Неділя 6-та по Зісланні Святого Духа

---

Мт. 9, 1-8
„Встань, візьми твої ноші та йди до свого дому”

Багато людей у світі цінують тілесне здоров’я і вважають його найбільшим даром на землі. Здоров’я ще називають основою земного щастя. Серед людей поширений навіть такий вислів, що немає більшого щастя на землі, як здоров’я. Бути здоровим, це бути щасливим. І в цьому є певна міра правди. Тілесне здоров’я справді є цінним Божим даром для людини. Здорова людина може легко втілювати в життя свої мрії, задуми і плани, творити багато справ, легко вирішувати різні проблеми, захистити себе від небезпек і ворогів. Маючи міцне здоров’я, людина може зробити багато добра на землі. Вона відчуває себе потрібною для когось і готовою допомогти в біді. Тому у древніх римлян існував крилатий вислів: „В здоровому - тілі здоровий дух”.

Напевно немає на світі такої людини, котра, перебуваючи в недузі, не бажала б стати здоровою. Будь-яка найменша недуга, а тим більше складна, обмежує людину у її можливостях, не дає їй вповні користати зі своїх вмінь і здібностей, самостійно пересуватися, користуватися речами, вирішувати свої справи. Хвора людина стає залежною від іншої особи в різних потребах, навіть в таких щоденних речах, як їжа чи пиття.

Роздумуючи над оздоровленням розслабленого, виникає таке запитання: „Чи здоров’я може бути шкідливим для людини?”. Дивлячись на поведінку Ісуса з розслабленим, бачимо, що це може бути. На світі є багато людей, котрі мають добре здоров’я, але частина з них використовує його для чинення фізичного чи морального зла. Живим прикладом цього є злочинці, терористи, котрі використовують своє здоров’я для того, щоб нищити людське майно, вбивати людей.

Якщо людина постійно старається дбати про своє здоров’я чи молиться про поправу здоров’я, як єдину основу життя, засіб у пошуках щастя, то тим самим покладає надію не на Бога а, на себе. А це суперечить основам віри. Коли людина зосереджує увагу на собі через міцне здоров’я, тим самим віддаляє себе від Бога. Все, що не зближає нас до Бога є шкідливе для нас, для спасіння душі. А Катехизм у поясненнях шостої заповіді звертає нашу увагу на таку річ: „Чи не дбав надмірно про красу тіла і одежі”.

В цій темі актуальною залишається народна мудрість: „Як тривога, то до Бога, по тривозі і по Бозі”. Коли людям докучають хвороби, вони згадують про Бога, молитву, сповідь, а коли здоров’я поправляється, люди починають швидко забувати про Бога, молитву, Богослужіння. Лише одиниці використовують цей знак Божої любові для виправлення свого духовного життя, поглиблення своєї любові до Бога завдяки постійній молитві, частішій сповіді і причастю.

Читаючи євангельські історії про оздоровлення Ісусом хворих на різні недуги, бачимо незвичне ставлення Спасителя до тілесного здоров’я. Оздоровляючи хворих, Ісус завжди на перше місце ставив здоров’я душі, а потім здоров’я тіла. Тому перше запитання, яке він ставив хворим, котрі приходили до нього, звучало так: „Чи віриш в Сина чоловічого? Чи віриш, що я це зроблю?”. Такою поведінкою Ісус хотів показати, що тілесне здоров’я є важливим Божим даром, який людина отримує завдяки молитві до Бога. Щоб Божі дари тілесні і духовні могли разом існувати, людська душа має бути чистою, вільною від гріхів, перешкод, які не дозволяють отримати дар оздоровлення, відвертають Бога від людини, бо добро і зло не можуть перебувати разом, особа не може бути одночасно приятелем Бога і злих сил. „Не можете служити Богові і мамоні” (Лк. 16,13). Щоб особа отримала дар здоров’я, має приготувати для нього місце, очистити свою душу від гріхів.

Коли людина молиться про здоров’я чи дбає про нього лише з однією думкою, що коли буде здоровою, зможе самостійно, впевнено заспокоювати свої потреби і вирішувати проблеми, такою поведінкою вона покладає надію на себе, а не на Бога. Все, що відвертає увагу людини від Бога, не служить добру душі, є шкідливе для неї, шкодить її вічному щастю.

В одному селі проживав молодий господар, який поводив себе належно у громаді. Перед самим Новим роком, коли дзвін заповів вже завтрашнє свято, він покинув працю і пішов до хати. Тут сів біля столу і почав роздумувати над минаючим роком. Він придбав дещо для господарства, а найголовніше - нікому не причинив зла. З цими думками він заснув. У сні побачив свого ангела-хоронителя, який прийшов до його ліжка і кивав на нього пальцем. Господар устав, пішов за ним. Ангел запровадив його до великої кімнати, де на довгих столах лежало багато книг. „А що це за книги?” - запитав він у ангела. „Це - книги, у яких ангел-хоронитель записує діла кожної людини, з яких вона після смерті буде суджена. На одній сторінці записує добрі вчинки, а на іншій - погані, злі. А в кінці року підсумовує все разом”. Господар поцікавився: „А чи є тут і моя книга?”. „Є”, - відповів ангел і розгорнув, почав читати. Там великими літерами були записані його добрі вчинки. Відтак перегорнув інший листок, де мали бути записані лихі діла, але цей листок був чистий. Він дуже зрадів. „Бачиш, - промовив він до ангела, - я говорив, що не маю ніякого зла”. „Це правда, - відповів ангел, - злого ти не зробив, але не радій передчасно!” Після цих слів він перекинув ще одну сторінку, а там було написано „Занедбане добро”. Тепер господар перелякався, коли побачив, що ця сторінка вся списана. Там ангел записав всі випадки, коли він міг виконати свій обов'язок, але не зробив цього, бо лінувався. Чоловік вийшов зажурений із тієї кімнати і постановив собі подбати про те, щоб наступного року цей листок був чистий, або списаний не зовсім. Після цього він прокинувся і дякував Господу Богу, що вказав йому, як надалі проживати, щоб сподобатися Богу.

Читаючи ці розважання, у когось може зродитися думка: „Що ж тоді робити, не дбати про здоров’я, чи не молитися про оздоровлення у випадку хвороби?” Звичайно, що ні. Ми маємо дбати про своє здоров’я і шанувати його, як надзвичайний Божий дар, не бути байдужими до стану свого здоров’я. Кожен з нас має право просити Бога про дар здоров’я, чи оздоровлення з хвороби, і Він готовий дати його нам, але при одній умові, що ми не будемо вживати його на шкоду нашій душі чи для земного задоволення, а будемо спрямовувати його для освячення душі, для творення добра і служіння ближнім. Тоді Господь буде радо обдаровувати нас міцним здоров’ям, щоб з його допомогою ми отримали дар вічного життя. Амінь!

о. Михайло Чижович, редемпторист