Святий Климентій Гофбауер – невтомний трудівник на Божій ниві. З нагоди 195-річчя з дня смерті


Кожного року 15 березня ми згадуємо святого Климентія Гофбауера, одного з чотирьох святих Згромадження Редемптористів, “другого засновника” – як полюбляють називати святого Климентія, Апостола Варшави і Відня, покровителя пекарів, тощо. Усі ці привілеї здобув Климентій завдяки своїй невтомній праці в Божому винограднику, задля Його слави і спасення душ…

Дитячі роки і молодість

Цікаво що святий Климентій мав слов’янське коріння. Народився Іван Дворжак (світське імя св. Климентія) у містечку Тасовичі (Моравія, теперішня територія Чехії) 26 грудня 1751 року в багатодітній сімї (був 9 дитиною з 12); за тогочасною традицією його у той самий день охрестили і надали ім’я Іван. З дитинства став сиротою, його батько (за національність – чех) – помер. Тому малий Іван з семи років відчув на собі усі труднощі що спали на його сім’ю.

Істотний вплив на формування особистості майбутнього святого відіграла, як і у випадку зі святим Альфонсом -  мати, яка після смерті батька пожертвувала малого Іванка Богові.

Задля того, щоб заробити на кусень хліба, влаштувався на роботу помічником пекаря. З дитячих літ прагнув бути священиком, але обмежені матеріальні статки родини не дозволили на подальше його навчання після школи премонстрансів в Клостербруку, де навчався 4 роки.

Паломник і ереміт

Ще перед вступом до Згромадження редемптористів, молодий Климент зарекомендував себе як паломник і пустельник. Етап пустельницького життя обіймає побут в 4-ох місцях (від 1775 до 1783 року, тобто від 25 до 32 року життя): Мюхлфрауен, Тіволі, Пользервальд і Воттау. Власне, подорожуючи і віддаючись молитовному життю на пустелі, майбутній святий шукав в тишині свого серця Божої волі, щодо подальшої дороги в своєму житті. Паломництва утверджували Климента у вірі, зокрема він відвідав знані марійні санктуарії Маріазелл і Алтотінг. Завдяки щедрій пожертві певних пань у Відні, Клименту вдалося розпочати богословські студії.

Вступ до редемптористів

У зв’язку з антиклерикальною політикою в Австрії, Климентій змушений перервати студії і переїхати до Риму, де він вже як зрілий чоловік у віці 33 років 24 жовтня 1784 р. вступає до місцевого монастиря редемптористів. Новіціат Климентій проходив у Римі під керівництвом отця Ланді, який свої обіти складав ще на руки засновника редемптористів, св. Альфонса Ліґуорі. Успішно закінчивши новіціат (який тривав для нього не цілих пів року) і студентат у Фросіноне, 1785 року Климентія висвячують на священика. На той час редемптористи були лише в Італії, тож для нового перспективного місіонаря настоятелі Згромадження підготували велику місію: поширити Згромадження редемптористів поза межі Італії.

Велика місія

Климентій вибрався у нелегку подорож разом із о. Тадеушом Гюблом (1761-1807 рр.). Прибувши до Польщі, у 1787 році перебрали опіку над колишнім єзуїтським костелом у районі Старого Міста Варшави, ще через рік – на прохання німецького братства заопікувалися костелом св. Бенона у Новому Місті. Дуже швидко з Божою допомогою Климентію вдалося розвинути парафіяльне життя, перетворивши його у так звану «неустанну місію». Костел св. Бенона став центром духовного життя Варшави. Під час праці при костелі св. Бенона отці-редемптористи вже в четвертій годині ранку були готові сповідати пенітентів. Зросла кількість Святих Причасть: по восьми роках праці у св. Бенона, роздано у 1796 р. 20000 св. Причасть, а в 1800 понад 100 тис. При парафії Климентій заснував школу для хлопців з найбідніших родин та сиротинець.

Зорганізував бібліотеку і друкарню. Для кандидатів до Згромадження невтомний місіонер відкрив власний новіціат і семінарію. Цікаво, що Климентій також зорганізував першу в Європі професійну школу для дівчат. 1788 року Генеральний настоятель Згромадження призначив св. Климентія генеральним вікарієм на Заальпійських теренах і це служіння Климентій виконував до самої смерті. Ним він став без жодної підготовки.

Зробивши багато добра для Бога і спасення душ Климентій і його співбрати зазнали сильного опору з боку ворогів Церкви, яких ніколи не бракувало. Згодом у своєму щоденнику святий зазначить, що ніхто не знає терпінь, які у Польщі йому довелося перенести. Об’явить це Страшний Суд. У червні 1808 року з наказу Наполеона був підписаний декрет про вигнання Климента з Варшави і закриття костелу св. Бенона. Климентій разом із 40 редемптористами був заарештований і вивезений до фортеці Кольштрино над р. Одрою. Пробувши 4 тижні в ув’язненні, арештантів було звільнено і наказано повернутися до своїх рідних країв, однак без права повернення до Польщі (повернення редемптористів до Польщі відбулося у 1883 р. завдяки. о. Бернарду Лубєнському). Від прибуття до Варшави і аж до драматичної касати у 1808 році у варшавському монастирі замешкувало в сумі 76 отців, братів-клериків, новиків і кандидатів.

Побут у Відні

Святий Климентій вирішує переїхати до Відня. Архиєпископ Відня запропонував Климентію парафіяльну працю в італійському костелі, при якому служили оо. францискани. Там Климент служив рівно 4 роки, опісля у 1813 році став сповідником і капеланом сестер-урсулянок. При костелі св. Урсули Климентій розвинув духовно-харатетивне життя як у Варшаві, що дуже швидко принесло свої плоди. У своїй пасторальній праці Киментій багато часу присвячував помираючим (протягом 12 років асистував при смерті бл. 2000 осіб !). Окрім цього, у Відні Климентій став відомою постаттю вже за життя. Він товаришував і підтримував дружні відносини з багатьма людьми, зокрема місцевою інтелігенцією. У 1808 році у Відні повстав так званий «Krag Hofbauera», з його студентів вийшло багато священиків, а посеред них 6 чи 7 єпископів і 10 редемптористів. Климентій Гофбауер помер у Відні 15 березня 1820 року. 4 листопада 1862 року тлінні останки святого перенесли до Відня й поховали у церкві редемптористів Maria am Gestade. Беатифікований у 1888 р. Папою Левом XIII, а в 1909 році Папа Пій X проголосив його святим Католицької Церкви.

Духовність святого Климентія Гофбауера

У духовному житті святий Климентій був відкритою людиною і прихильником місійної праці. Зокрема, деякі співбрати (Й. Пассарет) критикували Климентія за його, на їхній погляд, занадто активне життя. І це не дивно, адже аскеза Климентія мала своє головне джерело в розумінні апостольської діяльності. Проте щоб стати славним проповідником, Климентію необхідно було не один рік кропіткої праці над собою та внутрішнього витишення. Власне цього він шукав у паломництва та на пустелі, ще перед вступом до редемптористів. Климентій був переконаний що Бог кличе його до апостольської діяльності, але своїм першим життєвим покликанням вважав монаше. Климентій дуже цінив монаший стан. Коли переходив біля якогось монастирського храму кланявся з пошаною два рази. Перший – на вшанування присутності Бога, а другий перед чистими душами, які посвятилися Богу. Любив повторювати що волів радше бути вигнаним зі своєї власної землі, ніж мав би опустити Згромадження.

Співбрати і миряни, з якими працював Климент, твердили, що він був людиною глибокої віри. Часто повторював, що «людина без віри, є як риба без води», «краще було б життя втратити, ніж стратити віру». Климент також навчав дякувати Богу за дар віру: «Візьми Боже від нас все, а залиш тільки безцінний скарб віри». За святим Климентієм «чесноту віри можна виразити через молитву і таїнственну участь у житті Церкви». Євхаристія повинна становити центр нашої віри.

Значення для Згромадження

Святий Климентій постійно наголошував на проповідуванні Євангелія в новий спосіб і продовжував духовну лінію засновника Згромадження святого Альфонса: «Святість для всіх».

Святий Климентій ніколи не написав жодної книги, проте великою цінністю можна вважати його численні проповіді і листи. Отці-редемптористи з Варшавської провінції видали багатотомне видання “Monumenta Hofbaueriana” що стосується життя і творчості цього великого місіонаря.

Значення святого Климентія для Згромадження дуже велике, недаремно його називають «другим засновником».

Святий Климентіє Маріє Гофбауере, славний місіонаре, моли Бога за нас грішних!

бр. Назарій Ланько, редемпторист