Св. Альфонс Марія де Лігуорі. Вогняні стріли, себто докази любові, що Христос виявив нам у Відкупленні

---

Мусить полюбити Бога, Який так сильно полюбив наші душі, той, хто призадумається над безмежною любов'ю, що Ісус Христос виявив нам у Своїм житті і особливо при смерті, коли витерпів стільки страждань за наше спасіння. Св. Бонавентура твердить, що рани Спасителя ранять навіть найбільше затверділі серця і розбуджують Божу любов навіть у найбільше холодних душах! Ці рани ранять кам'яні серця і запалюють заморожені уми».

Ось тому в цім короткім викладі про любов Ісуса Христа розглянемо те, що наш Спаситель вчинив, щоб доказати Свою любов і змусити нас любити Його. Будемо користати з того, що Святе Письмо каже про цю правду.

1. Він полюбив нас і видав Себе Самого за нас (Еф. 5, 2)

Бог вчинив людям дуже багато добродійств, щоб здобути Собі їхню любов, а невдячні люди не тільки не любили Його, але й навіть не хотіли признати за свого Пана. Тільки в однім закутку землі, себто в Юдеї, Його вибраний народ признавав Його за свого Бога, але й цей народ більше боявся, ніж любив Його. Він не бажав, щоб люди більше лякалися ніж любили Його, тому стався подібним до нас Чоловіком і вбого проживав. Його земське життя було звичайне і повне страждань, а Його смерть тяжка та неславна. Чому ж Він так поступив? Щоб здобути Собі наші серця!

Не був би менший або менше щасливий, ніж би був, якщо б не відкупив нас. Все таки Він вирішив виєднати нам спасіння такими страшними трудами і муками, ніби Його власне щастя залежало від нашого. Щоправда, Він міг відкупити нас без страждань, але так не вчинив, бо забажав Своєю смертю звільнити нас від вічної смерті. Міг використати різні засоби, щоб запевнити нам спасіння, але вибрав найбільше покірний і болючий, себто серед болів помер на хресті, щоб здобути Собі нашу любов. Чому ж Він народився серед такої крайньої вбогості, чому проживав серед стількох страждань і чому вибрав Собі таку болючу смерть? Тому, що любив нас!

Мій Ісусе, нехай та любов, що змусила Тебе вмирати за мене на Голгофі, знищить у мені всі земські почування і спалить мене тим святим вогнем, що Ти прийшов розпалювати на землі. Тисячкротно проклинаю ті негідні розкоші, що спричинили Тобі стільки мук. Мій дорогий Спасителю, від усієї душі каюся за те, що так сильно зневажив Тебе. У майбутності волію радше вмерти, ніж учинити Тобі прикрість. Рішаюся чинити все, що зможу, щоб подобатися Тобі. Ти не пожалів нічого, щоб доказати мені Свою любов. І я нічого не жалітиму, щоб доказати Тобі свою любов. Як Ти беззастережно полюбив мене, так і беззастережно хочу любити Тебе. Люблю Тебе, моє єдине Добро. Моя Любове і моє Все, люблю Тебе.

2. Бог так полюбив світ, що видав Свого єдинородного Сина (Йо. З, 16).

Ох, яке велике значення має це словечко "так"! Воно виявляє такий високий ступінь любові, що ніколи не зможемо зрозуміти її. Хто ж бо годен збагнути, що Бог послав Свого Сина на смерть, щоб спасати пропащих людей? Хто ж міг нам подати такий великий дар, як не Бог, що є безконечною любов'ю?

Предвічний Отче, дякую Тобі за те, що дав Свого Сина, щоб Він стався моїм Спасителем. Сину Божий, дякую Тобі за те, що такими страшними муками і такою великою любов'ю відкупив мене. Мій Ісусе, що б сталося зо мною, що так сильно зневажив Тебе, якщо б Ти не помер за мене? Мій Спасителю, аби я був радше помер, аніж мав зневажити Тебе. Ох, благаю Тебе, дай мені відчути бодай частинку того обридження, яке Ти відчував до моїх гріхів, і пробач мені.

Саме ж прощення не вистачає мені. Ти заслуговуєш на любов, бо аж до смерті полюбив мене. Я теж хочу любити Тебе аж до смерті. Безконечна Доброто, люблю Тебе всією своєю душею. Люблю Тебе більше, ніж самого себе, і тільки Тебе бажаю любити. Поможи ж мені. Не дозволь, щоб, як колись, я дальше був невдячний супроти Тебе. Скажи, чого бажаєш від мене, бо при помочі Твоєї ласки хочу все виконати. Так, мій Ісусе, люблю Тебе і хочу завжди Тебе любити, мій Скарбе, моє Життя, моя Любове і моє Все.

3. Це не було з кров'ю козлів і телят, але через власну Кров Він раз назавжди ввійшов до Святого Місця і запевнив вічне відкуплення (Євр. 9, 12).

Хіба кров всіх телят, ба й навіть усіх людей, пожертвувана Богові, могла виєднати нам Божу ласку? Ні! Тільки кров Богочоловіка мала силу вислужити нам пробачення та вічне спасіння. Хто ж був би подумав, що Бог помре за наше спасіння, якщо б Сам Бог не винайшов цього засобу, щоб спасти нас? Тільки любов могла видумати і виконати подібний задум.

Многостраждальний Йов слушно кликав до Бога, що так сильно любить людей: «Господи, хто ж такий чоловік, що Ти так сильно звеличив його? Чому ж Твоє серце так сильно любить його? Що ж бо таке чоловік, що так ціниш його і звертаєш на нього увагу?» (Йов 7, 17).

Ох, мій Ісусе, замало мені одного серця, щоб любити Тебе! Не було б забагато, якщо б я любив Тебе серцями всіх людей. Який був би я невдячний, якщо б ще ділив своє серце між Тобою і сотворінням? Моя Любове, Ти хочеш цілого мого серця і вповні заслуговуєш, щоб я віддав Тобі його. Хочу присвятити його Тобі. Якщо ж не вмію вповні віддати, то Сам забери його, щоб я міг поправді сказати. Бог це скеля мого серця і моя частка навіки! (Пс. 72, 26).

Мій Спасителю, ради заслуг Свого покірного і страждального життя подай правдиву покору, що поможе мені любити погорду та скрите життя. Подай силу приймати з любов'ю хвороби, зневаги, гоніння, внутрішні страждання і хрести, що пошлеш мені. Поможи любити Тебе й потім чини зо мною, що подобається Тобі.

Любляче Серце Ісуса, виявленням Своєї безмежної доброти поможи мені любити Тебе. Нехай вповні віддамся Тобі, заки помру. Мій Ісусе, люблю Тебе, бо Ти сильно заслуговуєш на любов і гаряче бажаєш, щоб я любив Тебе. Люблю Тебе всім серцем і всією душею.

4. Виявилися доброта і чоловіколюбність Спасителя, нашого Бога (Тит. 3, 4).

Бог споконвіку любить людей, як Сам заявив устами пророка Єремії: "Я полюбив тебе вічною любов'ю" (Єр. 31, 3). Заки Божий Син стався Чоловіком, каже св. Бернард, то Бог виявив Свою могутність у створенні світу і Свою Божу мудрість у його правлінні, але Його любов до людей вповні заблистіла аж тоді, коли Божий Син стався Чоловіком. Побачивши, що Ісус Христос проживав серед страждань і помер болючою смертю, кривдимо Бога, якщо сумніваємося в Його безмежній любові до нас. Він сильно любить нас. Люблячи, бажає, щоб ми так само любили Його. Христос помер за нас, щоб ми проживали для Нього. Св. Павло кличе: "Він помер за всіх, щоб ті, що живуть, не жили вже для себе самих, а для Того, що помер за них" (2 Кор. 5, 15).

Мій Спасителю, коли ж я зрозумію любов, якою Ти полюбив мене? Замість любові колись я відплачувався Тобі зневагами і нехтуванням Твоєї ласки. Проте не буду зневірюватися, бо Ти — безконечна доброта. Ти прирік пробачити тим, що каються. Я зневажив Тебе, бо більше цінив власні задоволення, ніж Тебе. Від усієї душі тепер каюся за це. Це дуже болить мені, як пригадую собі, що зневажив Тебе, безконечне моє Добро.

Прости мені і злучи мене з Собою вічною любов'ю, щоб вже більше не покидав Тебе, але проживав, щоб тільки любити і слухати Тебе. Так, мій Ісусе, тільки Тебе хочу любити. Колись промінював Тебе за сотворіння, а тепер зрікаюся всього і вповні віддаюся Тобі. Люблю Тебе, Боже моєї душі, люблю Тебе більше, ніж самого себе.

Божа Мати Маріє, виєднай мені ласку залишитися вірним Богові аж до смерті.

5. Божа любов до нас виявилася тим, що Бог послав у світ Свого єдинородного Сина, щоб через Нього ми мали життя (І Йо. 4, 9).

Через гріх всі люди пробували в стані смерті і були б залишилися духовно мертвими, якщо б Предвічний Отець не послав Свого Сина, щоб Своєю смертю привернув їм життя. Як це можливе, щоб Бог умирав за людей? Хто ж такий чоловік? Св. Бонавентура питається: «Хто я такий? Господи, чому Ти так сильно полюбив мене?» Саме тут заблистіла безконечна Божа любов: Божа любов виявилася… Превелике Боже милосердя, чудо і любов! Боже, Ти засудив на смерть Свого улюбленого Сина, щоб грішного невільника рятувати від заслуженої смерті!

