Неділя мироносиць

---

Мр. 15,43 – 16,8
Хто нам відкотить камінь від входу до гробу

Євангельські події кожної неділі після воскресіння стараються відкрити нам певний прояв воскресіння Ісуса, його духовне значення для нас. Історія мироносиць біля гробу Христа багато уваги присвячує надії. Адже жінки мироносиці, котрі йшли до гробу Ісуса, щоб віддати останню пошану своєму Учителю і намастити Його тіло дорогоцінним миром, постійно переживали, хто відкотить їм камінь від входу до гробу, щоб могли без перешкод ввійти до середини і помазати тіло Спасителя. Не знали де шукати допомоги. Та коли вони прийшли до гробу, камінь був відвалений. Бог по-іншому вирішив цю справу, пославши наперед ангела, який відвалив камінь і звістив їм радісну вістку, що Христос не є мертвий, а живий.

Історія мироносиць пригадує нам про важливу роль надії у духовному житті. Коли людина старається щось зробити, чогось досягнути, вирішити якусь справу у житті, підходить до цього з надією на успіх, який бачить у власних силах, можливостях, життєвому становищі. Так складається наше земне життя, що ми не завжди є впевнені у власних силах і можливостях для успішного вирішення життєвих справ. Досить часто ми відчуваємо потребу допомоги інших людей. Надія у житті людини, це очікування допомоги від іншої особи. Жити надією, це бути впевненим у вірній допомозі від інших осіб у вирішенні різних життєвих справ.

Надія відкриває нам джерело нашої сили, впевненості у собі, у житті. Вона становить захист, охорону людини на дорогах життя. Чим певніше є джерело надії, тим глибшим є відчуття власної захищеності. Для християнина немає кращого і певнішого джерела надії крім Господа Бога, як про запевнює нас псалмопівець: ,,Ті, що надіються на Господа, як гора Сіон, що не захитається повіки,, (Пс. 124, 1). Тому у всіх своїх життєвих труднощах християнин повинен завжди звертатися по допомогу до Бога з великим духом надії і довір’я Його безмежній любові і доброті до нас.

Надія відіграє дуже важливу роль у духовному житті. Вона зв’язує нас з Богом, як джерелом сили, запевнює успіх нашої молитви. Чим сильніша надія, тим більша певність успіху наших вчинків, а зокрема молитви. Хто хоче бути впевненим у добрих результатах своєї молитви до Бога, повинен наповнювати її сильним духом надії на поміч Господа Бога. Бо те, з якою надією людина молиться, відкриває нам справжнє джерело нашої сили, успіхів нашої праці: власні старання чи всемогутність Бога. З чим людина найбільше пов’язує успіх своєї праці, де найчастіше шукає допомоги у житті, на що найбільше покладається у вирішенні життєвих справ, те і є справжнім джерелом її надії, її сили і успіхів у житті, стає метою її життя.

Твердий і непохитний дух надії надихає людину до праці, до нових успіхів, підтримує її у труднощах, захищає від розчарувань, допомагає зберігати внутрішній спокій. Багато осіб переживають у житті невдачі, розчарування через те, що більше надіються на власні старання, ніж на Божу поміч. А в чому людина покладає надію, такими і є результати її праці чи молитви. Сильний дух надії є одночасно проявом великого довір’я Богу. Правдивість цієї думки потверджує апостол Павло наступними словами: „Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рм. 5, 5).

В одному місті проживала вдова з восьмирічною донькою. Мати виховала її в любові до Бога і людей. А дитина ця мала добре серце і дуже любила свою маму, завжди старалась мамі допомагати у домашніх справах. Але одного разу до хати ввірвалось нещастя: мама важко захворіла і у важкому стані злягла. Запросили лікаря, він оглянув хвору, виписав рецепт на ліки, і дівчинка побігла в аптеку. Фармацевт-провізор, вже старший чоловік, побачивши перелякану дівчинку, яка просила якнайшвидше видати їй ліки для хворої матері, взяв з полички готові ліки і дав їй. Дівчинка, взявши ліки, скоренько побігла додому.

Через якийсь час аптекар, розглядаючи рецепт, зауважив, що дав не ті ліки. Це була сильна отрута. Що робити? Якщо хвора вип’є її, то помре. А його віддадуть під суд за професійну помилку. Потрібно було щось робити. Раптом йому спало на думку звернутись до Пресвятої Богородиці. Він впав на коліна і почав щиро благати Божу Матір. Здавалось, що ніколи в житті він так щиро не просив, а тут у своє прохання вклав всю душу. Він, підносячи руки до неба, постійно повторював: „О, Матінко Божа, допоможи мені у моєму нещасті, не допусти смерті хворої жінки”.

Аж раптом в аптеку прибігає заплакана дівчинка. Тепер він очікував, що вона сповістить. А дівчинка зі сльозами говорить, що мати, напевно, помре, не дочекавшись ліків, бо вона так швидко бігла, що впала, і пляшечка розбилась. Вона знову просить дати таких ліків. Аптекар полегшено зітхнув, зрозумівши, що сталось чудо. Знову припав на коліна, дякуючи Діві Марії, після цього швиденько приготував ліки, взяв дівчинку за руку і разом з нею пішов до хворої жінки. Побачивши, що вона жива, дуже зрадів і у всьому їй щиро признався. Після цього випадку він став дуже ревним християнином, а мати цієї дівчини видужала. І всі вони по-своєму були щасливі.

Дорогі браття і сестри! Як правдиві християни, ніколи на втрачаймо надії на Божу поміч, але у будь-яких труднощах звертаймося до Нього з великим духом надії і довір’я, вираженого у ревній і витривалій молитві, бо Господь Бог настільки любить нас, що завжди готовий допомогти нам, якщо ми вповні покладемося на Нього і довіримося без жодних застережень Його батьківській любові. За прикладом жінок мироносиць шукаймо у житті наполегливо Ісуса Христа, як справжнє джерело щастя, покладаючи всю надію на Нього, висловлену словами псалма: „Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи, надіється душа моя на слово твоє, надіється душа моя на Господа” (Пс. 129, 4). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист