Неділя 5-та по Зісланні Святого Духа


Мт. 8, 28-9,1   
Зустріли його два біснуваті, …такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.

 

Історія оздоровлення Ісусом двох біснуватих з Геразинського краю продовжує і поглиблює думки Євангелія минулої неділі про віру сотника. Жахливий стан біснуватих, в якому вони опинилися, є у великій мірі плодом їхньої віри, проявом стану душі, тобто їхнього ставлення до Бога. Якщо б вони дотримувалися Божого закону у своєму житті, злий дух не опанував би їх і не знущався б так над ними. Їхнє становище ще раз переконує нас в тому, як важливо жити вірою, будувати своє життя з Богом. Брак живої і діяльної віри зроджує брак Божої опіки, брак захисту від злих сил.

 

В становищі, в якому опинилися біснуваті, здійснилися слова апостола Якова: „Віра без діл є мертва” (Як. 2, 26). Якщо віра християнина зводиться лише до рівня розуму, до визнання існування Бога без конкретних зв’язків з Ним, не переходить у віру серця, вона не захищає людину від впливу злих сил, не має користі для неї, якщо людина не живе згідно Божих заповідей, не зміцнює себе Божою ласкою у молитві і Святих Тайнах.

 

Щоб не бути багатослівним, варто звернутися до конкретних прикладів нашого життя. Коли наприклад у храмі є Літургія за померлих, то вшанувати своїх померлих родичів приходить іноді 30 – 50 осіб, але з них лише 5 – 10 приступають до Святого Причастя. І хочеться спитати, а де ж віра інших присутніх? Коли ми хочемо виявити нашим померлим родичам належну пошану і любов, надати їм духовну поміч, то крім нашої присутності у храмі і молитви не має кращого засобу, як прийняти і пожертвувати за них Святе Причастя – Тіло і Кров Ісуса Христа, цей найбільший дар любові для душі. Якщо ми не хочемо занести нашим померлим родичам цей найкращий Божий дарунок, то чи можна вважати таке поминання виявом правдивої віри і досконалої любові до наших ближніх?

 

Завданням віри є провадити нас до надії на Бога – запевнення собі Божої опіки, до зв’язку любові, що дає силу боротися зі злом, уникати згубного впливу злих сил. Питання віри, це питання про місце і роль, значення Бога і Його закону у моєму житті.

 

Як навчає апостол Павло у листі до Римлян, віра родиться від слухання Божого слова, тобто від сприйняття і застосування, дотримання Божого закону у житті. Якою, отже, є віра людини – ставлення до Бога і його закону, таким є життя людини.

 

В Англії до багатого члена церкви звернувся місцевий пастир, щоб він допоміг бідній родині і завіз їм дров, бо вони дуже потерпають від холоду. „Добре, але хто мені заплатить?” – запитав багач. „Добре, церква вам оплатить, але якщо ви вивчите на пам’ять перші три-чотири рядки 41 Псалму”. Багач сів увечері і почав вчити напам’ять псалом. Він починався такими словами: „Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його! Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам! На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його” (Пс. 41, 1-3). Зранку пастир прийшов і запитав багатого чоловіка: „Скільки ми вам винні?”. „Що ви, ніскільки. Я дуже радий допомогти бідним” – відповів багач.

 

Ще одним прикладом живої і діяльної віри є князь Володимир Великий – хреститель Київської Русі, який прийняв християнство, як єдину і правдиву релігію для себе і цілої своєї держави. Як розповідають історичні джерела, князь Володимир до моменту хрещення провадив поганське життя, догоджаючи пристрастям свого тіла, мав багато жінок і наложниць, навіть вбив кількох вельмож, які не виконали його бажань. Та прийнявши хрещення, наповнившись Божим світлом, він почав радикально змінювати свою поведінку, свій спосіб мислення. Князь Володимир закликав охреститися всіх мешканців своєї держави, сприяв поширенню християнства по всій Київській Русі, будував багато нових храмів. Після свого хрещення Володимир послав посланців до Києва із таким наказом: „Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий чи убогий, чи старець, чи раб, - то мені той противником буде…”

 

Приклад його навернення причинився до глибокого духовного розвитку нашої держави, що засвідчують численні монастирі, відомі українські святі і праведники, а потомки Володимира Великого стали просвітителями інших народів, як Анна-Ярославна, що стала королевою Франції.

 

Приклад згаданого багача, приклад святого Володимира Великого переконує нас, що коли людина щирим і відкритим серцем приймає Боже слово, воно має силу радикально змінити його, навернути її до Бога, надати її життю новий Божий дух, новий зміст і напрямок.

 

Хай за їхнім прикладом наша віра завжди буде плідна на добро і милосердя, зміцнює і захищає нас у земному житті, а її плоди стануть нашою нагородою і потіхою у Царстві Небесному.

 

о. Михайло Чижович, редемпторист