Слово
Неділя 18-та по Зісланні Святого Духа
Лк. 5, 1-15.
Відійди від мене Господи, бо я грішний чоловікРозповідь Євангелиста Луки про чудесний улов риби Петром і його товаришами пригадує нам правду, про яку ми вже не раз читали, або чули в проповідях, що духовне життя – це наполеглива праця, боротьба людської і Божої волі, Божої мудрості і людської мудрості – досвіду життя, яка у складних ситуаціях часто каже: це неможливо. А в цей момент Божий голос промовляє до людини протилежне: „
У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо” (Мр. 10,27).
У щоденній праці, духовній боротьбі людина пізнає правду про себе і ця правда про власну гріховність, гріхи іноді відштовхує людину від Бога, замість зблизити до Нього, тісніше з’єднати з Ним. І тут потрібна надія на Бога і довір’я Його милосердю. Тому слова Христа до Петра „
Закиньте ваші сіті”, це заклик до довір’я, надії на Бога, перехід від теорії до практики, від слів до діла.
Чому нам потрібне довір’я Богу, бо людина не може все знати і розуміти, передбачити в житті, все подолати, покладаючись виключно на свої людські сили і можливості. Тільки з Божою допомогою людина може успішно подолати всі життєві труднощі. Чудесний улов риби, це заклик до співпраці людини з Богом, поєднання людських талантів і Божої ласки.
Через пізнання правди про себе, деяких людей поневолює сумнів, страх, низька самооцінка себе, своїх можливостей, турбують запитання: чи я це зможу, чи це мені потрібне, це я не можу робити, це не для мене.
Історія чудесного улову риби навчає нас, що у духовному житті важливу роль відіграє не тільки віра, а й елемент людський, тобто впевненість у собі, позитивна оцінка себе, бачення можливостей, талантів у собі – тобто виконання заповіді любові себе самого. Це є людська основа успіхів у житті, бо Божа ласка діє також через нашу людську природу.
Особа, котра невпевнена у собі, постійно сумнівається у своїх можливостях, недовіряє собі, таким чином виявляє брак любові до себе, а це, у певній мірі, недовір’я Богові, брак любові до Бога через брак пізнання, недооцінювання Божих дарів у собі. Внутрішній стан таких осіб можна назвати браком психологічно-духовного „імунітету”, стійкості до різних життєвих криз, проблем. Такі особи легко потрапляють у різні депресивні стани, стають жертвами різних узалежнень: паління, алкоголю, наркотиків, розпусти і т.д.
Батько з сином ішли вночі незнайомою доріжкою, тримаючи ліхтарик у руці. Синові було трохи страшно, бо ліхтарик світив не досить яскраво й освітлював тільки невеличкий відрізок дороги, а йому хотілось, щоб він освітлював усю дорогу.
„Це було б добре, - сказав йому батько, - але якщо ти йдеш все вперед, то ліхтарик освітлює дорогу все далі й далі, аж поки не дійдеш до мети”.
Так і в духовному житті, Бог не освітлює нам одразу всю життєву дорогу, а потрохи, скільки треба. Бо коли б Господь відкрив нам всю дорогу від початку й до кінця, то ми, бачачи всі труднощі на ній, могли б перелякатись, занепасти духом, а коли ми підходимо до тих труднощів поступово, зміцнені життєвим досвідом і загартовані в духовній боротьбі, то ми легко їх переборюємо.
Євангеліє цієї неділі запевнює нас, що тільки надія на Бога і довір’я Його милосердю, послух Його волі, зміцнюють наші фізичні і духовні сили, додають сили і відваги у подоланні різних життєвих трудностей, допомагають впевнено йти дорогою до Бога.
о. Михайло Чижович, редемпторист