Воздвиження Чесного Хреста Господнього

У сьогоднішнє свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього вірні понад десятки разів повторюють слова „Господи помилуй” під час урочистого Богослужіння. Побожні християни, як колись, так і тепер, припадають до землі, віддаючи шану Хресту, на якому Спаситель світу в Кривавій Жертві віддав своє життя, щоб спасти грішний люд від вічної загибелі та відкрити дорогу до вічного щасливого життя. 

Поклоняючись святому Хрестові, ми поклоняємося йому передусім, як таємниці Божої любові. Бо саме на Хресті Бог показав людям найвищий прояв і доказ своєї любові через страждання і смерть свого Божественного Сина. Бо тільки правдива любов є готова на таку велику жертву – віддати своє життя за спасіння інших людей. 

Щоб підкреслити важливість нинішньої події, Церква встановила на честь свята Воздвиження Чесного Хреста строгий піст. Зроблено це не для того, щоб обмежити наші можливості святкування, а для того, щоб відвернути нашу увагу від чистої людської радості, яка походить від страв, і максимально зосередити нашу увагу на духовному значенні події Воздвиження Чесного Хреста, як символі безмежної Божої любові. А Божа любов для християнина є джерелом найбільшої радості. 

Хрест, котрий для поган був символом ганьби, приниження і погорди, після воскресіння Ісуса Христа, став символом радості, воскресіння, життя вічного, а також відкуплення від гріха. Апостол Павло так висловився про це: „Слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа” (1 Кор. 1, 18). Христос Своєю кров’ю освятив хрест, перетворивши його на символ, накладаючи який на себе, ми себе скріплюємо і оберігаємо від підступів лукавого. Досить часто у нашому розумінні хрест виступає або ототожнюється із терпіннями, чи стражданнями, чимось негативним, але це, можна сказати, дещо хибне розуміння. Хибне тому, що хрест – це вічно живий символ безконечної Божої любові до нас грішних, символ цілопальної Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасіння, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Святий хрест, це символ також нашої перемоги над злом разом з Ісусом Христом. 

Отже, хрест безпосередньо пов’язаний з Ісусом Христом, і саме тому він для нас являється джерелом любові, ярмом, яке є легким для нас, дорогою, яка єднає нас із Господом. Тому поняття „хрест” і „Христос” є нероздільними і ми, коли віддаємо честь хрестові, пам’ятаймо, що віддаємо честь нашому Спасителеві, відповідаємо любов’ю на Його любов, визнаємо свою віру в Ісуса Христа. 

Ось свідчення одного молодого лікаря про те, як святий хрест врятував йому життя у дитинстві. 

Одного разу діти йшли до школи. Дорога стелилася попри цвинтар. Троє однокласників йшли разом, ведучи між собою веселу дитячу розмову. Коли зрівнялися з хрестом, що стояв посередині цвинтаря, один з товаришів зняв з голови кашкета і перехрестився. Двоє інших, переглянувшись між собою, почали реготати. Малий Івась не міг зрозуміти, за що на нього сипляться такі зневажливі насмішки його товаришів. В школі, глузуючи з Івася, „товариші” перед цілим класом висміювали його за його побожність: вони брали його кашкета й кидались ним по класі, на перерві витирали ним шкільну дошку, а коли виходили зі школи, закинули його на високе дерево, нахабно сміючись: „Іди до хреста, перехрестися, як ти вмієш, може твій кашкет тоді сам до тебе прилетить!” „Друзі” пішли собі додому, а малий Івась, як не намагався, та зняти свого кашкета з високого дерева так і не зміг. Довелося йому на цей раз самому йти додому. Коли він зрівнявся з хрестом, став перед ним, поглянув з любов’ю на розп’яття. Його дитячі очі вмить наповнилися слізьми. „Мій любий Ісусе, за що вони так зненавиділи мене? — питала заплакана дитина розп’ятого на хресті Ісуса,— що я злого зробив, що вони так сміються з мене? Ісусе, захисти мене, допоможи мені добре вчитися, а я обіцяю, що завжди буду Тебе любити!”

- Іванку, почекай,— почувся голос старшокласника,— чи це не твій кашкет? 

- Мій, дякую! — посміхаючись, відповів Івась, радіючи в думках тому, що кашкет таки сам до нього прилетів.

Коли Івась підходив до свого дому, біля воріт побачив заплакану маму.

– Мамо, що сталося, чого ви плачете? — запитував здивований син.

- Дитино, де ти був? Я вже всі очі виплакала. Сусіди розказують, що двох хлопців, що поверталися зі школи, збила машина і їх у важкому стані відвезли до лікарні. Я подумала, що це ти потрапив під машину і ось вже бігла з думкою про те, щоб хоч живим тебе застати.

Заспокоївшись, мати з сином пішли до хати. Тоді Івась розказав матері про свої шкільні пригоди, і пояснив чому він ішов зі школи не з своїми однокласниками.

З цього часу проминули роки... Іван закінчив школу з золотою медаллю, а потім з червоним дипломом закінчив медичний університет. За всі свої успіхи він дякує Ісусові, а здобуті знання втілює у своїй благородній праці, рятуючи життя багатьом, що потрапили в біду. Коли його запитують, як йому, молодому спеціалісту, вдається робити такі складні операції, він, зі щирою усмішкою на устах, відповідає: „Я оперую не сам — зі мною завжди є Ісус”.

Дорогі у Христі брати і сестри! Вшановуючи сьогодні святий хрест, хай він завжди пригадує нам про присутність Бога у нашому житті і Його любов до нас, особливим знаком якої є Пресвята Євхаристія. Нехай святий хрест зміцнює нас любов’ю Христа, допомагає зберігати душевний спокій, перемагати труднощі, спокуси, гріхи, все, що повстає на дорозі до Бога, впевнено провадить нас до Христа, до участі в Царстві Небесному.