Святий превомученик Стефан


Хто виконує Мої заповіді, той Мене любить (Мт. 21, 33-42).

1. Свято Різдва Христового, це час особливої радості від святкових зустрічей у родинному колі, співу колядок і вертепів. І це не дивно, адже центральною темою Різдва є любов. Любов є найбільшим джерелом радості. З любові Бог наблизився до людини, ставши людиною, щоб особисто і безпосередньо дати нам доказ своєї любові, і за нас з любові страждав, щоб дарувати нам життя вічне.

У Христовому Різдві ми подивляємо безмежну Божу любов і жертву задля нас грішних в особі Ісуса Христа. А третього дня після празника Христового Різдва свята Церква ставить перед нами геройський приклад любові Бога в особі святого первомученика Стефана. Празник святого Стефана був поширений вже у 4 столітті і його святкували на рівні з апостолами. Коли у 7 столітті у Східній Церкві прийшов звичай, щоб наступного дня після Різдва святкувати Собор Пресвятої Богородиці, то пам’ять святого Стефана перенесено на третій день різдвяних свят

2. Церква пов’язала його пам’ять з празником Христового Різдва, бо як перший Христовий мученик, він мав дуже близьке відношення до Христа, втіливши в життя слова Його науки: „Ніхто не має більшої любові над ту, як хто своє життя віддав би за друзів своїх” (Ів. 15, 13).

Святий Стефан постає перед нами, як плід і свідок Христової любові. Його святість стала здійсненням слів апостола Івана: „Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має” (1 Ів. 4, 16). Перше ніж стати мучеником за віру в Христа і увійти до неба, від зустрів і пізнав Христа у своєму житті, увірував в Нього. А до цього його провадила наука апостолів про Христа і світло Духа Святого, яке зійшло на нього завдяки його щирій молитві. Просвітлений Божою ласкою, він знав Божий закон і пророків, які зродили у його серці тверду віру в Ісуса Христа.

Діяння апостольські кажуть про нього, що він був „муж, повний віри і Святого Духа…повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі” (6, 5,8). Пізнавши Христа, його любов запалила в серці Стефана бажання і відвагу проповідувати Його іншим і ділитися з ними любов’ю Ісуса Христа.

3. Первомученик Стефан своїм життям і смертю потвердив мету приходу Христа на землю – спасти людей з неволі гріха і вічної муки. Пізнавши Христа, він старався словом і прикладом свого життя провадити інших до Спасителя, до життя вічного. Його смерть показала, що любов дає силу долати найбільші труднощі в дорозі до Бога. „Любов бо, як смерть сильна”, - зазначає автор книги Пісня пісень (Пнп. 8, 6), а апостол Павло потверджує це своїми словами: „Я все можу в тому, хто мене скріпляє” (Фп. 4, 13).

Святий Стефан прикладом свого життя показує нам дорогу до Божого Царства. Якщо ми хочемо користати з плодів Божого Царства вже тут на землі: душевного спокою, радості, здоров’я, успіхів і щастя у житті, ми повинні шукати Христа, джерело цих скарбів. А провідниками до Ісуса Христа, і його дарів є віра і молитва, глибоке духовне життя. Немає справжнього духовного життя без любові, а любові без пізнання Бога. Коли християнин творить свою побожність не з обов’язку, а з любові і задля власного добра, той знаходь Бога у своєму житті, як святий Стефан, втішається щедрими плодами свого життя з Богом.

Святий Стефан залишив нам світлий приклад твердої віри і щирої любові до Бога. Він навчає нас невтомно йти до мети, яку вказує нам Ісус Христос – Божого царства, йти дорогою Христової науки, витривалої молитви і щирої любові до Бога, виконуючи слова Христа: „Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя”. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист