Неділя 17-та по Зісланні Святого Духа

---

Мт. 15, 21-28      
Жінка хананейка вийшла з цих околиць і почала кричати: „Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давида!”

Як подає Євангелист Матей, жінка яка прийшла до Ісуса, походила з Ханаан краю. Ханаанців вважали поганським народом, який втратив віру в одного Бога, переступив, відкинув Божий закон, таким чином став Божим ворогом і не бажав навернутися. Євреї були переконані, що Бог благословить тих, хто живе за його законами, а хто порушує закон, зазнає покарання, того Бог не слухає.

Жінка хананейка була у скрутній ситуації, бо її дочку опанував злий дух. Почувши про чуда Ісуса Христа, у своїй скрутній ситуації, жінка з великою вірою і покорою звертається до Ісуса, наполегливо просить Його про оздоровлення дочки від злого духа. Те, що вона була поганкою, з грішного народу, не стало для неї перешкодою звернутися до Ісуса. У своєму зверненні до Ісуса жінка показала надзвичайну віру і витривалість у молитві.

В дорозі до Ісуса хананейка подолала три перешкоди:

- найперше перемогла внутрішні перешкоди у собі: страх, хибні переконання юдеїв щодо поган сильною вірою у Боже милосердя. Крик жінки, з яким звертається до Ісуса, свідчить про силу її віри і довір’я Божому милосердю, сильне бажання оздоровлення дочки;

- жінка перемогла зовнішні перешкоди: людські погляди, судження щодо себе і своєї поведінки, які не ослабили сили її бажання оздоровити дочку;

- покора і довір’я Божому милосердю не захитала її віри у силу Божого милосердя, лише зміцнили в дорозі до Христа і запевнили вислухання її прохання про оздоровлення дочки.

Віра у Боже милосердя дала їй силу подолати всі перешкоди: людські упередження, страх зблизитися до Ісуса. І хоч Ісус двічі відмовив їй у помочі, жінка не переставала просити Його про оздоровлення, знаючи, що тільки Ісус може допомогти їй. Христос, побачивши велику віру і покору жінки, довір’я його милосердю, щедро винагородив, оздоровивши на відстані її дочку від злого духа.

Один вмираючий батько просив свого сина, щоб не забував про нього після смерті, молився за нього і чинив добрі вчинки. Через деякий час він з’явився синові весь у полум’ї і скаржився, що за такий довгий час ніякого полегшення для нього син не приніс. „Як так, - відповів син. — Чи може так бути, щоб я, дорогий тату, таким великим числом молитов, благодіянь та інших добрих вчинків, які за тебе завжди жертвував і ще досі жертвую, не приніс для тебе ніякої помочі?”

„Знай, мій сину, - відповів батько, - ніякої із цього користі ні мені, ні тобі, бо все це ти сповняв у стані смертного гріха. Але Бог із милосердя допустив цей сон, щоб я це тобі відкрив”. Після цього видіння син направив своє життя, покаявся у своїх гріхах, навернувся щиро до Бога і подальшими своїми молитвами допоміг батькові.

Через поставу жінки поганки Ісус навчає, що для людини, яка має сильну віру і покору, немає ніякої перешкоди в дорозі до Бога. Вдивляючись у цю геройську поведінку жінки хананейки, грішниці, стараймося просити Христа про цю ласку сильної віри і безмежного довір’я Його доброті і милосердю, особливо про покору, сміливість і відвагу, витривалість у молитві про сповнення нашого бажання, щоб подібно до жінки поганки Боже милосердя приносило нам багато радості у нашому житті.

о. Михайло Чижович, редемпторист