Мій Боже, Ти це вчинив, щоб ми через Ісуса мали життя. Отож воно слушно, щоб ми жили для Нього, бо Він віддав всю Свою Кров і життя за нас. Мій дорогий Спасителю, дивлячись на Твої рани і хрест, на якім Ти помер за мене, присвячую Тобі ціле своє життя і волю. Нехай вповні належатиму до Тебе, щоб відтепер ні за чим не пошукувати і зітхати тільки за Тобою. Безконечна Доброто, люблю Тебе. Безконечна Любове, люблю Тебе. Поможи мені так жити, щоб міг завжди повторяти: «Мій Боже, люблю Тебе, люблю Тебе!» Нехай у хвилині смерті це будуть мої останні слова: «Мій Боже, люблю Тебе, люблю Тебе!»

6. Завдяки великому милосердю нашого Бога Сходяче Світло з неба відвідало нас (Лк. 1, 78).

Божий Син прийшов на землю, щоб відкупити нас. Милосердя звеліло Йому це вчинити.

Мій Боже, хіба не вистачало б вислати ангела, щоб відкупив людей, якщо вже співчуваєш пропащій людині? "Ні, - каже Предвічне Слово, - Я Сам хочу прийти щоб люди зрозуміли, як сильно люблю їх". Св. Августин пише: «Христос головно тому прийшов на світ, щоб людина зрозуміла, як сильно Бог любить її».

Мій Ісусе, Ти прийшов, щоб люди любили Тебе, але скільки їх дійсно любить? Нещасний я! Знаєш, як у минулому я любив Тебе. Знаєш, що я погорджував Твоєю любов'ю. Аби я міг померти з болю! Мій дорогий Спасителю, каюся, що так легковажив Тебе. Пробач мені і разом з пробаченням подай ласку любити Тебе. Не дозволь, щоб я був невдячний за таку велику любов, якою Ти полюбив мене.

Щоправда, тепер уже люблю Тебе, але люблю замало, бо Ти заслуговуєш на безконечну любов. Вчини, щоб я бодай всіма силами любив Тебе. Мій Спасителю, моя Радосте, моє Життя і моє все, кого ж буду любити, якщо не любитиму Тебе, що є безконечним добром? Присвячую Тобі всі свої бажання. Ти так багато настраждався за мене, тому годжуся страждати ради Тебе, скільки хочеш. Віддали від мене всі нагоди, в яких міг би зневажити Тебе: І не введи нас у спокусу, а визволи нас від зла! (Мт. 6, 13).

Звільни мене від гріха і потім чини зо мною, що хочеш, Безконечна Доброто, люблю Тебе, і тому волію витерпіти всяку муку, ба й повернутися внівець, аніж проживати без Твоєї любові.

7. І Слово сталося Чоловіком (Йо. 1, 14).

Бог вислав архангела Гавриїла до Пречистої Діви Марії, щоб спитався її, чи годиться стати Матір'ю Божого Сина. Марія годиться, і Божий Син стається Чоловіком.

О чудо, що викликало подив у небі та на землі! Слово Боже бере на Себе людську природу, і Бог стається людиною. Що ми сказали б, якщо б цар стався черв'яком, щоб своєю смертю рятувати життя земському черв'якові? Мій Ісусе, Ти — мій Бог. Не міг Ти померти як Бог, тому захотів статися чоловіком, щоб померти за мене.

Мій ласкавий Спасителю, чому ж не помру з болю на вид такого великого милосердя і любові, що Ти виявив мені? Ти зійшов з неба, щоб пошукувати за мною, загубленою овечкою, а я стільки разів відганяв Тебе від себе, бо предкладав власні задоволення понад Тебе.

Тепер же вповні віддаюся Тобі, бо Ти бажаєш мене. Хочу належати до Тебе, тому не бажаю нічого іншого. Вибираю собі Тебе за єдиний предмет любові, тому повторяю з Обручницею Пісні Пісень: Мій Любий належить до мене, і я до Нього! (П. п. 2, 16). Ти продумуєш про мене, і я хочу думати про Тебе. Поможи мені завжди любити Тебе і ніколи не перестати любити. Годжуся проживати без потіх, ба й терпіти всяку муку, аби тільки любити Тебе. Бачу, що хочеш, щоб я вповні належав до Тебе, тому бажаю бути вповні Твоїм. Знаю, що у світі є багато неправди, обману, диму, болота та марноти. Тільки Ти є правдивим і єдиним добром, тому вистачаєш мені. Мій Боже, хочу Тебе одного й більше нічого не бажаю. Чи чуєш, Господи? Хочу Тебе одного й більше нічого не бажаю.

8. Він (Христос) закрив Свою велич (Фил. 2, 7).

Єдинородний Син всемогутнього Бога, такий самий правдивий Бог, як Отець, народився в печері як маленьке немовля. Св. Павло пише про це: Він закрив Свою велич, прийнявши вид слуги, бо народився як чоловік і поступав як чоловік (Фил. 2, 7).

Якщо хтось бажає побачити Бога, що закрив Свою велич, нехай удасться до віфлеємської печери. Там знайде Його в пеленах. Цей Бог не годен рухатися. Він плаче і дрижить від холоду.

Свята віро, скажи мені, чиїм Сином є це прегарне Дитятко? Віра отак відповідає на питання: «Це Дитятко це Божий Син і правдивий Бог!» Хто ж привів Його до цього покірного стану? — Любов до людей! — Чи по такій відповіді хтось з людей зможе не любити цього Бога?

Мій Ісусе, Ти провів у болях ціле Своє життя, щоб я міг зрозуміти любов, якою полюбив мене. Я ж змарнував своє життя, щоб погорджувати Тобою й своїми гріхами робити Тобі прикрість. Ох, дай мені зрозуміти зло, що я вчинив, і любов, на яку Ти заслуговуєш.

Ти досі терпів мене, тому не дозволь, щоб дальше засмучував Тебе. Розбуди в мені святу любов. Пригадуй, скільки Ти натерпівся за мене, щоб на майбутнє я міг забути про все і ні про що не думати, хіба щоб любити і подобатися Тобі. Ти прийшов на землю, щоб панувати в людських серцях. Ох, забери з мого серця все, що не дозволяє Тобі вповні посідати його. Вчини, щоб моя воля вповні корилася Твоїй, і щоб так Твоя воля стала моєю і керувала всіма моїми ділами і бажаннями.

9. Дитятко народилося нам, і Син даний нам (Іс. 9, 6).

Божий Син прийшов на світ як немовля, щоб від дитинства віддатися нам і так здобути Собі нашу любов. Св. Франциск Салезій питається: «Чому Ісус родиться як маленьке, ласкаве і любе немовля? Щоб спонукати нас любити Його і довіряти Йому!» Вже давніше св. Петро Хризолог отак висловився про цю справу: «Так народився, бо хотів, щоб ми любили Його!»

Моє дороге Дитятко Спасителю, люблю Тебе і покладаюся на Тебе. Ти є джерелом моєї надії і любові. Що було б сталося зо мною, якщо б Ти не був зійшов із неба, щоб спасти мене? Я був би опинився в пеклі за те, що зневажав Тебе. Нехай Твоє милосердя буде благословенне, бо Ти готовий пробачити гріхи, якщо покаюся. Так, мій Ісусе, всім серцем каюся за те, що погордив Тобою.

Прийми мене до Себе і вчини, щоб я помер для себе самого і жив тільки для Тебе, бо Ти — єдине моє добро. Пожираючий Вогню, спали в мені все, що не подобається Тобі, і візьми Собі всі мої почування. Боже моєї душі, люблю Тебе. Мій Скарбе, моє Життя і моє все, люблю Тебе. Люблю Тебе, тому хочу померти зо словами на устах: «Мій Боже, люблю Тебе», щоб почати любити Тебе досконалою любов'ю, що ніколи не скінчиться.

10. Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8).

Святі старозавітні праведники довго зітхали за приходом Спасителя. Одні говорили: Небо, пошли росу, і ви, хмари, видайте з себе Праведника! (Іс. 45, 8). Інші отак молилися: Пошли Ягнятко, що володітиме землею (Іс. 16, 1). Ще інші благали: Дай нам Свого Спасителя! (Пс. 84, 8). Сам же пророк Ісая отак кликав: А би Ти прорвав небеса і зійшов на землю... Від Твого обличчя гори розтали б, немов від вогню... і води закипіли б, мов від жару... (Іс. 62, 1-2).

"Господи, - кликав Ісая, - як люди побачать, що Ти з любові до них зійшов на землю, то гори вирівняються", - себто люди переможуть всі трудності, що давніше видавалися непереможними, щоб служити Тобі. «Води закиплять» - себто навіть найбільше холодні душі, побачивши, що Ти стався чоловіком, запаляться любов'ю до Тебе. Так дійсно сталося з численними душами, от хоча б зо св. Терезою, св. Филипом Нері і Франциском Ксаверієм, що вже на землі палали цим святим вогнем. Але скільки є таких душ? На жаль, їх дуже мало.

Мій Ісусе, хочу належати до цих нечисленних душ. Вже від довгих літ я повинен горіти в пекельнім вогні, ненавидячи і проклинаючи Тебе. На щастя, так не сталося, бо Ти так довго терпів мене, щоб я міг горіти блаженним вогнем Твоєї любові, а не проклятим пекельним полум'ям. Ось тому Ти просвічував мій розум і ласками ранив моє серце, як я здалека тримався від Тебе. Ти дуже багато вчинив, щоб спонукати мене любити Тебе.

Хочу завжди бути Твоїм. Поможи мені бути Тобі вірним. Надіюся цього від Твоєї доброти. Мій Боже, хто поважиться покинути Тебе і хоча б хвилинку проживати без Твоєї любові? Мій Ісусе, люблю Тебе понад усе. Цього ще замало для мене. Люблю Тебе більше, ніж самого себе. І цього так само ще замало для мене. Люблю Тебе цілим своїм серцем і душею. Але й це ще не вистачає мені. Мій Ісусе, вислухай мене і дай мені ще більше любові.

