Неділя св. Отців Нікейського Собору


Ів. 17, 1-13.

Пасхальний час від Воскресіння до Зіслання Святого Духа, порівняно з рештою церковного року, надзвичайно наповнений духом торжества, величі, прослави Христа у великодніх піснях, церковних молитвах.

Ісус Христос прославився на землі найперше силою свого Божества, коли творив різні чуда і чудесні оздоровлення хворих, зокрема прославився своєю всемогутністю у Воскресінні, вийшовши третього дня живим з гробу, прославився також у Вознесінні, бо не залишився на землі, підвладний законам природи, а повернувся на небо, до слави свого Отця.

У Євангелії цієї неділі бачимо, що Христос прославляється також через людей, через тих, хто увірував в нього, котрі пізнали його науку, любов і вірно берегли їх у своєму житті. Хто поважає Бога, дотримуючись його науки, того Бог береже у земному житті, а в кінці, як нагороду за це, чинить їх учасниками своєї слави – вічної незмінної любові, вічної небесної радості, як пише євангелист Іван: „Отче! Хочу, щоб ті, яких ти дав мені, були там де я, щоб і вони були зо мною й бачили мою славу, яку ти був дав мені” (Ів. 17, 24), „Хто мені служить, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде” (Ів. 12, 26). Тому Ісус Христос під час Тайної вечері сказав до апостолів такі слова: „Хто має мої заповіді й береже їх, той мене любить. Коли хто мене любить, слово моє берегтиме, і Отець мій буде його любити, і ми прийдемо до нього, і в ньому зробимо оселю” (Ів. 14, 21, 23).

Вірність Христові і його науці є важливим доказом любові до Бога, є для християнина найкращим орієнтиром у житті і надійним провідником до Царства Небесного, до вічної слави.

Один геолог-дослідник, що досліджував перспективи видобутку корисних копалин, розбив собі табір у лісистій гірській місцевості. Але він помітив, що коли довго працює і заходить далеко від табору, то йому важко повернутися, важко знайти табір, іноді доводилось ночувати в лісі. Тоді він зробив собі дерев’яну вежу, на верху якої поставив високу деревину зі знаменом. Це знамено було видно дуже далеко. Тепер він міг завжди легко віднайти свій табір.

Подібно є і в людей, у яких на першому місці Бог. Вони завжди бачать, куди їм у житті йти, якою дорогою рухатись. І навіть коли заблукають, то легко віднаходять правильний шлях у житті. Люди ж, у яких віра є формальністю і обтяжуючим обов’язком, дуже часто і легко ступають на хибну, гріховну дорогу, бо не мають правильного орієнтиру в житті.

Прикладом прослави Христа в людях є Отці Першого Нікейського Собору, котрі сміливо захистили правду про Божество Христа, а тим самим основу нашого вічного щастя, яке запевнив нам Христос, як Бог, котрий своїми страстями і смертю випросив нам у Отця прощення гріхів, а своїм воскресінням відкрив нам дорогу до неба, повернув нам можливість наново втішатися радістю вічного життя. Бо коли б Христос не був Богом, то не воскрес би з мертвих, ми не отримали б прощення гріхів і запевнення спасіння, вічного життя.

За вірність Христові і його науці Бог прославив Отців Нікейського Собору вічною славою у небі і на землі.

За прикладом святих отців стараймося вірно дотримуватися Божої науки у житті, свідчити цим свою віру і любов до Бога, прославляти Бога своїм побожним життям, а Господь нагородить нас за це вічною радістю в небі.

о. Михайло Чижович, редемпторист