Неділя 1-ша по Зісланні Святого Духа

---

Мт. 10, 32-33, 37-38, 19, 27-30.
Хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого

Першу неділю після зіслання Святого Духа Церква присвятила вшануванню всіх святих. І це не випадково. У нашій пам’яті є ще свіжі спогади і пережиття торжества Зелених Свят, коли Святий Дух зійшов на апостолів і вони почали проповідувати Євангеліє, віру в Христа.

Вшановуючи всіх святих, ми вшановуємо їхню святість як особливий плід діянь Святого Духа. Саме з Його допомогою святі змогли осягнути цей високий духовний рівень, змогли зберегти віру і любов до Бога, перемогти гріхи і спокуси. Їхня святість не стала їх власною заслугою, а це плід їх довір’я Богу і силі його ласки, довір’я світлу, натхненням Святого Духа. Бо святі, це не безгрішні люди, а ті, котрі дозволили ласці Божій і світлу Святого Духа діяти вповні у своєму житті. І саме Божа ласка виховала в них ці особливі плоди святості: тверду віру, непохитну надію і гарячу любов до Бога.

Люди іноді кажуть: дивись, який він святий? Цим висміюють тих, хто провадить побожне життя і не живе за законами світу. Інших турбують наступні запитання: постійно відчуваю гріховність, як позбутися гріхів? Що робити, щоб не грішити?

Життя святих дає відповіді на ці запитання і показує нам, що всі, кого Церква назвала святими, мали у житті якісь гріхи, і навіть перед смертю мали сумніви, невпевненість свого спасіння, що можливо ще недостатньо покаялися за свої гріхи, не спокутували їх. Лише довір’я Божому милосердю освятило їх. Довіривши Богові своє життя і спасіння, цим вони дозволили його ласці змінювати себе і провадити до Царства Небесного.

Один з братів, перебуваючи послушником у духовних отців, прийшов до іншого брата і сказав: „Хочу піти від духовних отців і жити у безмовності на самоті”. На що той відповів йому: „Один чоловік мав сина, якого віддав до майстра, щоб той навчив його свого ремесла. Хлопець виявився лінивим до роботи. Тож по кількох днях приходить він до свого батька й каже: „Тату, забери мене від учителя, бо я й сам можу краще навчитися цього ремесла”. Але батько відповів: „Якщо, навчаючись у інших, ти нічого не навчився, то як зможеш навчитися самотужки? Отож берись належним чином до роботи, набудь навичок під керівництвом майстра, щоб став ти справним у ремеслі й потім міг жити з нього”. Так і ми, брате, не скидаймо з себе ярма послуху в Господі, щоб не залишитись невправними у служінні Богові, не виявитись безпорадними перед спокусою”.

Шукаючи відповіді на згадані запитання, варто пам’ятати, що святим і досконалим за своєю природою і вчинками є тільки Господь Бог. Ми ніколи не будемо святі, безгрішні за природою, бо не зможемо стати рівними Богу, але можемо освятитись на рівні наших вчинків, тобто навчитися виявляти любов і милосердя до ближніх незалежно від особи.

Гріховність, схильність до гріха, буде в нас до кінця життя, але ми можемо з допомогою молитви і Божої ласки навчитися боротися з різними гріхами і спокусами, керувати бажаннями і пристрастями свого тіла, щиро каятися за гріхи, очищатися з них, жити в згоді з Божою волею і у всьому покладати надію на Бога, повністю довіряти Божому провидінню, наслідуючи приклад святих. „Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів” (Бут. 8, 21). Бо найбільше Бога болить і ображає не наші щоденні гріхи, а брак довір’я Богові і Його милосердю. Коли ми бачимо гріхи у своєму житті, але мало молимося, мало просимо Його про допомогу і рідко очищаємо душу у сповіді через брак довір’я Божій любові і милосердю. Такою поведінкою ми не даємо Богові можливості виявляти нам свою милосердну любов.

Згадуючи сьогодні всіх святих, навчімося з прикладу їхнього життя перемагати всякий страх і гріх, повністю довіривши Богові своє життя і спасіння, а Бог своєю ласкою і провидіння Святого Духа допоможуть нам зробити все, що потрібне для нашого освячення і спасіння, щоб ми могли впевнено осягнути радість вічного життя, якою Бог обдарував всіх святих.

о. Михайло Чижович, редемпторист