Неділя сліпонародженого


Ів. 9, 1-38
Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?


Розповідь про сліпонародженого чоловіка, яку описує євангелист Іван, до певної міри є дуже близька нам. У нашому житті є багато ситуацій, котрі стаються незалежно від нас, на які ми не завжди можемо швидко знайти відповідь чи спосіб вирішення.

Коли людина зустрічає у житті різні труднощі, проблеми і старається їх вирішити чи шукає способів їх вирішення, тоді в її думках часто виникає запитання: чому це сталося? Хто в цьому винен? Ставлячи запитання „чому?”, в такий спосіб особа шукає причину даної проблеми, старається у певній мірі виправдати себе, знайти корінь проблеми не в собі, а поза собою, в іншій особі. Через запитання „чому?” увага особи у великій мірі зосереджується на собі. Людина неначе старається вирішити проблему власними силами.

Однак християнин у вирішенні життєвих проблем повинен ставити не тільки запитання „чому?”, а ставити інше важливе запитання: а яке значення має ця подія для мене? Тобто питатися: що Бог хоче цим сказати мені? Чого хоче мене навчити? Коли людина вирішує проблему, шукаючи її значення, тоді увага зосереджується не на самій проблемі, не на собі, а на Бозі. Це допомагає їй знайти Бога в даній ситуації, відчути Божу присутність у своєму житті. А це зроджує в душі переконання, що я не є сам у цій ситуації, а зі мною є Христос, зроджує почуття впевненості, спокою, надії на краще.

Ісус Христос у своїй відповіді на запитання апостолів, „Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?” (Ів. 9, 2), вказує не на людську, а на Божу причину недуги сліпого від народження, кажучи: „Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявилися на ньому” (Ів. 9, 3). Брак зору від народження став для сліпого нагодою зустріти і пізнати у своєму житті Месію Христа, Божого Сина та свідчити перед людьми свою віру в Нього, як очікуваного Спасителя світу.

Пошук причини проблеми є звичайно важливим і потрібним у житті, бо це допомагає нам уникати подібних проблем на майбутнє, стає захистом для людини. Але пошук самої причини дає лише часткове вирішення проблеми. Однак кожна зріла людина з досвіду власного життя знає, що не можливо знайти всі причини життєвих ситуацій чи застрахувати себе на всі випадки життя, все передбачити у житті. Це можливе тільки для Бога: „Для Бога немає нічого неможливого” (Лк. 1, 37).

Пошук значення тої чи іншої проблеми дає особі повне її вирішення, бо провадить людину до Бога, оживляє її віру у всемогутність Бога, для якого немає нічого неможливого, віру в те, що все, що стається у нашому житті, стається з Божої волі і служить для нашого добра, особливо добра душі, як це сталося у житті сліпонародженого. Недуга тіла стала ліком для його душі, відкрила йому духовні очі, очі віри, допомогла особисто пізнати в особі Христа - Спасителя світу, стати його учнем та відкрито свідчити свою віру в нього.

Кардинал Нью-Йорка Гейз розказав таку історію зі свого життя, яка сталася у 1938 році. До Католицької Церкви навернувся визначний, але невіруючий чоловік. У ній він знайшов спокій і рівновагу духа. Одна тільки журба пригнічувала його серце. У молодому віці, коли ще був невіруючим, він не дозволив охрестити своїх дітей, і його донечка померла без хрещення. Справа спасіння любої дитини тепер дуже його непокоїла. Зі своїм клопотом він приходив до кардинала. А той постійно поручав йому у цій справі молитися. „Та що тут допоможе молитва, - каже раз батько, - коли вона померла без святого Хрещення”. „Моліться, бо все в Божих руках”, - далі настоював кардинал. „Але чи навіть Господь Бог може тут щось змінити”, - продовжував батько. „У Господа Бога всі справи теперішні, і навіть ваша теперішня молитва була ним колись передбачена, і задля неї ваша дитина може бути спасенна”, - пояснив кардинал.
Тож батько кожного дня з великою вірою молився за спасіння своєї дитини. І так минув якийсь час. Одного разу він знову прийшов до кардинала, але цим разом був дуже веселий.
- Що сталося? – запитав кардинал.
- Господь Бог вислухав мою молитву. Моя дитина в небі. На це маю незаперечний доказ. Ось метрика хрещення моєї дитини.
- Як це сталося?
- Я зустрів свою колишню служницю, ревну християнку, яка довгі літа служила в нас. Розповів їй про своє навернення та про тугу за померлою донечкою, а вона виявила мені таємницю, про яку ніхто, крім неї не знав. Одного разу, коли нікого не було вдома, вона потайки занесла дитину до свого пароха, і він її охрестив. Про це вона нікому не казала, бо боялася покарання.

Оздоровлення Ісусом чоловіка сліпого від народження пригадує нам цю просту і важливу правду, що тільки з Христом і в Христі ми можемо знайти повну і вичерпну відповідь на злободенні питання щоденного життя, відкрити їх глибоке людське і духовне значення для нас.

Хто у вирі життя шукає не тільки тимчасового спокою, а шукає Бога, той зрозуміє, що нічого у житті немає випадкового чи без сенсу, але все має вартість і значення, бо хто знаходить у вирі життя Бога, той знаходить у Ньому вартість себе, сенс життя, дорогу до справжнього щастя.

о. Михайло Чижович, редемпторист