Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Неділя 10-та по Зісланні Святого Духа
Він часто кидається в огонь, часто й у воду. (Мт. 17, 14-23).
1. В Євангелії цієї неділі повторюється тема випробувань у людському житті, які стаються у вигляді хвороби і опанування молодого хлопця злим духом. Євангелист Матей, описуючи оздоровлення біснуватого юнака, подає три основні причини, які призвели його до такого стану. Намагаючись допомогти батькові, Ісус найперше виявляє причину хвороби юнака, відповідаючи на прохання батька словами: „О роде невірний та розбещений” (Мт. 17, 17). Як бачимо з цих слів, першою причиною недуги юнака стала його розбещеність – неконтрольовані грішні тілесні пристрасті. Наслідком такого стилю життя стало опанування хлопця злим духом. Коли ж людина ставить тілесні пристрасті вище від духовних цінностей, добра душі, то такою поведінкою покладає надію на себе, а не на Бога, і цим виявляє свою невірність Богові.
2. Основою і рушійною силою пристрастей є емоції і почуття. Їх можна вважати другою причиною хвороби хлопця. На цю причину вказує євангелист Матей, описуючи словами батька стан хворого сина: „Часто кидається в огонь, часто й у воду” (Мт. 17, 15). Вогонь і вода символізують дві протилежні групи людських емоцій і почуттів. Надмірні емоції розпалюють в людині вогонь тілесних пристрастей, почуттєвості, злости й самолюбства. А іншого разу кидають її в холодну воду світових засад, щоб затопити в земних благах і надмірному прив’язанні до них, утвердити в неї дух недбальства, байдужості і лінивства. Біснуватий хлопець є образом жорстокості сатани, коли він опановує тіло; а ще гірше, коли опанує душу людини гріхами й пристрастями.
3. Надмірна увага у житті до емоцій і почуттів свідчить про те, що людина більше надії покладає на себе, на свої людські можливості, ніж на Бога. Коли особа приділяє вагому частку у житті ролі і значенню емоцій і почуттів, старається з їх допомогою оцінювати події і обставини у житті, то в такий спосіб керується більше принципами людськими, ніж релігійними. Якщо християнин намагається у духовному житті розпізнавати Божі дари, промені ласки і оцінювати їх через наявність емоцій і почуттів, то тим самим шукає видимих знаків від Бога, потвердження його любові, доброти до нас. Коли ж християнин діє у житті більш під впливом емоцій і почуттів, ніж віри і розуму і на них пробує будувати свій зв’язок з Богом, то таким чином неначе хоче підпорядкувати Бога собі, земним законам. Все це свідчить про слабкість його віри і довір’я Богу.
Якщо особа вважає себе християнином, а в житті нею керують людські принципи, то її важко назвати правдивим християнином, у неї є лише назва, але немає духа Христового. Таких християн апостол Павло називає тілесними людьми: „Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?” (1 Кор. 3:1-7).
У житті християнина не тіло має керувати душею, пристрасті розумом, а душа керує тілом, а розум керує волею і почуттями. Людина має керувати світом з допомогою дару розуму і віри. Якщо світ починає керувати людиною, накидаючи їй свої принципи під впливом емоцій і почуттів, якими відсуває на другий план розум і віру, то це для неї початок ,,катастрофи,,. На цю тему в нашому народі утвердилась давня народна мудрість: „Якщо Бог схоче когось покарати, то відбере розум”.
4. Слова Ісуса „Через вашу малу віру” відкривають нам третю і основну причину хвороби хлопця, а також невдалої спроби апостолів оздоровити біснуватого. А основна причина хвороби юнака – брак віри. Мала віра проявляється не тільки у слабкому переконанні щодо існування Бога, його доброти і всемогутності. Мала віра є й тоді, коли християнин замало має Божої ласки, духовних дарів, Божої сили до захисту і боротьби проти злих сил. Бо тільки з допомогою Божої ласки і його дарів можна впевнено перемогти всі ворожі наступи і спокуси сатани.
3. Віруючих людей можна поділити на дві групи: релігійні і християни. Особи релігійні дотримуються християнських обов’язків, релігійних традицій і звичаїв. Однака через брак міцної і живої віри, Бог не завжди є основною метою, основою їхнього життя, коли критеріями життя часто є емоції і почуття. Християнин - це той, котрий живе духом віри, має добре розуміння Божої науки, своїх обов’язків, для котрого Бог є основною цінністю і метою життя, а не засобом для успішного вирішення життєвих справ.
ПРИКЛАД. Дуже славний лікар лікував бідного робітника, що жив на п’ятому поверсі великого будинку в маленькій кімнаті. Коли він повертався від хворого, зустрів одного зі своїх знайомих. Приятель був дуже здивований, що такий відомий лікар лікує бідного робітника і сказав: „Ти ж від нього не можеш сподіватися жодної зарплати”. „Якраз це – мої найкращі клієнти, - відповів лікар, - бо вони платять мені там, вгорі, в небі”.
Як би було добре, коли б у кожного з нас була така віра і такий погляд на життя, таке розуміння цінностей. Коли б кожен з нас був християнином не тільки з назви, а за духом, у кожного була міцна і жива віра, то світ давно став би кращим, а люди добріші. Тому і ми покладаймо свою надію на вічного Бога, а не на слабосильну людську природу, і вірмо, що хто надіється на Бога, не відходить від Нього з порожніми руками.
Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
