Покров Пресвятої Богородиці


Лк. 10, 32-48, 11, 27-28

Дивлячись на життя Матері Божої з перспективи історії, бачимо, щоб дав Марії два покликання:

- найперше Бог вибрав Марію, щоб вона стала Матір’ю Божого Сина, нашого Спасителя Ісуса Христа.

- Божий Син дав нам Марію, як нашу духовну Матір.

Перше покликання Богородиці об’явилося у день Благовіщення Архангелом Гавриїлом, а друге на Голготі, під хрестом, коли в особі улюбленого свого учня Івана, Ісус віддав усіх нас під духовну опіку своєї Матері. Свято Покрову є потвердженням цього духовного материнства Марії. Це свято особливо припало до серця нашому народові, і секрет тої пошани до Богоматері, як Покровительки, лежить, мабуть, у тому, що тут ідеться не тільки про земне і людське, але про могуче небесне заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ.

Візьмімо для прикладу малу дитину. Бавиться вона на дворі з іншими дітьми, і хтось її скривдив. Що робить ця дитина? Заплаче і біжить до матері. А мама приголубить, поцілує, обітре сльози, потішить, і дитина забуде за кривду – весела і щаслива біжить знову бавитись.

Так і наш народ, від віків мав і має багато ворогів, які кривдили його. Рятуючись, наш народ шукав собі помочі й опіки, проти якої не може встоятися жодна людська сила. І тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Наш народ зажди з великим довір’ям прибігав до Неї і взивав Її помочі чи то в справах особистих, чи родинних, чи в часах всенародного лиха, пам’ятаючи історію встановлення цього свята.

Покров Марії є не лише Богородичним святом, а особливим знаком Божої любові, опіки над нами. Святкуючи Покров Пресвятої Богородиці, ми хочемо подякувати Богу за цей дар, за опіку Матері Божої над нами.

Про силу Її опіки свідчать численні чудотворні ікони, відпустові місця, храми, освячені на честь Її Покрову, в яких в той день народ молиться і в молитві виливає і виспівує свою дитинну любов, беззастережну довіру в Її могучу опіку і скору поміч, в Її роль у нашім спасінні та превелике материнське милосердя: „Богородице чиста, Ти велике Заступництво для печальних. Ти скора помічниця, спасіння й укріплення світу. Ти глибина милости, джерело Божої мудрости, для світу покров” (Стихира Великої Вечірні).

В сім’ї Тетяни Миколаївни Мойсеєвої з Києва хворіла дочка Христина 1984 року народження. Довгий час її лікували, але результату вилікування не бачили, ні мама, ані лікарі, тільки розводили руками. Бачачи безвихідь, мама Христини дала згоду на пересівання крові, хоча гарантії на видужання дівчини лікарі не давали. Після проціджування крові, Христина продовжувала хворіти. Остаточний діагноз – Фурункульоз і недостатність імунітету.

У 2004 році пані Тетяна з Христиною були в Трускавці. Тут їм порадили поїхати в Самбір, де в церкві є образ чудотворної ікони Пресвятої Богородиці і мощі святого Валентина. Тут можна випросити ласки - зцілення Христини.

Після молитви перед чудотворною іконою сталося велике чудо – Христина одужала. Вона змогла навчатися в однім із ВУЗів Києва. Мама з Христиною постійно дякували Самбірській чудотворній іконі за чудо, що сталося з Христиною.

Дякуймо нині Богу за цей дар нашої духовної Матері, дякуймо Марії за її опіку і довірмося Їй на майбутнє, а Вона впевнено поведе нас до Бога, до вічного щастя. Марія є найближче Бога і тісно з’єднана з Ним, тому може впевнено випросити нам потрібні ласки і надійно захистити нас від всякого горя, біди і нещастя, як наша найкраща духовна Мати.

о. Михайло Чижович, редемпторист