Свято Пресвятої Євхаристії

---

"Ось я з вами по всі дні"

 

Коли від родини відходить до вічності близька і дорога особа, то останні її слова, побажання, жести любові пам’ятаються довго і стають найкращим даром для родини.

Наш Спаситель, Ісус Христос, відійшовши з землі до Отця, щоб ми не стали духовними сиротами, залишив людям особливу пам’ятку своєї любові у дарі Пресвятої Євхаристії. В ній здійснилися слова Христа, сказані до апостолів перед його вознесінням: „Ось я з вами по всі дні, аж до кінця віку” (Мт. 28, 20). В цій тайні Ісус є постійно присутній я той добрий пастир, він духовно зміцнює і провадить людей до Царства Небесного.

Таїнство Євхаристії – це Тіло і Кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Слово тіло, по-єврейськи «басар», ми зустрічаємо у тих рядках Святого Письма, де йде мова про родину, тілесні родинні зв’язки, означає бути членом родини. Коли говоримо про спасіння, то бути спасенним, це стати членом Божої родини, членом зв’язку любові осіб Святої Тройці. Саме Євхаристія найбільше зближає нас до Бога через Ісуса Христа, найкраще запевнює спасіння, як сказав Ісус: „Хто їсть моє тіло і п’є мою кров має життя вічне” (Ів. 6, 54). Приймаючи отже Тіло і Кров Христа у Святому Причасті, через Нього ми єднається з Отцем і Святим Духом і отримуємо завдаток вічного життя.

Євхаристія, це невичерпне джерело Божої любові, духовної сили для людської душі на дорозі освячення і спасіння. Коли свята Тереза хворіла і священик приносив їй Святе Причастя до келії, вона вітала Ісуса словами: „Ось моя любов, ось моя любов”.

Щоб християнин міг щедро користати з надзвичайних дарів Божої любові, які Христос скриває для людей у Тайні Євхаристії, цій надзвичайній скарбниці Божих ласк, потрібно мати світлі очі віри. У розумінні цього допоможе нам одна історія святого Симеона Афонського.

Одна вдова жила зі своїм сином і часто хворіла. Син доглядав за мамою, як міг, і всі зароблені гроші витрачав на ліки для неї. Одного разу мати сказала до нього:

- Дитя моє, я чула, що по головній дорозі іноді проходить добрий цар, у якого є ліки від усіх хвороб. Добре, якби ти зустрів його і попросив у нього для мене ліки, а для себе щастя.

– Як же я його впізнаю, мамо? – спитав син.

– Зустрівши його, ти відчуєш радість у своєму серці, сину, - відповіла вона.

Юнак прийшов на головну дорогу, по якій мав проходити добрий цар. Намагаючись пізнати його, він вступав в бесіду з кожним, хто там проходив, але жодна з розмов не викликала радість у його серці. Одного разу юнак зустрів старенького дідуся і, розговорившись з ним, запитав, як йому знайти доброго царя. Старець відповів:

- Потрібно, щоб у тебе відкрилися сердечні очі. Без цього тобі не вдасться пізнати його.

І додав:

- Якщо ти не зустрінеш його тут, то не зустрінеш більше ніде, як би ти не шукав.

Коли той пішов, юнак раптом відчув, що в його серці народилося щастя. Він побіг по дорозі у той бік, куди попрямував старець, але його вже ніде не було видно. Тут він помітив на узбіччі землекопа, який добував гончарну глину.

– Ви не бачили тут дідуся? – запитав у нього юнак.

– Я зайнятий роботою і рідко дивлюся по сторонах, - відповів землекоп. – А в чому справа?

– Я повинен відшукати доброго царя, - відповів юнак, - і попросити у нього для матері ліки, а для себе – щастя. Тільки мені ніяк не вдається його зустріти. «Чекай, чекай! – раптом схвильовано вигукнув молодий чоловік. – Я чомусь відчуваю у своєму серці щастя від бесіди з вами, хоча ви простий землекоп».

– Довго ж мені довелося чекати, поки у тебе відкриються очі, - сказав землекоп і простягнув юнакові ліки. – Пам’ятай, не шукай щастя у чомусь надзвичайному. У щастя дуже простий вигляд. Тільки для того потрібно відкрити сердечні очі.

Юнак радісно повернувся додому і віддав матері ліки. Прийнявши ліки, мати стала здоровою, і обнявши сина, сказала:

- От і в наш дім прийшло щастя.

 

Наш Небесний Отець через свого Божественного Сина розсипає по світі щедрі дари своїх ласк, тільки потрібно мати світлі і відкриті очі віри, щоб їх знайти. Коли любимо Бога і прагнемо спасіння, вічного життя і щастя з Богом, шукаймо його у Святому Причасті. Адже у ньому Ісус іде до нас з дарами любові, а ми ідімо до Нього, єднаймося з Ним у любові через Святе Причастя, запевнюючи цим собі радість вічного життя і щастя.

о. Михайло Чижович, редемпторист