Неділя 1-ша по Зісланні Святого Духа

---

Мт. 10, 32-33, 37-38, 19, 27-30.      
Ось ми покинули все і пішли за тобою

Традиційно в першу неділю після Зіслання Святого Духа Церква вшановує пам’ять всіх святих. Святими стали ті, що прийняли Ісуса Христа і його науку у своє життя, увірували в Нього і полюбили його всім серцем, як джерело життя і щастя.

Кожен, хто старається бути добрим християнином і провадити побожне духовне життя, стикається з певними перешкодами, труднощами у дорозі до Бога – гріхами і недоліками. Приклад життя святих показує, що їхня дорога до Бога не була легкою і простою. Вони також боролися з власними гріхами і недосконалостями. А тим, що допомогло їм здобути святість, цей високий духовний і моральний стан душі, це те, що вони не затримувалися в стані гріха, а старалися найскоріше покаятися, очиститися з нього і відновити свою любов до Бога, оживити в собі відчуття потреби Бога і його присутності.

Деякі християни хвилюються тим, що навіть при частій сповіді, у них повторюються подібні гріхи, і це їх засмучує, починає засівати в їхнє серце думки зневіри і знеохоти в успішності їхньої духовної праці і духовного життя. Тоді вони запитують себе, чи варто дальше сповідатися і причащатися, якщо не вдається позбутися гріхів, поправитися. І тут важливо пам’ятати найперше те, що питання святості не зводиться лише до стану безгрішності. Тому у заупокійній молитві ми кожного разу повторюємо такі слова: „Бо немає людини, що жила б і не згрішила, Ти бо один без гріха”.

Кожна думка, яка віддаляє нас від Святих Тайн – віддаляє від Бога, не є від Святого Духа, а від диявола, який старається відділити людину від Бога. Тому такі думки потрібно негайно і рішуче відкидати від себе, бо відкидаючи їх, ми звільняємося від ворожого і згубного впливу злого духа - ворога нашого спасіння. Подібними думками злий дух старається посіяти в душах християн духа гордості, знеохоти і зневіри.

Диявол намагається вмовити деяким душам, що гордий є той, хто задумує вчинити щось велике для Бога. Це була б дійсно гордість, якщо б ми мріяли чинити це власними силами. Проте нема ніякої гордості, коли вирішуємо стати святими, довіряючи Богові та повторюючи зі святим Павлом: „Все можу в тому, хто мене укріпляє” (Фп. 4, 13).

Якщо метою і основою святості вважати безгрішність душі, коли людина здобуде такий стан, рівень духовного життя, що покається за всі гріхи і вже більше не буде грішити, тоді виникає висновок, що така особа вже немає більше потреби сповіді, Святого Причастя, молитви і т.д., не потребує Бога і Його допомоги. Однак така думка неправильна. Бо людина не може жити без Бога, бути досконалою і самодостатньою, а постійно потребує Його допомоги. Питання святості, чистоти душі, це справа довір’я Богові і повної надії на Нього, бо людина не змінює сама себе, а то Бог нас освячує своєю ласкою і світлом Святого Духа. Він провадить нас, наставляє на добру дорогу до Царства Небесного. „Бо то Бог викликає в нас хотіння і діяння за своїм уподобанням”. (Фп. 2,13).

Вшанування сьогодні всіх святих христової Церкви пригадує нам важливу мудрість духовного життя, що святими не народжуються, а святими стають. Людина освячується в міру того, як більше пізнає Божу любов, утверджується в ній завдяки постійній молитві, користанню зі Святих Тайн і цю любов виявляє до своїх ближніх. Тому для освячення і спасіння не достатньо не грішити, а ще потрібно робити добрі вчинки, діла любові і милосердя, які є знаком нашої любові до Бога, бажання бути в єдності з Ним. А Святі Тайни є особливою нагодою близької зустрічі з Ісусом, з’єднання з Ним - найбільшим джерелом духовної сили, допомоги і зміцнення.

Один чоловік високого роду та доброго серця, який у пізній старості заслужено помер, так описав найважливішу хвилину свого життя. „Я, - говорить він, - навчався в університеті, цікавився високою філософією. У своєму серці я заховував основні правди віри, яку отримав від своєї люблячої матері, але моє життя було далеке від Христа, Святої Церкви та віри. Я проводив життя пристойного чоловіка. І коли вже був старий, мені приснився сон. Снилось, що мене принесли в чудову незнану для мене околицю, там я побачив небесних духів, що дуже скоро щось записували. Я наблизився до одного з них і запитав, що він пише? Він мені скромно відповів: „Ми є ангели Божі, і на цих листочках вписуємо до книги життя добрі вчинки людей”. Ця відповідь розбудила в мені зацікавлення. Я радий був дізнатись, як маються справи з моїми заслугами для вічності, і несміливо запитав ангела, чи не міг би я поглянути, що вони записали на моєму листочку? „Добре”, - сказав ангел, з-поміж багатьох карток витягнув мою та подав мені. Але як я здивувався, коли побачив, що моя картка, не враховуючи декількох дрібних записів, зовсім чиста. „Чи це можливо? - говорю, - щоб я до тепер не мав ніяких заслуг для вічності? Та я так багато трудився на користь своєї батьківщини, скільки великих жертв поніс заради неї!” „Мій приятелю, - сказав ангел. - На листочках, що становлять книгу життя, записується лише те, що люди роблять для Бога або з любові до Бога”. І цей сон спонукав мене шукати чогось вищого, я став правдивим християнином, ревно виконував всі покладені на мене обов’язки, плекаючи надію на вічну щасливість”.

Святі христової Церкви, яких ми сьогодні вшановуємо, є для нас живим і яскравим прикладом євангельської праведності чи побожності, до якої закликав Христос у перших своїх науках: „Кажу бо вам, що коли ви своєю праведністю не перевищите книжників та фарисеїв, не ввійдете в Царство Небесне” (Мт. 5, 20). У них думки і бажання виявлялися у вчинках, наповнених духом любові. Їхнє слово не розходилося з ділом. Святі – це приклад живої віри і любові до Бога, вірності Богові аж до хвилини смерті. Метою кожного їхнього вчинку було подобатися тільки Богові, сповнити Божу волю і примножувати його славу на землі. Основою їхньої святості, досконалості стало передусім глибоке пізнання Бога, його любові і милосердя, яке зродило в них повне довір’я його волі і провидінню.

Всі святі в дорозі до святості переживали різні фізичні і духовні випробування. Подібно і ми сьогодні переживаємо випробування, стараючись збудувати незалежну, вільну і демократичну державу, створити більш досконалий рівень життя. Події останніх місяців показали, що все це ми можемо здобути з Божою допомогою, силою ревної і витривалої молитви, як це відбувалося у житті святих.

Приклад святих навчає нас, що наше життя, змінюється, стає кращим в міру того, як змінюємося, удосконалюємося ми самі. А ми можемо змінитися тільки з допомогою Бога і його ласки на стільки, на скільки відкриємося на Бога і світло Святого Духа, довіримося Йому, і таким чином дозволимо Ісусові освячувати і удосконалювати нас, змінювати наше життя, наповнити його Божим благословенням і плодами Святого Духа.

о. Михайло Чижович, редемпторист