Неділя 24-та по Зісланні Святого Духа

---

Лк. 8, 41-56.
Припавши до ніг Ісуса, він став просити зайти до нього в хату

Роздумуючи про оздоровленням Ісусом Христом дочки Яіра і кровоточивої жінки, варто спочатку звернути увагу на слова Апостола цієї неділі, в якому апостол Павло навчає ефесян, що саме Христос є тим, хто може поєднати людину з Богом і саму в собі, відновити її внутрішню єдність, єдність її думок і бажань, оздоровити зовнішньо і внутрішньо, допомогти їй подолати перешкоди в дорозі до Бога.

Здійснення цих слів ми бачимо у подіях сьогоднішнього Євангелія. Христос, воскресивши померлу дочку Яіра і оздоровивши жінку з довголітньої кровотечі, дарував їм мирне і щасливе життя. Звернення Яіра і кровоточивої жінки до Ісуса є проявом їхньої віри у всемогутність Христа, Його божественну силу, а тим самим молитвою про поміч. Звернення Яіра до Ісуса Христа можна назвати публічною молитвою, а молитва жінки є таємною, молитвою серця, але обидві ці молитви, ці звернення до Христа мають міцну основу – тверду віру.

У вирішенні своїх життєвих проблем люди докладають багато людських зусиль. Але є ситуації, де людські сили і можливості є обмежені, тому ми не повинні забувати про один важливий засіб - роль і силу молитви. У вирішенні будь-яких проблем християнин завжди повинен поєднувати усі свої вчинки з молитвою. Хоч одні труднощі потребують більше людських зусиль, інші потребують більше молитви, але в кожній ситуації людські вчинки треба поєднувати разом з молитвою, неначе летіти на двох крилах.

В одному місті проживало подружжя. Господь поблагословив їхню працю так, що вони були дуже заможними людьми, але всередині дев’яностих років дружина захворіла. Спочатку цьому не надали великої уваги. Відтак лікування не давало жодних позитивних результатів, бо стан здоров’я погіршувався. Жінка перенесла чотири операції. Лікарі тричі змінювали діагноз. На це пішло дуже багато грошей, навіть продали один із двох будинків, їздили на курорти, навіть за кордон, та стан здоров’я не покращувався. Чоловік був у розпачі, бо любив жінку і боявся її втратити. І ось, коли вже земські чинники не допомагали, вони почали звертатись до найбільшого лікаря — Ісуса Христа, почали більше молитися. Потім почали їздити на молитви до одного священика-монаха. Жінка швидше їздила не з думкою вилікуватись, а гідно підготувати себе до смерті. І сталося диво. Хвороба, як таємно прийшла, так і таємно зникла. Жінка досі не може пояснити, на що вона хворіла і як вилікувалася. Слава Богу, що тепер здорова. А найголовніше, що хвороба допомогла їй відродити віру і надію на Бога, до хвороби вона вірила, що Бог існує, ходила до Церкви, але це була віра поверхнева, формальна. Не було віри в серці. Терпіння допомогло їй відродити у серці віру у Всемогутнього і люблячого Бога. І ця віра врятувала її...

Різні складні ситуації у житті повинні пригадувати нам слова Христа: „У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо” (Мр. 10, 27), і тим самим оживляти віру у силу молитви. Тобто те, що ми не можемо вирішити людськими силами, у цьому може допомогти нам молитва, як вияв віри і надії на силу Божої ласки.

Молитва про Божу поміч у труднощах зміцнить наші людські і духовні сили, дасть нові думки, допоможе знайти спільну мову, порозуміння з ближніми, впевнено здобути земне чи духовне добро.

Отже, в недолі і смутку звертаймо в молитві наші очі до Неба, де перебуває наш добрий Батько, і благаймо помочі і сили для зношення всього, що посилає нам Небо, щоб з допомогою Ісуса Христа ми змогли щасливо дійти до цієї пристані, на якій очікує нас Господь Бог!

о. Михайло Чижович, редемпторист