Неділя 23-та по Зісланні Святого Духа


Лк. 8, 26-39
Він трощив окови і демон гонив його по пустині

Науково-технічний прогрес з кожним роком, століття за століттям покращує умови людського життя. Умови життя людей справді стають більш зручними, вигідними, але сама людина і її життя не зажди стають від цього кращими. Перешкодою на дорозі до щасливого життя людини часто стає гріх. 

Роздумуючи над життям геразинського біснувато, попробуємо знайти відповідь на питання, як звільнитися від гріха, цієї постійної перешкоди. Євангелист Лука не подає причини недуги, нещасливого стану біснуватого, але спосіб його життя і поведінка свідчать про те, що все ж таки якийсь гріх став причиною того, що злі духи опанували і постійно мучили його. Саме гріх створює злим духам доступ до людини і можливість впливати на неї, володіти і керувати її розумом і волею. 

Допустивши зло в малому, тобто в утримуванні „нечистих” тварин, геразинці отримали негативний наслідок – зло увійшло в самих людей і спричинило дискомфорт у їхньому житті. З малого, і ніби невинного, порушення Закону Мойсея наслідок був жахливим – демони запанували між людьми та всупереч їхній волі ними ж чинили зло. 

Найперше роздумаймо над тим, чим насправді є гріх і яка його небезпека. 

Катехизм навчає, що гріх, це свідоме і добровільне порушення Божої заповіді. Однак таке юридичне розуміння гріха не дає нам можливості вповні зрозуміти і відчути всі його небезпечні наслідки. Розуміння гріха, це не тільки справа ставлення людини до Божого закону. Гріх порушує, тобто ослаблює, розриває, руйнує відносини любові людини з Богом. Ми відчуваємо біль в душі, коли втрачаємо цінну річ, а ще більший біль є від втрати близької і дорогої особи, а особливо Бога. Річ можна знайти, зробити, купити нову, але втраченої особи не повернеш, не купиш за гроші. Все зло гріха ми найкраще пізнаємо по його наслідках, прикладом чого є біснуватий чоловік у сьогоднішньому Євангелії. 

Ось основні прояви гріха:

- Нам завдають біль різні речі, але свідомого християнина найбільше болить гріх, бо позбавляє нас найбільшого добра – Бога і його любові; 

- гріх відвертає нашу увагу від Бога і звертає до себе самих, таким чином провадить нас до самолюбства; 

- гріх спотворює мислення людини, погляд на Бога, себе і життя. Він спонукає ставити добро тіла вище, ніж добро душі, земне життя понад вічність, довіряти більше собі, ніж Богові, дбати лише про власне добро; 

- таким чином гріх затемнює, викривляє нам образ Бога через брак в нас живої віри, щирої любові і повної довіри, і показує Його, як чужого, далекого, а навіть ворожого до людини, котрий ставить вимоги, посилає, випробування, але не дає нам допомоги в боротьбі зі злом. 

- гріх спотворює образ людини з Божого до земного створіння, перемальовує в нас Божий образ на образ світу тілесними пристрастями. 

- він також викривлює розуміння любові і життя. Гріх ставить на перше місце власне добро, особистий достаток, становище, власну славу любою ціною, матеріалізує любов. Життя стає нагодою збагачення, ніж служіння. 

- через гріх людина стає духовно мертва, нечутлива до голосу Бога і потреб ближніх. 

- гріхом людина наносить шкоду найперше собі, та й цілій спільноті Христової Церкви.
Говорячи про гріх, замало описати його прояви. Нас, християн, особливо цікавлять способи боротьби з ним, як звільнитися чи захиститися від нього. Багатьох із нас турбує важливе питання духовного життя: що робити, коли ті самі гріхи повторюються і неможливо їх позбутися. Як можемо вирішити цю справу? 

У своїх науках Ісус часто використовував, як приклад, різні явища, речі природи. Щоб краще зрозуміти Божий спосіб боротьби з гріхами, наведу таке порівняння із нашого життя. Ми використовуємо заморожені продукти: м’ясо, рибу, овочі. Перед вживанням, приготуванням з них страв, їх кладуть на певний час у воду, щоб розморозити. Коли вони наберуть свого природного стану, тоді з них можна готувати страви. Подібно є і в боротьбі з гріхами. Часта сповідь не звільняє нас з гріхів відразу, але це не означає, що сповідь немає користі і Божа ласка не діє. Господь не вириває гріхів з нашої душі силою, а робить це делікатно, поступово, щоб не травмувати нашої душі і не завдавати нам надмірного душевного болю. Він чекає, поки розтане в душі крига страху і гордості, і звільняє нас з гріхів в міру зросту нашої віри і любові до Нього, утвердження надії і довір’я до Нього при кожній наступній сповіді. Хто вірить у Бога, щиро любить його, той покладає надію і довір’я його мудрості, бо розуміє, що сам не переможе своїх гріхів. 

Або візьмемо ще інше порівняння. Коли одяг забрудниться, пляму спочатку вимочують у воді чи рідині, щоб бруд розм’як. Тоді прання буде легке і безпечне, зовсім не пошкодить одяг. Так і Христос викорінює гріх не зразу, а поступово, у міру розуміння нами його шкідливості, розм’якшення душі під впливом Божого милосердя, духом покаяння і бажання поправи. 

Одного разу скаржився молодий монах своєму учителю, що не може користати з проповідей, бо в нього слаба пам’ять. І це довело його до того, що постановив не ходити на проповіді. Але досвідчений учитель узявся на спосіб. Недалеко лежали два брудні кошики. Настоятель сказав взяти йому один кошик, піти до криниці і принести в ньому води. Пустельник послухався, але води в кошику не доніс, бо витекла. Настоятель сказав йому повторити ще декілька разів, але наслідок був той самий. Вкінці сказав йому кошик покласти на місце і запитав, чи він бачить якусь різницю. „Не бачу ніякої! — відповів пустельник. — Хіба те, що кошик тепер став чистий від бруду”. „Бачиш, друже, - сказав настоятель, - до цього кошика подібна людська душа. Хоч кошик не затримав у собі води, але став чистішим. Так і твоя душа буде щоразу чистішою від бруду гріховного, коли будеш слухати Слова Божого, хоч би ти й нічого не запам'ятав з наук. Нехай це буде для тебе заохоченням, щоб ти і надалі черпав для свого духа з джерела Вічної Правди”.

Подібно Христос очищає нашу душу з гріхів нашою покорою і терпеливістю у водах свого милосердя. 

Сьогодні ми вшановуємо ще святого великомученика Димитрія. Він є для нас чудовим прикладом міцної віри, любові Бога і ревності у наверненні поган, у боротьбі з ворогами християн. Він був світською особою, воїном і урядовцем, але мав великого Божого духа, який виніс з родинного дому. Добре релігійне виховання, яке Димитрій отримавши від своїх батьків, стало для нього духовною зброєю, якою перемагав гріх і всі напади злих сил. Визнаючи відкрито свою віру в Христа, Він дозволити Богу діяти у своєму житті і зумів використати нагоди, дані нам Богом, щоб отримати ласку освячення і спасіння. 

Добре виконання наших щоденних обов’язків, служіння один одному в любові за прикладом Ісуса Христа і святого Димитрія може допомогти нам успішно поборювати всякі гріхи і підступи злих сил та отримати в нагороду любов від Христа, потрібну для власного освячення і спасіння. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист