Проповідь на свято Преображення

---

"Повів їх на високу гору і преобразився перед ними" (Мт. 17, 1-9).

1. Автор книги Буття, описуючи створення Богом світу і людини, помістив там такі слова: „І благословив їх Бог і сказав їм: „Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі” (Бут. 1, 28).  Людина, користаючи з земних дарів, з їх допомогою, творить земне життя, наповнює його добром. Зміна життя на краще, покращення його умов потребує найперше зміни самої людини. В міру того, як змінюється людина духовно і морально, змінюється рівень її життя. Зміна людини, преображення потребує не тільки бажання чи людських старань. Реальна зміна потребує Божої допомоги і ласки.

ПРИКЛАД. Видатний винахідник Генрі Форд у юності не міг знайти порозуміння зі своїми батьками. Тоді в шістнадцять років він втік із дому і почав працювати у видатного винахідника Едісона. Паралельно займався улюбленим ділом - конструюванням автомобілів і в 1893 році сконструював перший автомобіль. З 1899 по 1902 рік разом з друзями займається автомобілями у створеній ними компанії «Детройтська автомобільна компанія». Але все закінчується тим самим, що і у відносинах з батьками: образи, суперечки, непорозуміння. Він покинув друзів і компанію, але неприємний осад залишився у нього на душі. Тоді він уперше задумався, що можливо проблема не в тих людях, що його оточують, а в ньому самому і якщо він не навчиться спілкуватися з людьми та не змінить свій характер, то образи і непорозуміння завжди будуть переслідувати його. З цього часу Генрі Форд вчиться спілкуватися з людьми, чути їх і розуміти, що йому хочуть сказати. Це докорінно міняє його життя. Спілкування з людьми стає приємним, він легко знаходить тих людей, які йому потрібні для праці, для здійснення його планів. І вже через рік приходить перший успіх - створив знамениту компанію «Форд Мотор Компані», що є однією з найбільших автомобільних компаній і в наші часи.

Скільки не міняв місце проживання, друзів і компаньйонів, нічого особливо не мінялося на краще у житті Генрі Форда. Але коли перемінив себе, переживши внутрішнє преображення, він змінив світ навколо себе.

2.Подія преображення Ісуса Христа на Таворі подає нам три важливі умові, необхідні для внутрішньої зміни людини.
Похід Ісуса з трьома апостолами на високу гору свідчить про те, що для зміни людини потрібно найперше піднятися понад людські потреби, звільнитися від надмірного прив’язання до земних благ і своїх людських, земних переконань, поглядів на себе, на життя. Людина повинна навчитися дбати найперше про добро духовне, спільне, будувати своє життя на фундаменті Божих заповідей і у всьому прислухатися до голосу Божої волі, керуватися духом віри.

Христос преобразився перед апостолами під час розмови з Мойсеєм та Іллею. Ця розмова є символом молитви. Дар особистого навернення, переміни себе людина отримує від Бога з допомогою молитви. Ісус преобразився під час молитви, бо молитва – це зустріч, розмова з Богом, а не бездушне проказування завчених текстів: це оглядання Бога, прославлення, подяка, просьба, а також слухання голосу Божого.

Коли Бог хоче промовляти до людини і їй дарувати себе, то не робить того серед гамору світових занять і вуличної гульні, але веде на самоту й молитовне зосередження, щоб відірвати її від гріхів і пристрастей, як написано в пророка Осії: „Я її заманю і заведу її в пустиню, і буду їй до серця промовляти” (Ос. 2, 16). Так і людина, коли молиться, входить в божественну атмосферу. Тоді душа її підноситься понад свою природу, просвічується Божими істинами, сяє чеснотами, а всі вчинки очищуються і вибілюються добрим наміром.

3. Ознаками преображення Ісуса стали ясне обличчя, наче сонце і біла одежа, як світло. З допомогою цих знаків Спаситель показав на хвилю апостолам усю свою славу. Тут слід зауважити одну деталь, що преображення Ісуса відбулося незадовго перед Його стражданнями в Єрусалимі. Ісус зробив це для того, щоб духовно зміцнити апостолів перед майбутніми випробування, які чекали їх в Єрусалимі і під час майбутньої місійної діяльності після вознесіння Христа на небо.

Показавши апостолам свою славу, Христос пригадав їм мету життя – оглядати Бога в небі лицем в лице, що буде джерелом вічного щастя і радості спасенної душі. Метою життя християнина є не земний достаток, короткотривала тілесна чи душевна радість від отриманих Божих дарів, а радість душі, яка випливає від оглядання самого Бога – джерела життя і щастя кожної людини. Кожна людина повинна любити Бога не лише задля дарів, які отримує від Нього, але задля Нього самого. Хто любить Бога задля якоїсь користі чи задоволення у житті, той властиво використовує його доброту для задоволення власного самолюбства. Таким ставленням до Бога людина покладає надію у житті не на Бога, а на себе. Таких людей апостол Павло називає найбільш нещасливими у світі: „Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!” (1 Кор. 15:19)

Господь Бог вклав у душу кожної людини прагнення вічного життя і щастя. Тому основним завданням людини у земному житті є пізнати і всім серце щиро полюбити Бога, як найбільший скарб у житті. Коли людина потрапить у вічність, сам Господь у всій своїй красі буде для її душі невичерпним джерелом невимовної радості, миру і щастя. Тоді спасенна душа зможе повторити слова апостола Петра, сказані на Таворі: „Господи, добре нам тут бути!” (Мт. 17, 4). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист