Неділя розслабленого

---

Ів. 5, 1-15
Не маю нікого, пане, хто б мене спустив у купіль

Сьогодні, у час світової економічно-моральної кризи, у пресі чи у простій людській розмові часто можна зустріти інформацію про те, що багато людей відчувають себе самотніми, опущеними, покинуті на призволяще, позбавлені будь-якої уваги, опіки і підтримки, попадають у різні депресивні стани, недуги.

Розповідь про оздоровлення Ісусом розслабленого чоловіка, котрий хворів 38 років, пригадує нам, що ми ніколи у житті не є самі. Якщо біля нас нема близьких осіб, котрі могли б нас підтримати, то з нами завжди невидимо є присутній Христос. Потрібно тільки пам’ятати про це і твердо вірити у цю правду, навчитися у різних обставинах життя покладати надію на Бога та його підтримку, і це допоможе нам відновити душевний спокій, віднайти сенс життя, вчинивши Христа центром і основою свого життя, джерелом миру і сили. Пригадаймо собі слова, які Ісус Христос сказав до апостолів перед своїм вознесінням: „Ось я з вами по всі дні, аж до кінця віку” (Мт. 28, 20).

Зауважмо, що купіль оздоровлення, звана Витесда (дім милосердя), оздоровляла хворих на різні недуги не сама з себе, а лише тоді, коли ангел зворушував воду. Таким чином люди оздоровлялись з різних своїх недуг не самою купіллю у воді, а Божою силою, яка діяла через воду. Вода була лише зовнішнім знаком дії Божої сили, Божої любові і милосердя.

З історії Церкви довідуємося, що Ісус Христос дав людям багато різних зовнішніх знаків і джерел оздоровлення, джерел Божої ласки і любові, Божої присутності у світі. Крім святих таїнств такими знаками є нетлінні мощі і реліквії святих, чудотворні ікони Богородиці, численні відпустові місця. Через них, а зокрема за посередництвом Богородиці і святих, Христос продовжує чудесно оздоровляти людей з різних недуг силою їх віри, виявляти їм свою любов і милосердя, як розслабленому 2000 років тому в Єрусалимі. Адже Христос не змінився після свого Вознесіння аж до сьогодні. Він залишився той самий і не змінилася його Божественна сила. І як тоді Бог давав людям знаки благословення і оздоровлення, так само чинить це і сьогодні, як зазначає апостол Павло у листі до Євреїв: „Ісус Христос вчора і сьогодні - той самий навіки” (Єв. 13, 8).

Але чи віримо ми в силу цих Божих знаків любові і оздоровлення, чи належно користаємо з них, цих видимих знаків Божої присутності, знаків невидимої Божої ласки, цих духовних джерел Божої любові і милосердя? Чи не шукаємо якихось надзвичайних знаків оздоровлення, Божої допомоги, коли Бог дає нам багато інших знаків допомоги і оздоровлення. Саме через них Христос промовляє до нас і запевнює нас, як колись розслабленому, що ми у житті ніколи не є самі, наодинці зі своїми проблемами і недугами, а з нами завжди є Ісус Христос і його ласка.

Ось як про це розповідає стихира вечірні цієї неділі: „При овечій купелі лежала немічна людина і, бачивши тебе, Господи, кликала: Не маю чоловіка, що вкинув би мене в зрушені води! Бо коли я доходжу, то інший мене випереджує і стає здоровим, а я далі лежу немічний. І змилувався Спас та й каже до нього: Задля тебе я став людиною, заради тебе я воплотився, а ти кажеш: - Не маю чоловіка. Візьми твою постіль і ходи! Все тобі можливе, все слухає тебе й підкоряється, тож, як чоловіколюбець, пом’яни, Спасе, всіх нас і помилуй”.

Одна жінка за свої терпіння, крім Небесної нагороди, також і в цьому житті була винагороджена сторицею. Її чоловік був лікар. Вони мали троє дітей. Лікарем її чоловік був дуже добрим, а людиною ні, тому що, нажаль, був одержимий тілесними пристрастями. Брав до себе молодих дівчат нібито для роботи, як медсестер, а насправді для розпусти.

Одна з таких медсестер немов клин увійшла між подругами і домоглася того, що вигнала законну дружину з трьома дітьми на вулицю, а сама стала жити з лікарем у його домі. Мати з трьома дітьми змушена була повернутися в рідний дім і працювати, щоби утримати себе й дітей. Вона багато молилася й переносила все з терпеливістю. Незаконна дружина народила лікареві ще трьох дітей.

Але що далі сталося? Як тільки народилася третя дитина, лікар закохався у 18-річну дівчину і вигнав з дому незаконну дружину з трьома дітьми. Так вона заплатила за свій вчинок й зазнала того ж болю, якого через неї довелось пережити законній дружині.

Незабаром лікар захворів і лежав вдома прикутий до ліжка. Молода дівчина жила з ним доти, доки були гроші, доки був здоровий, а доглядати за хворим не бажала, та й покинула його. Справжня, законна дружина, довідавшись про тяжке становище свого чоловіка, прийшла йому на допомогу. Вона прибрала в домі, годувала його й утримувала за свої гроші. Колишня незаконна дружина, яку лікар колись теж вигнав, навіть не хотіла чути про нього. Тільки вінчана дружина підтримувала його в біді. Врешті-решт лікар захотів висповідатись й решту життя провів у покаянні.

Благий Бог, бачачи страждання цієї доброї жінки й дружини, як вона стільки років терпіла, жила чесно і ніколи не нарікала, винагородив її. Що ж сталося? В Америці помер багатий родич її чоловіка і вони успадкували велике багатство. Усе це багатство дісталося добрій, терпеливій дружині. Вона зуміла добре використати його. Утримувала хворого чоловіка, дітей влаштувала, допомагала бідним людям і сама прожила решту життя у спокої та достатку. Ось так Господь Бог винагороджує добрих і терпеливих людей.

З цього життєвого прикладу навчімося і ми все в житті переживати терпеливо і з повною надією на Бога, а Він ніколи не залишить нас без своєї опіки і допомоги, обов’язково винагородить нас щастям і душевним миром, як у цьому житті, так і в Царстві Небесному.

о. Михайло Чижович, редемпторист