Пречиста Діво Маріє, молися за мене.

11. Він (Христос) маловажений і позбавлений пошани між людьми (Іс.53, 5).

Ось яке було життя Божого Сина на землі. Він був маловажений. Люди погорджували Ним і вважали за останнього з людей. Хіба Ісус Христос міг ще більше понизити Себе, ніж народитися в печері, проживати серед погорди і забуття в робітні як помічник, дати зв'язати Себе як злочинець і дозволити бичувати Себе немов би був невільником? Таж Його били по лиці, висміювали, як притенсійного царя, плювали Йому в обличчя і врешті засудили на ганебну смерть, ніби Він був злочинцем! Ось тому св. Бернард кличе: "О останній і найвищий Боже, Ти — Цар всесвіту, то чому ж дозволяєш, щоб погорджували Тобою? Мій Ісусе, бачу, що Ти так сильно впокорюєшся з-за мене. Як я, гордий грішник, можу ганятися за пошаною і почестями?"

Мій погорджений Спасителю, навчи мене Своїм прикладом любити погорду та скрите життя. Відтепер, покладаючись на твою поміч, сподіюся приймати зневаги, що ради Тебе спадуть на мене, бо Ти так багато натерпівся за мене. Пробач мені мою минулу гордість і подай Свою святу любов. Мій погорджений Ісусе, люблю Тебе. Ступай переді мною зо Своїм хрестом, бо я хочу йти за Тобою, несучи свій хрест. Не покину тебе аж до смерті. Хочу померти за Тебе на хресті, як Ти помер за мене. Мій Ісусе, мій погорджений Ісусе, обнімаю Тебе. Пригорнувшись до Тебе, хочу жити і вмирати з Тобою.

12. Він був Мужем болів (Іс. 53, 3).

Яке було життя Ісуса Христа? Це життя проминуло серед болю. Від початку до кінця в нім було повно внутрішніх і зовнішніх страждань. Вид гріхів і невдячностей, якими люди відплачувалися Йому за те, що зволив витерпіти за них, найбільше мучив Ісуса ціле Його життя. Цей погляд вчинив Його найбільше страдницьким чоловіком, що коли-небудь жив на цій землі.

Мій Ісусе, я так само своїми гріхами причинився до смутку, що мучив тебе все життя. Чому ж не наслідую св. Маргариту Кортонську? Коли сповідник заохочував її заспокоїтися і більше не плакати, бо Бог простив їй, то вона ще сильніше заридала, кажучи: «Отче, як я годна перестати плакати, коли мої гріхи смутили Ісуса Христа ціле Його життя?»

Мій Ісусе, аби я міг померти з болю, коли тільки пригадаю собі численні прикрості, що спричинив Тобі у своїм житті! Скільки то ночей я провів без Твоєї ласки? Скільки разів Ти пробачив мені, а я все таки відвертався від Тебе?

Мій дорогий Спасителю, дуже каюся, що зневажав Тебе. Всім серцем і всією душею люблю Тебе. Не дозволь, щоб я ще колись віддалився від Тебе. Ласкавий Ісусе, не дозволь, щоб я віддалився від Тебе! Мій Ісусе, вислухай мене і не дозволь віддалитися від Тебе! Нехай радше помру, ніж мав би знову зрадити Тебе!

Маріє, Мати витривалості, виєднай мені святу витривалість.

13. Він завжди любив Своїх, що були на світі, і дав їм превеликий доказ Своєї любові (Йо. 13, 1).

Любов між приятелями зростає в годині смерті, коли вони розлучаються з любими особами. Ось тому різними доказами намагаються тоді виявити їм свою любов. У часі Свого земського життя Ісус давав нам різні докази любові, але в годині смерті забажав подати нам найкращий доказ. Який же кращий доказ люблячий Господь міг дати нам, як не той, що за кожного з нас віддав свою кров і життя? Однак це не задовольнило Його. Він рішив подати нам на поживу те Тіло, що його пожертвував за нас на хресті, щоб міг лучитися з Ним той, хто прийматиме Його. Отак зростатиме взаємна любов. Що за безконечна доброта! Яка велика любов!

Мій любий Ісусе, наповни моє серце Своєю святою любов'ю, щоб я, забувши про світ і про себе самого, міг любити Тебе одного і подобатися Тобі. Присвячую Тобі своє тіло, душу, волю і свободу. Колись я пошукував власних задоволень і це спричинило Тобі дуже багато прикростей. Моя розп'ята Любове, тепер це сильно болить мені. Відтепер не буду крім Тебе нічого пошукувати: «Мій Бог і все моє!» Мій Боже, ти є всім для мене, тому за винятком Тебе не бажаю нічого.

Аби я міг трудитися для Тебе, як Ти трудився для мене! Моє єдине Добро і Любове, люблю Тебе. Люблю Тебе, тому вповні підчиняюся Твоїй волі. Поможи мені любити Тебе, і потім чини зо мною, що подобається Тобі.

14. Моя душа є в такім смутку, що це може спричинити Мені смерть! (Мт. 26, 38).

Ось які слова вийшли зо зболілого Серця Ісуса в Гетсиманськім саді, заки Христос пішов на смерть. Звідкіля ж там узявся такий страшний смуток, що годен був спричинити Йому смерть? Чи недалекі страждання викликали його? Ні, бо від хвилини Втілення бачив і добровільно прийняв їх: "Пожертвувався, бо Сам хотів", - каже пророк Ісая (Іс. 53, 7). Його смуток походив із того, що бачив гріхи, які люди мали вчинити після Його смерті. Св. Бернард Сієнський твердить, що Христос тоді бачив кожний гріх, що ми мали зробити: «Бачив провини кожного з нас».

Мій Ісусе, це не був вид бичів, терня і хреста, що так сильно засмутив тебе в Оливнім Городі. Це був вид моїх гріхів. Кожний із них наповнив Твоє Серце таким страшним болем і смутком, що Ти залився кривавим потом і зачав відчувати смертельні муки. Ось як я віддячився за любов, яку Ти виявив мені, коли помер за мене! Подай мені частину того болю, що Ти відчував у Оливнім Городі. Подай мені біль за гріхи, щоб я ціле життя жалував за них.

Мій Спасителю, аби я міг своїм болем і любов'ю стільки потішити Тебе, скільки тоді засмутив! Моя Любове, всім серцем каюся, що більше цінив свої нужденні задоволення, ніж Тебе. Каюся і люблю Тебе понад усе. Чую, що хочеш, хоч я зневажив Тебе, щоб я любив Тебе, і любив всім серцем: Люби Господа, Бога свого, всім своїм серцем і всією своєю душею! (Втор. 6,5).

Так, мій Боже, люблю Тебе всім серцем і всієї душею. Подай мені таку любов, якою бажаєш, щоб я любив Тебе. У минулому я шукав себе самого. Тепер буду шукати тільки Тебе. Хочу більше, ніж інші, любити Тебе, бо бачу, що більше, ніж інших, Ти полюбив мене. Мій Ісусе, Своєю єлейністю, цебто ласкою, змушуй мене любити Тебе. Подай мені силу належно віддячуватися за любов, якою Ти, мій Боже, полюбив мене, невдячного черв'яка і зрадника.

Маріє, Мати милосердя, помагай мені своїми молитвами.

15. Схопили Ісуса і зв'язали Його (Йо. 18, 12).

Дивися, як посіпаки арештовують і в'яжуть Бога! Що думали ангели, як побачили, що їх Цар ступав посеред вояків вулицями Єрусалиму зо зв'язаними руками? Що ж ми повинні сказати на вид свого Бога, що з любові до нас дозволяє в'язати Себе, ніби був злочинцем, і ставити Себе перед суддями, що засудять Його на смерть? Св. Бернард кличе серед сліз: «Що маєш спільного з кайданами?»

Мій Ісусе, безконечна Величе і Доброто, що маєш до діла з ланцюгами, що їх накладають на злочинців? Це нам належаться ланцюги, бо ми, грішники, заслужили собі на пекло, а не Тобі, бо Ти невинний і найсвятіший з усіх. Св. Бернард, дивлячись на засудженого на смерть Ісуса, кличе: "Невинний Спасителю, що Ти вчинив, що вони засудили Тебе на смерть? Мій дорогий Спасителю, таж Ти сама невинність! За який злочин так засудили Тебе? Ах, Твій злочин це превелика любов, якою Ти полюбив людей!" Св. Ансельм кличе: «Твоя любов це Твоя провина!»

Мій любий Ісусе, цілую ланцюги, якими зв'язали Тебе, бо вони звільнили мене від вічних кайданів, на які я заслужив собі. Який я нужденний, що стільки разів зрікся Твоєї приязні і став рабом Люцифера і так зневажив Твою безконечну велич! Щиро каюся, що вчинив Тобі таку велику кривду. Мій Боже, своєю святою любов'ю забери Собі мою волю, щоб відтепер бажав тільки того, що подобається Тобі. Нехай Твоя воля буде єдиним правилом мого життя. Ти дбав про моє добро, нехай і я намагаюся подобатися Тобі. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Єдиний Предмете моїх почувань, люблю Тебе. Знаю, що Ти щиро любиш мене, тому хочу любити Тебе. Зрікаюся всього, бо Ти вистачаєш мені.

16. Він був поранений за наші гріхи і мучений за наші беззаконня (Іс. 53, 5).

Один удар, що витерпів Богочоловік, мав силу надолужити за гріхи цілого світу, але Ісус Христос не задовільнився таким надолуженням. Він захотів бути зранений і мучений, себто поранений і покалічений від стіп до голови так, що на Його пресвятім Тілі не було шматка неушкодженого місця. Саме тому Ісаї пророкові видавалося, що Він був такий поранений, ніби був прокаженим: Ми думали, що Він прокажений, бо Бог так сильно побив і впокорив Його (Іс. 53, 4).

Рани мого засмученого Ісуса, ви є доказом любові, що нею Спаситель полюбив мене. Ви ніжно змушуєте мене любити Його за стільки страждань, що з любові до мене прийняв на Себе. Мій любий Ісусе, коли ж вповні віддамся Тобі, як Ти віддався мені?

Моє найвище добро, люблю Тебе. Боже, що так сильно полюбив мою душу, люблю Тебе. Боже, джерело любові, подай мені любов. Поможи мені надолужити любов'ю за прикрості, що колись спричинив Тобі. Поможи прогнати з серця все те, що не змагає до Твоєї любові.

Предвічний Отче, кличу з Псалмопівцем: Поглянь на обличчя Свого Помазанця! (Пс. 83, 10). Поглянь на рани Свого Сина. Вони благають милосердя для мене. Ради цих ран пробач зневаги, які я вчинив Тобі. Візьми Собі моє серце, щоб тільки Тебе одного любило, шукало і зітхало за Тобою. Кличу до Тебе зо св. Ігнатієм: «Дай мені свою любов і ласку, і я буду вельми багатий!» Боже моєї душі, ось чого благаю в Тебе: подай мені Свою любов і ласку, бо не бажаю більше нічого.

Маріє, Божа Мати, заступися за мене.

17. Радуйся, Царю Юдейський! (Мт. 27, 29)

Римські вояки отак поздоровляли Спасителя, кепкуючи собі з Нього. Спочатку висміяли Його, як обманця, і потім коронували терням. Вчинивши це, почали приклякати перед Ним і поздоровляти, немов жидівського царя. Встаючи, кричали, глузували з Нього, били по обличчі та плювали в лице. Св. Матей отак описує цю сцену: І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову..., і, падаючи навколішки перед Ним, кепкували собі з Нього та говорили: «Радуйся, Царю Юдейський!» Притім плювали на Нього, брали тростину і по голові били Його (Мт. 27, 29-30). А св. Йоан додає: І били Його по лиці (Йо. 19, 3).

Мій Ісусе, болючий вінок, що вбивається у Твою голову, тростина, що держиш у руці, і та подерта багряниця, що виставляє Тебе на глум, потверджують, що Ти дійсно Цар, але Цар любові. Євреї не хотіли признати Тебе за свого царя, тому заявили Пілатові: Не маємо царя, за винятком Кесаря! (Йо. 19, 15).

Мій любий Спасителю, хоч інші не хочуть признати Тебе за Царя, то я признаю і хочу, щоб Ти був єдиним Царем моєї душі. Ось тому вповні присвячуюсь Тобі. Чини зо мною, що Тобі подобається. Ти витерпів стільки глуму, болів і саму смерть, щоб здобути Собі наші серця та панувати в них любов'ю: Христос на те помер, щоб володів мертвими і живими, - кличе св. Павло (Рим. 14, 9).

Мій любий Царю, забери Собі ціле моє серце і завжди пануй у нім. Я колись не хотів прийняти Тебе за свого Царя, бо догоджував своїм пристрастям. Тепер запануй у мені Своєю любов'ю. Пригадуй мені завжди Свою смерть, яку Ти прийняв за мене. Мій Царю і Боже, моя Любове і моє Все, чого ж бажати мені, як не Тебе. Кличу з пророком Давидом: Бог це скеля мого серця і моя частка на віки! (Пс. 72, 26). Боже, Пане мого серця, люблю Тебе, бо Ти моя частка і моє єдине Добро.

18. І, несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, що зветься Череповищем (Йо. 19, 17).

Ось Спаситель світу, обтяжений хрестом, іде вмирати за людей. Це Боже Ягнятко не скаржиться, але дозволяє, щоб пожертвували Його на хресті за наше спасіння.

Моя душе, товаришуй Ісусові, що йде вмирати за тебе, бо любить тебе і хоче відпокутувати твої гріхи. Мій Ісусе і мій Боже, скажи мені, чого бажаєш від людей за те, що з любові до них віддаєш Своє життя? Св. Бернард відповідає, що Христос не бажає нічого іншого, за винятком любові: «Якщо Бог любить людей, то нічого не домагається від них, хіба щоб любили Його».

Мій Спасителю, Ти так дорого заплатив за нашу любов. Невже між людьми знайдеться хтось, що відмовиться любити Тебе? Тішуся, що всі святі, Пресвята Богородиця і Твій Небесний Отець люблять Тебе. На жаль, чимало людей не хочуть знати Тебе! А скільки людей, хоч знає, все таки не хочуть любити Тебе! Безконечна Любове, вчини, щоб люди пізнали і полюбили Тебе! Аби я міг своєю кров'ю і смертю вчинити, щоб всі люди любили Тебе!

На жаль, і я колись, хоч знав, все таки не любив Тебе. Ти ж урешті Своєю ласкавістю приневолив любити Тебе. Нещасний був той час, коли я втратив Твою ласку! На щастя, жаль, який тепер відчуваю, бажання вповні належати до Тебе і Твоя смерть за моє спасіння розбуджують у мені довір'я, що Ти, моя Любове, вже пробачив мені і тепер любиш мене.

Мій Ісусе, аби я міг померти за Тебе, як ти помер за мене! Хочу любити Тебе і трудитися, щоб подобатися Тобі, хоча б не було ніякої кари для тих, що не люблять Тебе. Ти розбудив у мені це бажання, отож подай силу виконати його. Моя Любове і Надіє, не опускай мене. Поможи мені співдіяти з Твоєю любов'ю до мене, як довго житиму на землі. Ти бажаєш мене, тому хочу вповні належати до Тебе. Мій Боже, мій Скарбе і моє Все, люблю Тебе. Хочу жити і вмирати, повторюючи ці слова: «Люблю Тебе, люблю Тебе, люблю Тебе!»

19. Як ягня мовчить перед стригуном, так і Він не відчинив Своїх уст (Іс. 53, 7).

Скопець кандакійської цариці читав ці слова, але не розумів їх, як натхнений Богом апостол Филип вступив до його повозу і пояснив йому, що пророк говорив про Спасителя (Дії 8, 32). Христос зветься Ягнятком, бо Його немов невинне ягня спочатку мучили в Преторії Пілата, заки повели на смерть. Ось тому св. Йоан Хреститель каже про Нього: Ось Боже Ягня, що бере на Себе гріхи світу! (Йо. 1, 29). Ісус це Боже Ягня, що терпить і вмирає на хресті як жертва за гріхи людей. Пророк Ісая кличе: Він дійсно взяв на Себе наші хвороби і наші болі! (Іс. 53, 4).

Бідні ті люди, що не мають Ісуса Христа у своїм житті. У дні Страшного Суду вид цього загніваного Ягнятка змусить їх закликати до гір: Гори, впадіть на нас і закрийте нас від обличчя Того, що сидить на престолі, і від гніву Ягняти! (Одкр. 6,16).

Моє Боже Ягнятко, хочу завжди любити Тебе, хоч колись не любив Тебе. Я був сліпий, але тепер Ти просвітив мене і показав, якого великого зла я допустився, як відвернувся від Тебе. Ти виявив мені безконечну любов, на яку заслуговують Твоя безконечна доброта і любов, якими Ти полюбив мене. Ось тому всім серцем каюся, що образив Тебе. Тепер люблю Тебе понад усе.

Рани і Крове мого Спасителя, ви розбудили любов в безчисленних душах. Розбудіть її теж і в моїй душі. Мій Ісусе, пригадуй мені завжди Свої Страсті, муки і безчестя, яких Ти зазнав ради мене, щоб я відв'язався від земських дібр і звернув до Тебе всі свої почування, бо ти — єдине моє безконечне Добро.

Боже Ягнятко, що померло на хресті за мене, люблю Тебе. Ради мене Ти не відмовився від страждань, тому й я не відказуюся від тих страждань, які захочеш послати мені. Не буду більше скаржитися на хрести, що посилатимеш мені. Як же міг би скаржитися, коли вже від стількох літ я повинен бути в пеклі? Подай мені ласку любити Тебе, і потім чини зо мною те, що подобається Тобі. Ось тому кличу з апостолом Павлом: Хто відлучить мене від любові Христа? (Рим. 8, 35). Мій Ісусе, тільки гріх може відлучити мене від Твоєї любові. Не дозволь, щоб я грішив. Радше пошли мені смерть, аніж мав би я згрішити. Вчини це ради Своїх Страстей.

Пресвята Діво Маріє, ради твоїх болів благаю Тебе: «Бережи мене, щоб я не помер у гріху!»

20. Мій Боже, мій Боже, чому Ти покинув Мене? (Мт. 27, 46).

О Боже! Хто ж не співчуватиме Божому Синові, що з любові до людей серед болів умирає на хресті? Рани мучать Його тіло, а смуток і пригноблення так давлять Його духа, що Він благає Свого предвічного Отця, щоб полегшив Його муки. Отець бажає, щоб Син надолужив Його Божій справедливості, тому опускає Його та дозволяє, щоб помер у смутку без потіхи.

Безпотішна смерте мого любого Спасителя, ти є джерелом моєї надії. Мій принижений Ісусе, Твої заслуги скріпляють мою надію, що не помру в опущенні та не буду назавжди відлучений від Тебе в пеклі. Щоправда, не домагаюся потіхи на цій землі. Годжуся на всі муки і брак потіх, що пошлеш мені, бо не заслуговує на потіху той, хто зневагами Тебе заслужив собі на вічні муки. Мені вистачає любити Тебе і проживати у Твоїй ласці. Отож, благаю, щоб Ти не дозволив мені втратити Твою любов.

