Неділя 20-та по Зісланні Святого Духа

---

Лк. 7, 11-16
Виносили мертвого сина, єдиного у матері.

Подія похорону сина вдови з Наїн нагадує нам важливу правду віри і життя – смерть кожної людини. Роздумуючи над подією Євангелія цієї неділі, хочу поділитися з вами, дорогі читачі, кількома думками, пов’язаними зі смертю наших рідних, зокрема зі снами. Деякі християни дуже переживають, коли померлі родичі не сняться їм після похорону, або коли сняться часто. Як правильно поводитися нам в таких ситуаціях:

- снів не потрібно боятися, а також не трактувати їх в дусі магії чи забобонів. Події снів є символічні, тому не потрібно розуміти, сприймати їх дослівно, у прямому значенні, а у переносному.

- коли нам сняться родичі, це свідчить що вони живі, що є життя після смерті. Бо коли б не було життя після смерті, то померлі не снились би нам, не приходили б до нас у снах, не зверталися з потребами, бо мертві не говорять.

- з’явлення померлих у сні означає, що вони потребують нашої духовної допомоги – молитви, бо самі собі не можуть допомогти. Їм можемо допомогти ми, що живемо на землі, жертвуючи за них Богові різні діла милосердя: особисту молитву, піст, Службу Божу, Святе Причастя.

- коли померлі приходять до нас у сні, то хочуть допомогти нам, а через них Бог хоче захистити нас від якогось нещастя, бо вони з неба краще бачать наше життя, ніж ми на землі.

У знатної пані померла донька-одиначка, мати не могла з жалю заспокоїтись. Вона повісила портрет дівчини у кімнаті і так часто дивилась на неї, плачучи. Це бачили знайомі і намагались вжити різних заходів, щоб якось її заспокоїти. Одній знайомій прийшло на думку звернутися до художника, щоб він намалював образ, як Пречиста Діва під Хрестом тримає Свого мертвого Сина Ісуса, а внизу, під образом, написав слова: „Вона більше втратила, як ти!” Цей образ повісили на стіні, де висів портрет її доньки. Тепер вона дивилася на цей образ страждальної Божої Матері, який духовно просвітив її, допоміг їй розуміти, що, справді, Мати Божа втратила більше за неї, і отак вона заспокоїлась.

Господь різним шляхом стукає до наших сердець, тільки потрібно мати відкрите серце, щоб почути Його голос і прийняти Його допомогу, промінь радості для душі.

Як правдиві християни, не забуваймо часто молитися за наших померлих, не лише у річницю їхньої смерті, творити їм таким чином діла любові і милосердя. Якщо ми справді любимо їх і шануємо, довіряймо Богові долю наших померлих, а Бог буде виявляти своє милосердя до нас тут на землі і колись у вічності.  „Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя”.

о. Михайло Чижович, редемпторист