Неділя 14-та по Зісланні Святого Духа

Минулої п’ятниці ми святкували величне Господнє свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста. А сьогоднішня неділя, 14 після Зіслання Святого Духа, називається ще неділею після Воздвиження. Неділі до і після Воздвиження вказують на надзвичайну важливість події цього свята для нас. 

Свято Воздвиження Хреста Господнього вказувало на хрест не лише, як знак страждань, а як таємницю Божої любові. Сьогоднішнє Євангеліє вказує на практичні плоди хреста Ісуса, його хресної любові.

Ісус старається навчити нас бачити свій життєвий хрест (труднощі на роботі, вдома, хвороби, спокуси в духовному житті), як знак, джерело Христової любові. 

Хрест Ісуса, як символ любові, запрошує нас довіритися Його любові, покласти всю надію на Нього, і таким чином обрати Його своїм надійним провідником до неба. 

Наше земне життя можна порівняти до екскурсії у старовинне місто, або пішої подорожі у гори. Хто вибирається на екскурсію перший раз і хоче пізнати багато цікавого, обирає собі екскурсовода, провідника, котрий добре знає дане місто, може розповісти і показати багато цікавого. Тоді немає небезпеки заблукати у чужому місті, чи витратити багато часу на самостійні пошуки історичних пам’яток. 

Подібно наше життя, це своєрідна екскурсія, подорож до неба. Ми знаємо ціль, до якої маємо дійти, але не знаємо добре дороги до неї, як саме впевнено і надійно можна дійти до тої цілі. Апостол Павло у листі до свого учня Тимотея пригадує нам, що „Один бо Бог, і один посередник між Богом та людьми – чоловік  Христос Ісус” (1 Тим 2, 5). І саме Ісус Христос може і повинен стати нашим надійним екскурсоводом, провідником до неба. А для цього потрібно покласти всю надію на Нього, довіритися Йому. І ось прийняття свого життєвого хреста з любові до Бога є одним із проявів надії і довір’я Христові, як особистому провідникові до неба. 

У сьогоднішньому Євангелії Ісус звернувся до своїх слухачів словами: „Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною” (Мк. 8, 34). Цим радикальним закликом Христос пропонує і запрошує всіх, хто вірує в Нього і хоче впевнено мати життя вічне, з любов’ю прийняти свій життєвий хрест, з’єднати його з хрестом Ісуса, довірившись Його любові, поклавши всю надію на Нього, стараючись таким чином все переживати в дусі любові і надії разом з Христом, разом з Ним долати дорогу земного життя, впевнено прямуючи до життя вічного. 

Нести хрест з Ісусом, означає вмерти для власної любові і надії на себе само, вмерти разом з Христом, щоб вкінці славно воскреснути з Ним у вічності. Хто живе і вмирає разом з Ісусом Христом, той воскресне з Ним до життя вічного. Іншими словами це означає вчинити Ісуса Христа вірним своїм приятелем тут на землі, і колись у вічності. Якщо ми вчинимо Ісуса своїм приятелем тут на землі, тоді Він стане нашим приятелем у небі, який буде приятелювати з нами і потішати нас цілу вічність. 

На закінчення місії в одній парафії роздавали батькам родин хрестики, щоб їх повісити удома. На кінець підходить бідний хлопець - сирота і просить також хрестик для себе. Ті, що знали його, запитали: „Навіщо тобі хрестик, якщо ти не маєш свого дому?” „Справді, я не маю свого дому, бо я бідний наймит - сирота, я самотній на цьому світі і хотів би мати при собі якогось приятеля. Може Ісус Христос захоче бути моїм приятелем?” Прохання бідного хлопця зворушило всіх присутніх до сліз, а він, отримавши хрестик, притиснув його до грудей і побіг.

Цей приклад наочно показує нам, що де б людина не проживала, де б не перебувала, хрестик їй ніколи не зашкодить, бо Ісус є приятелем навіть найбільш убогих.

Святкуючи Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, просімо Ісуса Христа, щоб щедро наповнив нас ласкою в любові і терпеливості нести свій життєвий хрест. Щоб це терпеливе і з любов’ю несення хреста було виявом нашої надії на Христа і довір’я Його любові, та щоб таким чином ми ставали щораз більше приятелями Христа, а Христос нашим приятелем, і це взаємне приятелювання було особливим джерелом нашої радості тут на землі і колись у вічності. Амінь.