Неділя 7-ма по Зісланні Святого Духа

---

Мт. 9, 27-35.
Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні

Євангелії, які читаємо кожної неділі під час Святої Літургії, не є випадкові, а спеціально підібрані. Їх можна зібрати у певні тематичні групи. Так євангельські історії перших неділь після Зіслання Святого Духа розповідають багато про питання віри. Основною думкою цих подій є прояв віри, користь віри для людини.

- Розповідь про віру сотника навчає нас, що віра повинна переростати у довір’я Богу і служіння ближнім.

- Історія гадаринських біснуватих пригадує, що віра в Бога захищає нас від впливу злого духа і всяких гріхів.

- Приклад чотирьох товаришів розслабленого показує нам, що віра у Божу всемогутність оздоровляє нас з різних недуг, дає силу нести тягарі життя, зближає людей між собою, зокрема у недолі.

- Оздоровлення Ісусом двох сліпців відкриває нам віру, як очі душі, духовний зір, який допомагає нам пізнавати Бога.

Щоб наша віра в Бога приносила нам користь, давала плоди любові, християнин повинен навчитися бачити Бога у житті, у світі, у потребах ближніх, як сказав Христос: „Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили” (Мт. 25, 40). Віра, яка бачить Бога у житті, готова служити ближнім, ділитися його любов’ю з іншими.

Дуже важливим і цінним органом людського тіла є око. Око – складний і делікатний орган людського тіла. Сьогодні медицина лікує різні недуги ока, але ще не роблять пересадки ока. Око, зір дозволяє людині бачити речі у світі, розрізняти їх види, кольори, користуватися ними.

Коли б обдумати різні тілесні недуги і запитати, а яка недуга серед них найважча, практично небезпечна у своїх наслідках, то можна однозначно сказати, що це сліпота. Пошкодження ока, втрата зору дуже обмежує фізичні можливості людини обслужити себе, помогти собі, не кажучи вже про поміч іншим. Сліпа людина стає дуже залежною від інших осіб, зданою на їхню поміч і милість. Сліпота завдає людині, як фізичну, так і моральну шкоду.

Подібно віра – духовний зір, очі душі відіграють важливу роль у житті люди. Вони дають людині можливість бачити Бога – тобто бачити сенс життя, отримати оздоровлення з недуг, спасіння, відрізняти добро від зла, користі і небезпеки для себе і свого життя.

Очі віри дають людині можливість бачити красу Божої любові, розуміти Божий закон, тобто бачити в ньому дорогу до Бога, до вічного щастя і радості з Богом. Брак віри - духовного зору позбавляє християнина бачити красу Божої любові, переживати радість від неї тут і у вічності. І як неможливо взяти око від здорової людини і прищепити хворій, так неможливо взяти віру від однієї людини і передати іншій, духовний зір віри можна лише виховати у душі з допомогою молитви і Божої ласки.

Сьогодні багато людей зазнають у житті різні терпіння – фізичні і моральні. І дуже часто терплять саме через духовну сліпоту: слабку віру, коли в труднощах звертаються до забобонів, гадань, різних гадалок і ворожбитів, а не до Господа Бога; через самолюбство, коли людина думає більше про власне добро, ніж про спільне добро, добро інших людей; через гордість, коли сильніші не хочуть поступитися слабшим, ставлять себе вище від них, стараються принизити, висміяти їх різними грубими, двозначними жартами; користолюбство, коли один старається підступно використати іншого для своєї власної користі і збагачення; заздрість, коли одні не вміють радіти успіхами і здобутками інших, вороже ставляться до них.

Тут варто пригадати слова Ісуса Христа, який сказав таке: „Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то – якою ж великою буде темрява!” З цих слів Христа можемо зробити однозначний висновок, що рівень нашого життя залежить від нашого духовного зору, тобто від рівня нашої віри. Отже, як людина дотримується божих заповідей, таким є її життя, або в світлі Божої ласки, або в темряві гріха і у владі сатани.

Один мудрець запитав своїх учнів: „Як можна розпізнати, коли закінчується ніч а настає день?” Учні почали думати, але не могли знайти відповіді. Один встав і каже: „Мабуть тоді, коли вже можна розрізнити дерево одне від другого, коли можна розпізнати вже людей”. „Ні” – відповів мудрець. „То ж по чому можемо це розпізнати” – запитали мудреця учні. А він каже: „Коли ти зустрінеш людину і на її обличчі побачиш свого брата або сестру. Це буде знак, що закінчилася ніч і настав день, що у твоїй душі закінчилася ніч гріха і зійшло світло Божої благодаті”.

Бажаю вам гострого духовного зору до кінця життя, чистої і твердої віри. Хай наша віра провадить нас до Бога, допомагає іти за Христом, просвітлює, очищає і оздоровлює наші душі силою його ласки, а через нас провадить інших до Бога, як джерела духовного світла, щастя і радості.

о. Михайло Чижович, редемпторист