Нехай всі забудуть про мене, але Ти не дозволь, щоб мені трапилося це страшне нещастя, себто щоб я втратив Твою ласку. Мій Ісусе, що помер за мене, люблю Тебе. Моє єдине Добро, моя Надіє й єдина Любове, люблю Тебе.

21. Розп'яли Його, і з Ним розп'ято теж двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч, а Ісуса посередині (Йо. 10, 18).

Обручниця з Пісні Пісень отак висловилася про втіленого Божого Сина: Ввесь Він — любощі. От хто такий мій Милий! (Пс. 5, 16).

Ісус Христос завжди милий і любий, в яким би стані Він не показався нам, чи як дивимося на Нього як на немовлятко в печері, чи як на помічника св. Йосифа в майстерні, чи як Він самітній пробував у пустині, чи як покритий потом подорожує по Палестині, щоб голосити людям Євангеліє.

Проте ніде не є Він такий дорогий, як на хресті, куди запровадила Його безмежна любов до нас і де звеліла Йому померти. Св. Франциск Салезій каже: «Гора Голгофа це гора залюблених. Слаба та любов, що не зроджується з Христових Страстей. Нещасний той, хто вмирає без любові до Спасителя!» Подумаймо, що цей прибитий до ганебного хреста Чоловік болів це наш правдивий Бог, що страждає і вмирає з любові до нас.

Мій Ісусе, як люди могли б проживати здалека від Тебе і без Твоєї любові, якщо б живою вірою дивилися, що вмираєш на хресті, і вірили, що Ти — їх Бог, що помер за їхнє спасіння? Як же я сам міг вчинити Тобі стільки прикрості, хоч знав все те? Інші, зневажаючи Тебе, принаймні грішили в темряві, а я ображав Тебе серед світла! Проте Твої пробиті руки, відчинений бік, кров і рани зроджують у мені надію на пробачення і Твою ласку.

Моя Любове, жалую, що колись погорджував Тобою. Зате тепер всім серцем люблю Тебе. Ніщо так сильно не мучить мене, як згадка про те, що погорджував Тобою. Проте біль, що його відчуваю, це запорука Твого прощення. Серце Ісуса, розпали вогонь в моїм біднім серці. Мій страждальний Ісусе, нехай помру з болю за те, що образив Тебе. Присвячуюся Тобі, бо ти пожертвував Себе за мене.

Многострадальна Мати Маріє, поможи мені вірно любити Ісуса.

22. І, схиливши голову, Він віддав духа (Йо.19, 30).

Ось, мій Спасителю, куди завела Тебе любов до людей? Вона запровадила Тебе до хреста, де Ти помер з болю серед моря мук і ганьби, як був заповів пророк Давид, кажучи: Я ввійшов у глибину моря і течія затопила Мене (Пс. 68, 3).

Св. Франциск Салезій пише: «Погляньмо на цього Божественного Спасителя. Він простягнений на хресті, немов на почеснім ложі, де вмирає з любові до нас. Чому ж духом не лучимося з Ним, щоб померти на хресті з Тим, що захотів вмирати з любові до нас? Ми повинні кликати: «Держатимусь і ніколи не опущу Його! Помру з Ним і горітиму полум'ям Його любові. Нехай той сам вогонь палить Божественного Творця і Його нужденне сотворіння. Мій Ісус вповні належить до мене і я до Нього. Хочу жити і вмирати, пригорнувшись до Його Серця. Ні смерть, ані життя не розлучить мене з Ісусом!

Так, мій дорогий Спасителю, обнімаю Твій хрест і цілую Твої прибиті ноги. Почуваюся зворушеним і завстидженим, як дивлюся, що Ти Так сильно полюбив мене. Прийми і злучи мене з Собою, щоб уже більше не розлучався з Тобою. Відтепер бажаю з Тобою проживати, радитися і звертати до Тебе всі свої почування, щоб уже більше нічого не прагнув, хіба любити і подобатися Тобі, зітхаючи за хвилиною, коли вийду з цієї долини небезпек, щоб піти до неба, щоб безпосередньо всіма силами любити Тебе у Твоїм Царстві, що є царством вічної любові.

Заки це станеться, поможи мені жити серед жалю за вчинені Тобі зневаги і любити Тебе, бо з любові до Мене Ти віддав Своє Життя. Померлий за мене Ісусе, люблю Тебе. Безконечно люблячий Боже, люблю Тебе. Безконечна Любове, люблю Тебе. Безконечна Любове, люблю Тебе.

Маріє, Мати гарної любові, молись Ісусові за мене.

23. Пожертвував Себе, бо Сам цього хотів (Іс. 53, 7).

У хвилині Свого Втілення Божий Син побачив перед Собою всі душі, які мав відкупити. Моя душе, ти вже тоді станула перед Ісусом Христом з усіма своїми гріхами, і за Тебе Христос прийняв муки, які витерпів у житті і при смерті. Вже тоді Він отримав пробачення для тебе і запевнив всі ласки, що їх ти мала дістати від Бога. Запевнив тобі так само просвічення і люблячі поклики, поміч перемагати спокуси, духовні потіхи, сльози, зворушення при роздумуванні про Його любов і почуття болю на згадку, що ти образила Його.

Мій Ісусе, отож уже від самого початку Свого життя Ти взяв на Себе всі мої гріхи та погодився надолужити за них Своїми болями. Ти Своїми стражданнями звільнив мене від вічної смерті, як стверджує пророк Ісая, кажучи: Ти врятував моє життя від небезпеки, відкидаючи від Себе мої гріхи! (Іс. 38, 17). Мій Боже, замість того, щоб карати мене за численні зневаги, Ти збільшив ласки і милосердя, щоб здобути Собі мою любов. Мій Ісусе, це вже сталося, бо тепер всією душею люблю Тебе. Кого ж буду любити, як не люблю Тебе? Мій Ісусе, я прогрішився, бо стільки років не любив Тебе. Будь ласка, пробач мені цей гріх. На майбутнє буду намагатися подобатися Тобі. Твоя ласка викликала в мене сильне бажання жити для Тебе і відв'язуватися від всього створеного.

Мій Ісусе, бажання і прикрість, які відчуваю, це Твої дари. Моя Любове, помагай мені залишитися вірним Твоїй любові, бо знаєш мою неміч. Вчини, щоб я вповні належав до Тебе, як Ти вповні належиш до мене. Моє єдине Добро, люблю Тебе. Мій Скарбе, люблю Тебе. Мій Ісусе, люблю, люблю, люблю Тебе.

Пресвятая Богородице, помагай мені.

24. Посилаючи Свого Сина, що прийняв на Себе природу грішного чоловіка, Бог осудив гріх через Втілення (Христа) (Рим. 8, 3).

Бог послав Свого Сина, що стався чоловіком, подібним до інших грішних людей, щоб Він відкупив нас, св. Павло каже: Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: “Проклят усякий, хто висить на дереві” (Гал. 3,13).

Ісус Христос хотів з'явитися у світі як злочинець, прибитий до хреста, щоб звільнити нас від вічного прокляття. Предвічний Отче, змилосердься наді мною ради Свого Сина, який так Тобі дорогий. А Ти, Ісусе, мій Спасителю, що Своєю смертю звільнив мене з неволі гріха, в якім я народився, і від гріхів, що по хрещенні допустився, переміни нещасні кайдани, що колись вчинили мене рабом Люцифера, у золоті кайдани Твоєї святої любові, щоб вони лучили мене з Тобою. Вияви силу Своїх заслуг, переміняючи мене з грішника у святого.

Хоч уже стільки років я повинен горіти в пеклі, все таки ради Твоєї смерті надіюся на Твоє безконечне милосердя, що воно поможе мені любити Тебе і вповні належати до Тебе.

Нехай прийде Твоє Царство! Мій Ісусе, пануй над моєю душею. Вчини, щоб вона слухала Тебе, шукала та зітхала за Тобою. Земські почування, забирайтеся з мого серця, щоб Божа Любов могла запанувати в нім. Нехай це полум'я Божої любові завжди палає для Бога, що помер за мене.

Мій Ісусе, люблю Тебе. Мій Любий, люблю Тебе. Ніхто не любить мене більше, ніж Ти, тому, мій Скарбе і моє Все, вповні віддаюся і присвячуюся Тобі.

25. Полюбив нас і у Своїй крові обмив нас з гріхів (Одкр. 1, 5).

Мій Ісусе, у Своїй крові Ти обмив мою душу з гріховного бруду, щоб спасти її. Це знак, що сильно любиш наші душі, коли відкупив їх Своєю кров'ю: Ви дорого куплені (1 Кор. 6, 20). Ось тому дозволь нам благати Тебе: «Прохаємо Тебе: поможи Своїм слугам, яких Ти відкупив дорогоцінною кров'ю!»

Це правда, що я добровільно своїми гріхами віддалився від Тебе і так зготував собі загибель. Проте, мій Ісусе, пригадай Собі, що Ти відкупив мене Своєю кров'ю. Отож нехай не йде намарно та кров, що серед болю і любові Ти пролляв за мене.

Мій Боже, я прогнав Тебе зо своєї душі та заслужив собі на Твою ненависть. На щастя, Ти запевнив, що забудеш провини розкаяного грішника: Не пам'ятатиму його беззаконня, якщо розкається (Єзек. 18, 21-22). Що більше? Ти заявив, що любиш тих, що люблять Тебе: Люблю того, хто любить Мене! (Прип. 8, 17). Отож, мій Іcyce, забудь прикрості, що я спричинив Тобі, і люби мене, бо тепер люблю Тебе більше ніж самого себе і каюся, що образив Тебе.

Мій любий Господи, не ненавидь, а люби мене ради тієї крови, що пролляв з любові до мене. Мені замало, що пробачиш заслужену кару. Хочу любити Тебе і бажаю, щоб Ти любив мене. Люблячий Боже, Ти сама доброта, отож злучи і пригорни мене до Себе. Не дозволь, щоб я колись віддалився від Тебе і знову заслужив на Твою ненависть. Мій Ісусе і моя Любове, не дозволь цього. Хочу завжди бути Твоїм і Ти будь моїм.

26. Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж - хресної (Флп. 2, 8).

Що ж великого вчинили святі мученики, як за Бога віддали своє життя, коли цей Бог так упокорився, що з любові до них помер на хресті? Замало пожертвувати життя всіх людей, щоб належно надолужити Богові за Його смерть. Треба, щоб якийсь інший Бог помер з любові до Нього. Отож, мій любий Ісусе, дозволь мені, бідному грішникові, повторити слова св. Франциска Асизького: «Господи, нехай помру з любові до Тебе, бо Ти помер з любові до мене!»

Мій Спасителю, це правда, що колись я зрікся Твоєї любові, бо намагався задовольнити себе самого. Тепер Твоя ласка просвітила і перетворила мене, тому я готовий вмирати з любові до Тебе. Дякую за те, що даєш мені час любити Тебе в цім житті, щоб згодом могти навіки любити в небі. Мій Ісусе, пригадуй мені завжди Свою неславну смерть за моє спасіння, щоб я не забував любити Тебе за ту любов, якою любиш мене. 

Безконечна Доброто, люблю Тебе. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Вповні віддаюся Тобі. Люби мене ради тієї любові, що звеліла Тобі вмирати за моє спасіння. Пошли мені смерть і знищ мене, але не дозволь, щоб я перестав любити Тебе. Ось тому повторяю слова св. Франциска Салезія: «Предвічна Любове, моя душа шукає за Тобою і вибирає собі Тебе навіки. Святий Душе, прийди і розпали в наших серцях святу любов. Хочу любити або померти. Хочу померти для земської любові, щоб тільки Ісуса любити!»

27. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).

Св. Франциск Салезій пише ніжно й єлейно у своїй книжці про Божу любов. Ось його слова: «Слухай, Теотиме, ніщо не має такого великого впливу на серце, як любов. Людина почувається змушена любити того, хто любить її. Якщо ж пан любить кріпака, то цей кріпак відчуває обов'язок любити свого пана. Якщо б цар любив його, то куди більше кріпак почувався б до обов'язку віддячуватися любов'ю! Ми знаємо, що Ісус, правдивий Бог, так сильно полюбив нас, що помер, і то на хресті помер за нас. Чи це не повинно присилувати нас любити Його?»

Мій Ісусе, Ти хочеш, щоб я любив Тебе. Пригадуй мені, як Ти полюбив мене і скільки мук витерпів, щоб доказати мені Свою любов. Вчини, щоб ні я сам, ні інші люди ніколи не забували про цю любов, бо неможливо вірити в те, що Ти витерпів, щоб здобути собі нашу любов, і не любити Тебе. Забуття про це було причиною, що я колись жив безладно і грішно. Мій Ісусе, я так лихо поступав, бо не роздумував про любов, якою Ти полюбив мене.

Хоч знав, що своїми гріхами чинив Тобі велику прикрість, все таки я допускався і помножував їх. Тепер я хотів би померти з болю кожен раз, як пригадую собі минулі гріхи. Якщо б не знав, що Ти помер, щоб пробачити мені, то не мав би відваги просити в Тебе прощення. Ти страждав, щоб я, дивлячись на кривду, що вчинив Тобі, і на смерть, яку Ти витерпів за мене, збільшував свій жаль і любов до Тебе.

Мій дорогий Спасителю, всім серцем каюся, що зневажив Тебе, і тому всією душею люблю Тебе. Ти дав мені стільки доказів любові і милосердя. Ось тому прирікаю любити Тебе всіма силами. Мій Ісусе, Ти моя любов і моє все. Ти моя любов, бо я звернув до Тебе всі почування свого серця. Ти моє все, бо тільки Тебе одного бажаю. Отож, учини, щоб я завжди звав Тебе своїм Богом, своєю любов'ю і своїм усім у житті, у годині смерті і у вічності.

28. Христова любов завдає нам насилля (2 Кор. 5, 14).

Призадумаймося над змістом цих слів. Не так самі Христові Страсті за нас, каже апостол Павло, повинні приневолювати нас любити Його, як радше любов, яку Христос виявив нам у Страстях. Ця любов приневолила Спасителя заявити під час Свого туземного життя, що Він ніби вмирав за хвилиною власної смерті, бо так сильно бажав виявити нам Свою любов: Я маю хреститися хрещенням, і як Я тужу, поки це не сповниться! (Лк. 12, 50) Та сама любов змусила Його заявити на Тайній Вечері, що відбулася в останній ночі Його земського життя: Я сильно бажав їсти з вами цю Пасху (Лк. 22, 15).

Мій Ісусе, Ти так сильно прагнув, щоб ми любили Тебе, що під час Свого земного життя нічого не бажав, за винятком того, щоб страждати і померти за нас, щоб приневолити нас бодай з вдячності за таку велику любов любити Тебе. Ти так сильно прагнеш нашої любові, то чому ж ми так мляво бажаємо любити Тебе? Нужденний я, бо колись був такий нерозумний! Я не тільки не бажав Твоєї любові, але й браком пошани викликав Твою ненависть.

Мій дорогий Спасителю, тепер розумію зло, якого допустився, тому сильно ненавиджу його і всім серцем каюся. Бажаю більше Твоєї любові, ніж якого-небудь іншого земського добра. Мій найбільший і єдиний Скарбе, люблю Тебе понад усе. Люблю більше, ніж самого Себе. Люблю Тебе всією душею і тому не бажаю нічого, хіба щоб любити Тебе, і щоб Ти любив мене. Мій Ісусе, забудь зневаги, які я вчинив Тобі, і люби мене, але сильно люби, щоб і я міг сильно любити Тебе. Ти — моя любов і надія. Знаєш, який я немічний, тому, Ісусе, моя Любове, помагай мені. Ісусе, моя надіє, помагай мені!

І ти, могутня Богородице Маріє, помагай мені своїми молитвами.

29. Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає (Йо. 15, 13).

Моя душе, що ж більше твій Бог міг учинити, ніж віддати Своє життя, щоб приневолити тебе любити Його? Віддати життя - це найбільший доказ любові, що хтось годен дати своєму приятелеві. Як сильно наш Творець мусів любити, якщо захотів померти за нас, Свої сотворіння? Апостол Йоан звертає на це увагу, коли пише: 

З цього ми спізнали любов, бо Він (Христос) за нас поклав Свою душу 

(1 Йо. З, 16). Хто повірив би, що Бог помер, щоб доказати нам Свою любов, якщо б віра не запевняла нас про це?

Мій Ісусе, вірю, що Ти помер за мене, і тому признаю, що я заслужив собі на тисячу пекел, бо зневагами і невдячністю відплачувався за любов, яку Ти виявив мені, коли віддав життя за мене. Дякую Твоєму милосердю, що обіцяло пробачити тому, хто кається. Довіряючи цій обітниці, сподіюся, що пробачиш мені, бо всім серцем каюся, що стільки разів нехтував Твоєю любов'ю. На щастя, Ти не залишив мене, тому, переможений Твоєю любов'ю, вповні присвячуюся Тобі.

Мій Ісусе, Ти помер на хресті. Чим я, нужденне сотворіння, годен віддячитися Тобі за це? Віддаю Тобі своє життя, приймаючи всі страждання, що пошлеш мені в житті та в годині смерті. Твоя милосердна поведінка зо мною розніжує і застиджує мене. Ось тому припадаю перед Твоїм Хрестом, де хочу жити і вмирати. Мій Спасителю, ради любові, яку Ти виявив, вмираючи за мене, не дозволь, щоб я знову покинув Тебе. Дай мені ласку жити і вмирати з Тобою. Мій Ісусе, мій Ісусе, благаю Тебе: Поможи мені жити і вмирати з Тобою.

30. Як буду піднятий з землі, то притягну всіх до Себе (Йо. 12, 32).

Мій Спасителю, Ти заявив, що з хреста з'єднаєш Собі всі людські серця. Чому моє серце так довго пробувало далеко від Тебе? Ах, не Твоя тут вина. Скільки разів Ти закликав мене любити Тебе, але я вдавав глухого! Скільки разів Ти простив мені! Скільки разів люблячими докорами сумління упоминав не зневажати Тебе, а я все таки ображав Тебе! Мій Ісусе, не посилай мене до пекла, бо в пеклі я мусів би проклинати ті ласки, що Ти подав мені, бо всі ті ласки, просвічення, поклики, терпеливість супроти мене і проллята за моє спасіння кров були б жорстокішою мукою, ніж усі інші пекельні тортури.

Чую, що знову кличеш мене і любляче кажеш до мене, ніби я ніколи не образив Тебе: Люби Господа, свого Бога, всім своїм серцем! (Втор. 12, 32). Ти велиш мені любити Тебе, і всім серцем любити. Хіба міг би я жити без Твоєї любові, хоча б Ти й не наказував мені любити Тебе? Таж Ти дав мені стільки доказів любові! Моє найвище Добро, так, люблю Тебе і люблю Тебе всім серцем. Люблю, бо так велиш мені. Люблю, бо заслуговуєш на безконечну любов. Люблю і нічого іншого не бажаю, тільки любити Тебе. Так само нічого так не лякаюся, як відлучитися від Тебе і проживати без Твоєї любові.

Моя розп'ята Любове, не дозволь, щоб я знову перестав любити Тебе. Пригадуй мені смерть, яку Ти витерпів за мене. Пригадуй мені минулі ласки, що подав мені, щоб згадка про них змушувала мене невпинно любити Тебе і жити для Тебе, бо Ти став на хресті жертвою любові за мене.

31. Він власного Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, - як же разом із Ним не подарує нам усього? (Рим. 8, 32).

Ох, яку любов повинні ці слова розбудити в наших серцях! Таж Він видав Його за всіх нас! Своїми гріхами ми зневажили Божу справедливість. Треба було направити зневагу. Що ж зробив Бог? Засудив на смерть Свого Сина, щоб Він відпокутував гріхи, бо бажав пробачити нам: Не пощадив власного Сина! Ах Боже! Якщо б Небесний Отець міг відчувати біль, то який біль Він би відчув, як засуджував на смерть Свого улюбленого і невинного Сина, щоб відпокутував наші гріхи? Уявімо собі, що Небесний Отець держить на руках померлого Ісуса і каже: Я поразив Його за проступки Мого народу (Іс. 53, 8). Св. Франциск Паолійський слушно кликав у любовнім захопленні, як думав про смерть Ісуса Христа: «О любове, любове, любове!»

Скільки ж довір'я повинні дати нам наступні слова: Як же разом із Ним не подарує нам усього? Мій Боже, як я годен побоюватися, що не даси мені прощення, витривалості, Своєї любові, раю і всіх потрібних ласк, якщо Ти дав мені те, що було Тобі найдорожче, цебто Свого власного Сина? Тепер уже знаю, що маю чинити, щоб отримати від Тебе всяке добро. Буду прохати Його в імені Ісуса Христа, бо Він Сам запевняє мене про це словами: Поправді, поправді кажу вам: Чого тільки попросите від Отця, то Він дасть вам! (Йо. 16, 23).

Мій всемогучий і предвічний Боже, я колись нехтував Твоєю величчю та безконечною добротою, а тепер люблю Тебе понад усе. Люблячи, каюся всім серцем, що образив Тебе, і постановляю радше вмерти і перетерпіти всяку муку, ніж знову зневажити Тебе. Пробач і подай ласки, яких я прошу в Тебе, покладаючись на обітницю Ісуса Христа. В ім'я Ісуса Христа благаю в Тебе витривалості аж до смерті. Прошу ласки досконало і безкорисно любити Тебе, в усьому підчинятися Твоїй святій волі і вкінці осягнути рай. Всього того прошу і сподіюся отримати від Тебе ради заслуг Ісуса Христа, хоч не заслуговую на ніщо, хіба на кари, а не на ласки. На щастя, Ти не відмовляєш нічого тому, хто благає Тебе ради любові Ісуса Христа.

Мій добрий Боже, бачу, що хочеш, щоб я віддався Тобі, тому вповні віддаюся Тобі. Не боюся, що мої гріхи не дозволять мені належати до Тебе, бо Ісус Христос уже надолужив за них, а Ти з любові до Ісуса Христа подаси мені все, чого тільки забажаю. Ось чого бажаю і прошу: «Мій Боже, вислухай мене. Хочу любити Тебе, хочу сильно любити Тебе і вповні належати до Тебе!»

Пресвята Діво Маріє, поможи мені!

32. А ми проповідуємо Христа розп'ятого: ганьбу для юдеїв і глупоту для поган (1 Кор. 1, 23).

Погани дивилися як на безумство — каже св. Павло — на проповідування, що Божий Син був розп'ятий за спасіння людей. «Це безумство», - казали вони, - «бо хто годен вірити, що Бог помер з любові до Своїх сотворінь?» «Смерть Бога за людей видавалася нісенітницею!» — каже св. Григорій. Св. Марія Магдалина Паційська, попавши в захоплення, отак висловлювалася про цю справу: «Сестри», - кликала до черниць, - «хіба не знаєте, що Ісус це сама любов? Ісусе, превелика Твоя любов!»

Мій любий Спасителю, аби я мав серця всіх людей, щоб любити Тебе так, як заслуговуєш! Мій Боже, Ти пролляв кров і віддав життя з любові до людей. Чому на землі так мало людей любить Тебе? Ти ж на це прийшов на світ - розпалювати вогонь цієї любові в наших серцях: Я прийшов на землю розпалювати вогонь; ох, як сильно бажаю, щоб він уже горів! (Лк. 12. 49) Отож благаю Тебе за себе і за всіх людей, що живуть на землі: «Розпали в наших серцях вогонь Своєї любові!»

Мій Боже, Ти сама доброта і любов; нехай всі пізнають і полюблять Тебе. Не стидаюся так молитися, хоч колись більше, ніж інші, нехтував Твоєю любов'ю. Так поступаю, бо Твоє світло просвітило і любов Твого Серця зранила мене. Ось тому не хочу більше бути невдячним, як це було в минулому. Тепер хочу всіма силами любити Тебе, палати любов'ю до Тебе. Поможи мені доконати цього. Не хочу потіх і ніжностей за те, що любитиму Тебе, бо ані не заслужив собі на них, ані не прохаю їх. Досить із мене, як любитиму Тебе. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Мій Боже і моє Все, люблю Тебе: «Мій Бог і все моє!»

33. Господь поклав на Нього провини всіх нас ... віддав Його на муки (Іс. 53, 6. 10).

Ось як сильно Бог полюбив людей! Предвічний Отець поклав на Свого Сина всі наші гріхи і віддав Його на муки, бо хотів, щоб Він вповні заплатив кару, що належалася нам. Отак Він мусів серед болів померти на хресті. Апостол Павло слушно зве цю любов превеликою, бо через неї Бог забажав, щоб ми отримали життя через смерть Його улюбленого Сина: 

Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом 

(Еф. 2, 4-5).

Мій Боже, Ти сильно полюбив мене, а я був дуже невдячний, як зневажав і відвертався від Тебе. Предвічний Отче, поглянь на Свого Сина, що, пошарпаний і мертвий, висить на хресті, і з любові до Нього пробач мені та вчини, щоб я любив Тебе. Пророк Давид каже: Бог не погорджує скрушеним і впокореним серцем! (Пс. 50, 19) Боже, Ти не погорджуєш серцем, що впокорюється і кається, бо любиш Ісуса, що помер за наше спасіння. Знаю, що я заслужив на тисячі пекел, але всім серцем каюся, що образив Тебе, своє найвище Добро. Не відштовхуй, але змилосердься наді мною.

Проте саме прощення не вистачає мені. Поможи мені сильно любити Тебе й так направити зневаги, які вчинив Тобі. Безконечна Доброто, люблю Тебе. Мій Боже, люблю Тебе. Було б незначним ділом, якщо б я помер за Тебе. Я хотів би так любити Тебе, як Ти цього вартий. Ти знаєш, що від себе я не годен вчинити нічого. Поможи мені бути вдячним за любов, якою любиш мене. Вчини це, благаю Тебе ради любові до Ісуса Христа, Свого Сина. Поможи в житті все перемагати, щоб подобатися Тобі і в годині смерті злучитися з Твоєю волею, щоб перейти до неба, де безпосередньо любитиму Тебе досконалою і вічною любов'ю.

34. Я — добрий Пастир. Добрий Пастир віддає своє життя за вівці (Йо. 10, 11).

Що кажеш, мій Ісусе? Де ж той пастир, що готов віддати своє життя за вівці? Тільки Ти, що є Богом і безконечно любиш, міг заявити: Я віддаю Своє життя за Свої вівці! (Йо. 10, 15) Ти один міг виявити світові подібну любов, бо, бувши нашим Богом і Володарем, помер за нас. Мойсей і Ілля розмовляли про цю безмірну любов на горі Тавор: Говорили про Його відхід з цього світу, який мав закінчити Його місію в Єрусалимі (Лк. 9, 31).

Апостол Йоан пригадує нам обов'язок любити Бога, що перший полюбив нас: Любім Бога, бо Він перший полюбив нас! (1 Йо. 4, 19). Якщо не хочемо любити Бога тому, що Він є безконечною добротою, каже Апостол, то принаймні любім Його за те, що з любові до нас згодився спокутувати кари, що належалися нам.

Мій дорогий Ісусе, пригадай Собі, що я є одною з тих овечок, за які Ти віддав Своє життя. Поглянь на мене тим ласкавим поглядом, яким дивився тоді, як вмирав за мене на хресті. Поглянь, перетвори і спаси мене. Ти прирівняв Себе до того люблячого пастиря, що, знайшовши загублену овечку, радісно бере її на плечі і скликує приятелів, щоб радувалися з ним: Радійте зо мною, бо я знайшов свою загублену вівцю! (Лк. 15, 6) Я є тою загубленою вівцею. Шукай і знайди мене! Блукаю, немов та загублена вівця. Знайди Свого слугу! (Пс. 118, 176)

Я сам винен, що Ти досі не знайшов мене. Візьми мене, пригорни і злучи з Собою, щоб знову не стратив мене. Зв'яжи мене Своєю любов'ю. Якщо не зв'яжеш мене цими в'язами, то знову стратиш мене. Не Твоя тут вина. Це я, невдячний, завжди втікав від Тебе. Тепер же благаю Тебе ради безконечного милосердя, що приневолило Тебе зійти на землю, щоб шукати за мною. Зв'яжи, зв'яжи мене подвійними в'язами любові, щоб Ти мене і я Тебе вже більше не втратив!

Мій любий Спасителю, вже більше не хочу розлучатися з Тобою. Зрікаюся земських дібр і приємностей, годжуся терпіти всяку муку і приймаю смерть, що подобається Тобі, щоб міг завжди жити з Тобою і померти у Твоїй ласці. Мій любий Ісусе, люблю Тебе. Мій добрий Пастирю, що помер за Свою загублену овечку, люблю Тебе. Знай, що ця овечка тепер більше любить Тебе, ніж себе, і не бажає нічого іншого, хіба любити Тебе і трудитися для твоєї любові. Змилосердься над нею, люби її та не дозволь, щоб покинула Тебе.

