Неділя 21-ша по Зісланні Святого Духа

У притчі про сіяча Ісус Христос вказує на одну важливу річ, що урожай посіяного зерна залежить не тільки від самого зерна, а й у великій мірі від доброї землі. Зауважмо, що тільки те зерно, яке впало на добру землю, дало щедрий урожай. Такою землею, у духовному розумінні, є стан нашої душі. Бог засіває зерно свого слова: порад, настанов, духовних ліків у людське серце. А для того, щоб воно дало добрі плоди, потрібна співпраця людини з Богом. Ця співпраця проявляється у молитві і конкретних вчинках: приймання ліків, обстеження у поліклініці, консультація у лікаря і т.д. Молитва утверджує в людині віру і надію в силу Божої ласки, зміцнює дух довір’я Богові, а людські старання дозволяють Божій ласці діяти практично, вносити видимі зміни в наше життя: оздоровлення недуг, вирішення проблем, спокій душі. Тому не достатньо тільки вірити в Бога і молитися для вирішення життєвих проблем. Потрібно завжди поєднувати молитву з конкретними вчинками. 

Деякі люди кажуть, я молюся, прошу Бога про поміч, але немає поправи здоров’я, спокою душі. Часто Бог допускає, що у вирішенні проблем, людина, крім молитви, повинна прикладати також свої людські зусилля, і таким чином підготовляти духовний ґрунт, щоб Божий дар міг закоренитися в нас, ласка Божа могла діяти в нас і змінювати нас на краще, оздоровляти. Інакше людина допускається гріха лінивства і надмірної надії на Боже милосердя, коли вважає, що в трудності достатньо помолитися, висповідатися, а все інше Бог зробить сам. 

Як навчає нас притча про сіяча, успішне вирішення наших проблем, ефективне лікування, можливе тільки при співпраці людини з Богом. Крім молитви, треба, наприклад в недузі, вживати ліки, піти до лікаря, лікуватися в лікарні, радитися з психологом. Ці людські старання будуть виявом нашої практичної співпраці з Богом і його ласкою. Вони стануть здійсненням слів апостола Якова, який сказав, що віра без діл є мертва, тільки конкретні вчинки виявляють нашу віру, дають нам можливість відчути силу віри в Бога і Божої ласки у собі. (Див. Як. 2, 17). 

Святі так говорили про духовну боротьбу: „Молися так, якби все залежало від Бога, і працюй так, якби все залежало від тебе”. Кожним словом Євангелії Христос закликає нас, як до надії на нього, так і до особистої праці на ниві життя.

Один мандрівник заблукав у пустелі. У нього вже закінчився весь запас води, його почала мучити спрага. Тепер він ні про що більше не думав, лише про воду. І ось раптом недалеко він побачив один предмет, йому здалося, що це посудина з водою, і він зі всіх сил кинувся бігти до неї. Але яким же було його розчарування, коли виявилось, що це вузлик із золотом. Засмутившись, мандрівник пішов далі, не взявши зі собою ні однієї монети. Золото не могло заспокоїти його спраги і врятувати від смерті. Йому потрібна була вода. Так і для заспокоєння духовної спраги нам потрібна жива вода — Слово Боже — вічне джерело вічного життя. Які щасливі є ті люди, які своїми серцями стали подібні до доброї землі, яку щедро напоює Слово Боже! І, напевне, кожен бажав би, щоб це було його серце. Але для того, щоб здійснилося наше бажання, все залежить від нас самих, як будемо сприймати Слова Христа - Слова життя вічного.

Дорогі мої! Сьогодні ми пізнали, яку користь приносить Слово Боже і як ми повинні слухати його, щоб воно не пішло намарне. Бо хоч роса однаково падає на ріллю і на тернину, і сонце однаково огріває їх, але на ріллі буде пшениця, а тернина залишиться терниною. Так і Слово Боже однаково проповідується з Церковного амвону всім вірним, але для нього потрібно відкрити своє серце і прийняти його щиро, як голос самого Бога, а тоді воно принесе багатий урожай!

Стараймося бути доброю ріллею та приносити рясні плоди, коли те, що почуємо, будемо використовувати у нашому щоденному житті. І вірмо, що за це колись буде велика нагорода від Отця Небесного!

Амінь.