Неділя самарянки

---

Ів. 4, 5-42
Якби ти знала дар Божий…

Євангельська розповідь про зустріч Ісуса Христа з жінкою-самарянкою при криниці Якова є настільки багата за змістом, наскільки великою є за обсягом. Щоб охопити всі можливі теми для проповіді, не вистачить пальців обох рук. Але родзинкою сьогоднішньої розповіді є велика кількість діалогів. Бачимо діалог Ісуса та самарянки, Ісуса та учнів, діалог жінки самарянки з мешканцями її рідного міста. Метою кожного діалогу є занурення людини в особу Ісуса, розуміння його слова та насамкінець внутрішня переміна співрозмовника Ісуса.

Про значення цих діалогів ми дізнаємося зі слів самих мешканців міста, що у розмові з жінкою самарянкою висловили свою віру в Ісуса: „Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому, що самі чули й знаємо, що він справді – Спаситель світу” (Ів. 4, 42).

Особливою перлиною в діалозі Ісуса з самарянкою є ніжний і делікатний тон діалогу, опертий на лагідній і милосердній любові Бога до грішника, яка шанує вільну волю людини, ніколи не чинить тиску чи насилля над нею, не погрожує, не залякує карами.

Історія навернення жінки-самарянки ще раз показує нам силу і велич Божої любові – лагідної і співчутливої. Немає гріха, з багна, неволі якого не визволила б душу Божа любов, з якого не очистило б її Боже милосердя. Для Бога не страшний жодний, навіть найгірший стан людської душі, який може виправити Божа любов.

Ісус Христос усією любов’ю своєї душі і лагідним словом ніжно діткнувся душі грішної жінки-самарянки, допоміг їй пізнати правдивого Бога, визволитися з неволі гріха, відчути себе вільною і щасливою.
У розмові з самарянкою Господь сказав їй: „Якби ти знала дар Божий (тобто велику ласку Божу, яку послав тобі Бог у цій зустрічі) і хто той, що тобі каже: дай мені напитися – то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої” (Ів. 4, 10).

Спаситель називає живою водою своє Божественне вчення. Бо як вода рятує спраглу людину від смерті, так і Його Божественне вчення про Божу любов спасає людину від вічної смерті і веде до вічного блаженного життя. А особливою перлиною Божественного вчення Христа Спасителя є Божа любов, яка відзначається передусім лагідністю і милосердям до кожної людини.

Сьогодні у Євангельському читанні ми чули, як наш Господь у розмові з жінкою-самарянкою простою мовою розкриває нам неймовірні істини: ... „Хто нап’ється води, що Я дам йому, не матиме спраги повіки”; „Бог є Дух...” і т.д. Таким способом Господь зламав чимало стереотипів у своїх сучасників щодо ставлення Бога до людини, проте ми навіть не бачимо скільки стереотипів, які є панівними у наш час, Господь продовжує знищувати... Спаситель розмовляє з жінкою-самарянкою, спілкується з тією, з якою правовірні юдеї не спілкувалися, Господь розмовляє з тією, яка „п’ять чоловіків мала”, яку всі сприймали як грішницю, а Господь її не відкинув, виявляючи цим свою Божественну любов і ласку.

Існує особливий різновид пальми, що росте в спекотних пісках пустелі. Вона вбирає в себе вологу з повітря, затримує її в собі і потім у вигляді освіжаючої роси зрошує землю навколо себе. З цієї причини біля такої пальми завжди можна знайти іншу рослинність. Згромадження таких пальм утворює цілий оазис. Незважаючи на те, що небо не дає дощу та річки висихають, ця життєдайна рослина не припиняє свої функції – вбирає вологу з повітря і зрошує вологою ґрунт навколо себе. Це дерево саме живе і творить біля себе життя.

Чимось подібним є правдива християнська душа. Вона з Неба отримує Благодать Божу, нею живиться і від неї черпає сили. Сама живе щасливо і навчає інших людей жити щасливо. Навіть коли така людина живе серед поган і безбожників (на духовній пустелі), то однаково дуже відрізняється від інших. В її душі, в стосунках з людьми завжди панує мир, злагода і любов. Така особа, як правило, виховує дуже добрих дітей, що досягають великих успіхів в суспільстві або у служінні Богові.

В цей день Свята Мати Церква звертає нашу увагу на те, як ми повинні нести Божу любов та його світлу науку своїм ближнім та цілому світові. У нашому житті нам доводиться спілкуватись із різними людьми, які не завжди поділяють наші думки та погляди. Досить часто буває, що ми не завжди є стримані до тих, хто не знає як наприклад поводитись у храмі чи на богослужіннях. І зовні виглядає так, що ми просто в такий момент не керуємо собою, своїми емоціями, своїми словами та поведінкою. Подивімось як цього вчить нас сам Спаситель у розмові з жінкою самарянкою.

В якій простоті ми бачимо Богочоловіка, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого, Царя ангелів і людей! Ісус, стомлений і виснажений, сів біля криниці Якова і чекав на своїх учнів, що пішли до найближчої місцевості купити якихось харчів. Побачивши жінку, що в той час йшла набрати води, Спаситель глянув на її серце і побачив, що ця самарянка потребує Його допомоги. Тоді Ісус лагідно попросив у неї води, щоби напитись. Здивована просьбою Христа, самарянка напевно не до кінця розуміла, що має на увазі під „живою водою” Христос, коли наголошує про те, що саме Він може цю воду дати їй. Вона чисто по-людськи думала та говорила собі з Ним про воду з криниці.

Вкінці бачимо, що цей лагідний і щирий діалог Христа з самарянкою наповнив її спраглу душу водою віри і Божої любові, допоміг їй пізнати правдивого Бога, привів її до глибокого покаяння і навернення, так, що вона пізніше сама стала проповідницею христової віри, незбагненної Божої любові і милосердя, якої щедро зазнала її спрагла душа.

Хай криниці наших сердець завжди будуть повними живої води Христової правди і любові. І хай Господь допомагає нам щедро ділитися цією правдою і любов’ю з іншими людьми. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист