тільки отримали потрібну допомогу, а також навчилися відповідальності, стали відповідальними за себе, за своє земне і духовне життя, обов’язки свого стану, вдома і на роботі.


Сьогодні у розмовах про економічні, суспільні реформи у державі багато говорять про важливий їх елемент - відповідальність керівників держави, політиків, депутатів за належний рівень життя людей і утвердження незалежності України. Частою причиною багатьох проблем, трудностей особистого і спільного життя людей є брак власної відповідальності за свої вчинки, обов’язки. Тут варто пригадати, що спільне добро завжди складається з добра особистого. Святий Іван Золотоустий говорить: „Памятай, що ти відповідальний не тільки за свою душу, але й за вигляд усього світу”. Ми вимагаємо відповідальності – високого рівня моральності від інших людей, а забуваємо запитати себе: а яким є рівень моє моральності, релігійної свідомості, рівня духовного життя?


Один командир військового корабля з великою гордістю приступив до свого першого завдання. Вночі в час бурі він зауважив, що йому на зустріч наближається світло. Він розпорядився передати сигналом наказ: „Зміни напрям на десять градусів на північ”. Відповідь прийшла така: „Ти зміни свій напрям на десять градусів на південь”. Гордий командир вирішив не поступатися іншому судну, тому вислав чергове повідомлення: „Зміни напрям на десять градусів, я — командир!”. Негайно надійшла відповідь: „Зміни напрям, я — маяк!”.


Для сучасного християнина правильно вітатися, молитися зранку і ввечері, піти в неділю до храму на Службу Божу, добре приготуватися до сповіді і посповідатися раз в році, це неважливо. Деякі особи виправдовують себе тим, що зранку треба приготувати сніданок, вдягнутися і подбати про належний зовнішній вигляд, щоб красиво виглядати, а на духовні справи вже нема часу.


Без гарного зовнішнього вигляду не обійдешся, це мусить бути, без цього неможливо жити, бо люди зразу відреагують на це і скажуть свою думку про мене, розкритикують. А Бог не мусить бути у ранішній чи вечірній молитві, Він нічого не скаже про це. Для декого важливо зранку випити каву, покурити перед дорогою, подивитися ввечері серіал, а молитва, Бог не важливий у житті. Без молитви, без Бога можна жити.


Людина не має часу на молитву зранку, бо спішить на роботу, ввечері не має сили, бо змучена, в неділю не має можливості піти на Літургію, бо треба відпочити після тижневої праці, до великодньої сповіді не пускають заробітки, праця закордоном. Дивлячись на життя теперішніх християн, можна сказати, що все в житті не важливе, Бог не важливий, важливі лише потреби тіла. А що тоді є важливим у моєму житті: мати гроші, щоб з’їсти, одягнутися, повеселитися і все?


Сучасна людина керує великими кораблями, поїздами, літаками, а не може панувати, керувати собою: волею, думками, почуттями. Одні свідомо заплющують свої очі, щоб не бачити правди, вони немовби говорять: „Іди від нас, Господи, бо нам вигідніше проживати без Тебе”. Інші не бажають робити того, до чого закликає їх Господь. Тому ніхто із таких людей не зможе сказати колись: „Господи, ми не знали цього!” А Господь у відповідь скаже: „Ви могли знати, лише не хотіли”...


Зустрівши Ісуса, Закхей запросив Його у свій дім, чи я запрошую Ісуса у дім своєї душі, свого життя? Хто охрещений, той будує своє життя у християнський спосіб – виконуючи всі заповіді.


Сильна віра і молитва потрібні кожній людині і кожному народові. Щасливий той народ, для якого християнство є живою вірою. Народна мудрість говорить: можна жити без батька, можна жити без матері, але не можна жити без Бога! Амінь. 


о. Михайло Чижович, редемпторист