35. Я віддаю власне життя... Ніхто не бере його від Мене. Це Я Сам віддаю його. (Йо. 10, 17-18).

Ось Христос, Воплочене Боже Слово, спонуканий любов'ю до нас, годиться на хресну смерть, щоб людина могла віднайти втрачене життя. Бог, каже св. Тома, робить для людини так багато, що не міг би більше вчинити навіть тоді, якщо б людина — так сказати б — була «богом», і ніби Бог не міг бути щасливий без людей. «Наче б чоловік був богом Бога», - каже він, - «і ніби Бог не міг бути щасливий без чоловіка».

Ми згрішили і, грішачи, заслужили собі на вічні кари. Що ж Ісус робить? Бере на Себе обов'язок надолужити за нас і Своїми болями та смертю сплачує наші борги Небесному Отцеві. Пророк Ісая кличе: Він дійсно взяв на Себе наші хвороби і наші болі! (Іс. 53, 4).

Мій Ісусе, це я спричинив Тобі стільки гіркості і болів, як Ти проживав на землі. Позволь мені брати участь у тім болю, який Ти відчував через мої гріхи. Подай мені довір'я до Твоїх Страстей. Мій Господи, що б сталося зо мною, якщо б Ти не згодився надолужити за мене? Безконечна Величе, каюся всім серцем, що зневажив Тебе, але, водночас, безконечна Доброто, сподіюся, що змилосердишся наді мною. Спасителю світу, застосуй до моєї душі плоди Своєї смерті. Щоправда, Я невдячний бунтар. Проте, благаю Тебе, зміни мене на Свою люблячу дитину, щоб я любив Тебе і нічого не лякався, хіба вчинити Тобі прикрість. Нехай та безмежна любов, що звеліла Тобі вмирати за мене на хресті, знищить у мені всі земські почування.

Мій Ісусе, візьми Собі все моє тіло, щоб завжди служило Тобі. Візьми серце, щоб завжди бажало подобатися Тобі. Візьми Собі мою волю, щоб завжди бажала того, чого Ти хочеш. Мій Спасителю, пригортаю Тебе до свого Серця. Не відмовляйся злучитися зо мною. Боже, люблю Тебе. Моє єдине добро, люблю Тебе. Як міг би я тепер покинути Тебе, коли Ти показав, як сильно мене полюбив і стільки милосердя виявив мені? Ти ж замінив кари на ласки!

Пресвята Діво Маріє, виєднай мені ласку бути вдячним твоєму Синові.

 

36.  Він знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; Він її зробив нечинною, прибивши до хреста (Кол. 2, 14).

Був колись виписаний проти нас декрет, який засуджував нас на вічну смерть, бо ми збунтувалися проти Божої Величі та зневажили її. Що ж Ісус Христос зробив? Своєю кров'ю перекреслив цей декрет і повісив його на хресті, щоб звільнити нас від страху на тім самім хресті, на якому помер, щоб за нас надолужити Божій справедливості.

Моя душе, чи бачиш, яка ти зобов'язана Своєму Спасителеві? Зверни увагу на те, що каже Святий Дух: Не забувай ласки поручителя! (Сир. 29, 20). Не забувай прислуги Того, хто заручив за тебе і перебрав на Себе твої борги, щоб сплатити їх. Він дійсно заплатив їх і посвідку заплати прибив на хресті. Поглянь на хрест і розбуди в собі довір'я, коли згадаєш про свої гріхи. Дивися на вкритий кров'ю Божого Ягнятка хрест. Він пожертвував Себе з любові до тебе. Надійся і люби того Бога, що так сильно полюбив Тебе!

Мій Ісусе, всього надіюся від такої великої доброти, як Твоя. Це Твоя божеська прикмета. Ти відплачуєшся добром за зло, коли хтось опам'ятається, жалує за гріхи і любить Тебе. Так, мій любий Спасителю, сильно жалую, що нехтував Твоєю добротою. Люблю Тебе і хочу чинити все, що хочеш. Нещасний я! Проживаючи в тяжкому гріху, я був невільником диявола, і тоді він був моїм паном. Сподіваюся, що тепер перебуваю у Твоїй ласці, тому, мій Ісусе, Ти є моїм паном і єдиним предметом моєї любові. Забери Собі мене, бо хочу вповні і завжди належати до Тебе.

Не забуду мук, які Ти витерпів за мене. Нехай згадка про них розпалює і збільшує мою любов до Тебе. Мій любий Спасителю, люблю Тебе. Втілене Слово, люблю Тебе. Мій Скарбе і моє Все, люблю Тебе, люблю Тебе!

37. Якщо хтось згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він Сам є надолуженням за наші гріхи (1 Йо. 2, 1-2).

Яке довір'я ці слова викликають у розкаяних грішників! Ісус Христос у небі є їх оборонцем, і Він напевно має силу виєднати їм прощення. Диявол спокушає до недовір'я у пробачення. Зате св. Павло ободрює його, кажучи: Хто ж той, що осуджує? Це Ісус Христос, що помер... Це Він заступається за нас! (Рим. 8, 34). Чому лякаємося, як ненавидимо гріхи? — питається Апостол. Хто ж мав би осудити нас? Таж це Ісус Христос, що саме тому помер, щоб не осуджувати нас! Тепер Він пробуває в небі та захищає нас. Дальше апостол Павло додає: Хто ж відлучить нас від любові Христа? (Рим. 8, 35).

Ісус Христос пробачив нам і прийняв до Своєї ласки. Хто ж наважиться відвертатися від Нього і відлучатися від Його любові? Ні, мій Ісусе, я не годен довше жити без Тебе і Твоєї любові. Оплакую ті нещасливі дні, коли жив без Твоєї ласки. Тепер сподіваюся, що Ти пробачив мені. Люблю Тебе, і Ти любиш мене. Проте мене Ти - сильно, а я слабо люблю Тебе. Поможи мені краще любити Тебе.

Безконечна Доброто, сильно каюся, що колись так лихо поступав з Тобою. Тепер люблю Тебе понад все, навіть люблю Тебе більше, ніж самого себе. Мій Боже, більше тішуся Твоїм безконечним блаженством, аніж власним щастям, бо більше люблю Тебе, що заслуговуєш на безконечну любов, аніж себе, що заслужив собі на пекло. Мій Ісусе, тільки Тебе одного бажаю.

38. Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас! (Мт. 11, 28).

Слухаймо Ісуса Христа, що з хреста, на якім Він прибитий, і з кивота, в якім таїнственно пробуває, кличе нас, бідних і пригноблених грішників, щоб потішити і наповнити нас Своїми ласками. Христові Страсті і тайна Пресвятої Євхаристії - це дві визначні тайни надії і любові. Ми не повірили б у них, якщо б віра не запевняла нас. Як це можливо, щоб Бог хотів до останньої краплини проливати Свою Кров? Це Моя Кров, що за вас і за багатьох проливається. (Мт. 26. 28).

Чому Він це вчинив? Щоб надолужити за наші гріхи! Христос помер за нас і дав на поживу нашим душам те саме Тіло, що на хресті пожертвував за наше спасіння. Ці дві тайни повинні зворушити навіть найбільше закам'янілі серця і ободрити навіть найбільше зневірених грішників.

Апостол Павло каже, що в Ісусі Христі ми збагатилися всякими добрами так, що нам не бракує жадної ласки: Ви стали багаті в Нім... так, що вам уже не бракує ніякого дару ласки (1 Кор. 1, 5. 7). Вистачає увізвати Бога, щоб виявив нам Своє милосердя, і Він подасть ласки кожному, хто благає Його. Св. Павло запевняє нас про це, кажучи: Він великодушний до тих, хто взивають Його (Рим. 10. 12).

Мій Спасителю, якщо маю якусь причину сумніватися, чи пробачиш мені минулі зневаги і зради, то маю куди сильнішу рацію довіряти Твоїй доброті. Мій Отче, немов невдячний син, я покинув Тебе, але тепер, повний болю і зворушений Твоїм милосердям, вертаюся до Тебе і покірно кличу: Отче, я негідний зватися Твоїм сином! (Лк. 15. 21). Ти ж запевнив нас, що ціле небо радується, як грішник навернеться: У небі буде радість з-за грішника, що кається (Лк. 15, 7).

Мій розп'ятий Спасителю, покидаю все і навертаюся до Тебе. Всім серцем каюся, що не шанував Тебе і відвертався від Тебе. Прийми мене до Своєї ласки і дай мені Свою святу любов, щоб я вже більше не покинув Тебе. Ти ж Сам заявив: Я прийшов, щоб мали життя, і щоб подостатком мали його (Йо. 10, 10). Отож сподіваюся, що даси мені не тільки ту ласку, що я мав, заки образив Тебе, але ще більше ласки подаси мені, щоб я міг гаряче любити Тебе.

Мій Боже, аби я міг так Тебе любити, як Ти заслуговуєш! Люблю Тебе понад усе, люблю Тебе більше ніж себе самого, люблю Тебе всім серцем і бажаю піти до неба, щоб там навіки любити Тебе. Ось тому повторяю з Псалмопівцем: Що ж крім Тебе небо має для мене? Чого ж крім Тебе бажаю на землі? Бог це потіха мого серця і моя частка навіки! (Пс. 72, 25-26). Мій Боже, візьми Собі ціле моє серце і зберігай його для Себе, проганяючи з нього всі ті почування, що не звертаються до Тебе. Ти мій єдиний Скарб і єдиний предмет моєї любові. Тільки Тебе хочу і більше нічого не бажаю.

Пречиста Діво Маріє, моя надіє, веди мене до Бога своїми молитвами.