Різдво Пресвятої Богородиці

---

Лк. 10, 38-42, 11, 27-28
Її наперед проголошено Божими воротами і Матір’ю правдивого життя

Кожна подія, яка відбулася в історії спасіння чи записана у Євангелії має своє духовне значення і в наш час. Сьогодні Східна Церква згадує і урочисто вшановує Різдво Пресвятої Богородиці.

Святкуючи Різдво Божої Матері, ми вшановуємо початок Її земного життя, прославляємо Її без жодних її заслуг, особистої участі у ділі спасіння. Різдво Богородиці показує нам, що Бог вислуховує молитву людини, вшановує і винагороджує її старання ще перед тим, ніж вона попросить Бога, звернеться до Нього по допомогу. А це потверджує правду, що Бог не є байдужий до жодних потреб людини, Він перший виходить до неї, робить крок назустріч їй. Тому і ми, за прикладом Богородиці, звертаймося до Христа з непохитним духом надії і повного довір’я його безмежній любові до нас, з твердим переконанням, що він завжди готовий вислухати нас і допомогти.

Одна жінка щиро молилася, щоб її чоловік щасливо повернувся з війни. Вона щоденно відмовляла в цьому намірі вервицю, жертвувала на Служби Божі та жила надією, що Божа Матір вислухає її прохання. Але одного дня їй принесли телеграму зі страшною звісткою, що її чоловік загинув на полі битви. Страшний розпач потряс душу горем прибитої жінки. Замість того, щоб серед такого душевного потрясіння кинутись до стіп Діви Марії, яка стоїть під Хрестом Свого вмираючого Сина, вона почала нарікати, проклинати долю і в засліпленні дійшла до того, що кинула до землі Хрест і присягнулась, що відтепер вже ніколи не приклякне до молитви, а її нога не переступить порогу Церкви.

Через тиждень вона отримала листа від чоловіка, який пише, що важко поранений, але небезпека вже минула. Цей лист, як грім серед ясного неба, знову потряс її душу, що вона до кінця не довірилась своїй Небесній Неньці. Однак, як бачимо, її молитви не були даремними, її не підвела Божа Матір. Тепер проминув розпач і прийшло щире розкаяння. Вона зі сльозами щирого жалю відкликала свої нарікання і відтоді розповідала всім, що швидше сонце погасне на Небі, як мала би забути про своїх земських дітей найкраща Небесна Мати.

Роздумуючи над життям Божої Матері, Отці Церкви бачили в Марії образ всього людського роду, образ гідності кожної людини. Вшанування Пресвятої Богородиці у День її народження вказує на те, що наша гідність залежить передусім від Бога, бо ми носимо у собі його образ і подобу, а не від земних речей: зовнішнього вигляду, одягу, посади, життєвого становища, достатку чи грошей.

Сучасний зматеріалізований світ старається накинути людині переконання, що коли вона здобуде матеріальний достаток, то від цього зросте у неї почуття власної гідності і щастя. Тому частина людей будує свої стосунки з ближніми, керуючись матеріальними чинниками. Вони стараються створювати і підтримувати стосунки з тими, хто має якесь високе звання, становище чи посаду, вплив у суспільстві, матеріальний достаток, щоб пізніше мати з цього якусь особисту користь. А людей простого стану ігнорують, погорджують ними саме через те, що не бачать у стосунках з ними якоїсь користі для себе.

Хто оцінює гідність людини лише по зовнішніх матеріальних ознаках, той поводиться як земна людина. Хто оцінює іншу особу не по тому, що вона має, а ким вона є, по її дарах, духовних цінностях, той по-християнськи оцінює гідність людини. Бо особа може не мати руки, чи ноги, рухатися на візку, але мати світлий розум і серце повне любові, і це буде знаком високої її гідності, прикладом для інших.

Як правдиві християни, не переживаймо надмірно за свій зовнішній вигляд, достаток, чи про те, що думають чи кажуть про нас люди – тобто про тілесний спокій, а дбаймо про добро духовне, спокій душі, про те, щоб подобатися Богу, що Він про нас подумає, як Він оцінить моє життя у вічності. Стараймося любити Бога щирим серцем і пам’ятати про те, що на мене дивляться не тільки люди, а дивиться з любов’ю Бог, а Бог пошанує кожне наше добре старання і щедро за них нагородить. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист