Вознесіння Господнє

---

Лк. 24, 39-47.
Господь же Ісус …вознісся на небі і возсів праворуч Бога

Щоб краще зрозуміти глибоке духовне значення свята Вознесіння Господнього, потрібно пригадати собі те, що відбувалося у житті Ісуса до цієї події, а зокрема для чого Христос прийшов на землю, з якою метою? Євангеліє навчає нас, що Ісус Христос прийшов на землю передусім для того, щоб спасти, визволити людей з неволі гріха, пригадати нам, що ми створені на Божий образ і подобу, і обдаровані безсмертною душею, покликані до вічного життя у Царстві Небесного Отця.

І ось славне Вознесіння Ісуса Христа із землі на небо до свого Отця пригадує нам основне наше покликання, мету нашого життя – стати учасниками вічного життя, небесної радості Божих дітей. Ця радісна подія Вознесіння Ісуса на небо має одну важливу особливість – вознесіння Ісуса Христа відбулося не на рівнині, а на вершині гори Тавор. А це означає, що дорога до осягнення мети нашого життя є нелегкою.

На дорозі до Царства Небесного нам доводиться долати багато різних трудностей, перемогти чимало гріхів і спокус. Та незважаючи на всі ці труднощі, наша подорож до неба має одну особливість – ми не є самі на цій нелегкій дорозі до Отця, а з Нами зажди є наш Спаситель Ісус Христос: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 20). Він готовий допомагати нам, скріпляти нас тілесно і духовно, захищати від небезпек і впевнено провадити до неба словом своєї Божественної науки і прикладом власного життя.

Свято Вознесіння пригадує нам, що наше земне життя, це передусім час приготування до вічної радості в небі. А це зроджує ще одне запитання: як ми використовуємо час земного життя, що і як робимо для того, щоб цю мету життя здійснити? Чи робимо все від нас залежне, щоб впевнено осягнути життя вічне?

Ще одна важлива риса події Вознесіння, що Ісус Христос повернувся на небо в атмосфері слави і радості. З розповідей євангелистів знаємо, що земне життя Ісуса не було легке і просте, не проходило в атмосфері достатку і слави. Вже з дитячих років Він зазнавав переслідувань, жив у простоті і убогості, разом з батьками працював, щоб забезпечити прожиток. У всьому своєму житті Христос старався досконало виконати свою земну місію, сповнити волю свого Отця і дбати про Його славу. І хоч частина людей не прийняли Ісуса як Месію, засудили на смерть і вбили, та Він славно воскрес із мертвих і вознісся на небо.

У цьому є важлива наука для нас. Можливо і в нашому житті є більше трудностей ніж успіхів, хвилин смутку ніж радості, але якщо ми попри те все стараємося бути вірними Богові, сповняти у всьому Його волю і дбати про Його славу, ми здобуваємо для себе важливий дар – наша душа в кінці життя зможе у спокої залишити цей земний світ і радістю увійти до неба, де як молимося, вже немає болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.

Вдивляючись сьогодні у земне життя Ісуса Христа і його завершення у вигляді славного вознесіння, стараймося наслідувати приклад нашого Спасителя. Дбаймо найперше не про земні плоди, а про добрі плоди нашого життя у вічності. Щоб коли прийде кінець нашого земного життя, ми могли завершити його так, як один із учнів Христа, апостол Павло, котрий написав про себе так: „Я боровся доброю борнею, скінчив біг - віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливості, що його дасть мені того дня Господь, справедливий Суддя; та не лише мені, але всім тим, що з любов’ю чекали на його появу” (2 Тм. 4, 7-8). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист