Неділя 16-та по Зісланні Святого Духа

---

Мт 25,14-30  
Одному він дав п'ять талантів, другому - два, третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав

Євангельські розповіді, якими Ісус промовляє до нас кожної неділі, мають за мету виховати в нас певні риси духовного життя: пробудити живу віру, зміцнити надію, розпалити любов, утвердити довір’я Божому провидінню, додати мужності, відваги, ревності у духовному житті.

Притча Ісуса Христа про таланти дає нам можливість побачити, як ми відповідаємо на ті Божі старання запевнити нам життя вічне, чи ми належно використовуємо всі, дані нам Богом можливості, щоб здобути Божі дари, Божу любов, ласку потрібну для освячення і спасіння душі.

Слово талант має багато значень. Воно означає не тільки певні дари, а й можливості їх здобути. Цих можливостей є два види: коли ми перемагаємо зло, або творимо якесь добро. Таких можливостей у нашому житті є багато. Адже ласку освячення ми отримуємо не тільки у молитві чи у Святих Тайнах, а також через добрі вчинки любові і милосердя до ближніх. Коли ми зазнаємо у житті різні терпіння, упокорення, чи хтось потребує якоїсь нашої допомоги – матеріальної, фінансової чи духовної, кожна така життєва ситуація, хрест щоденного життя, є для нас Божим талантом, нагодою стати щасливішими. А це стає можливе тоді, якщо ми вміємо побачити у них якесь добро для себе, особливо духовне добро для своєї душі, примножити або здобути якусь нову ласку для себе, нагоду послужити Христові. Про це згадує Спаситель у своїй мові про страшний суд: „Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене…Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт. 25, 34-36, 40). Якщо б кожну таку нагоду люди використали у житті, ми були б набагато щасливіші, і світ став би добрішим.

Що ж не дозволяє нам користати з таких нагод, примножувати таланти Божої ласки – це слабкість нашої віри і певне самолюбство. Люди часто дивляться на різні життєві випробування через призму справедливості або тілесної вигоди, тому відкидають те, що порушує їхні амбіції, не приносить добра для їхнього тіла, для земного життя. Вони не бачать їх, як нагоду зустрітися з Христом, послужити йому, виявити Йому свою любов через ближніх. Як люди часто реагують на різні випробування: А за що мені це?, Що я злого зробив? Чому мене так зневажають?

В одного пана двоє робітників працювали в полі і нарікали, які вони не щасливі, що за таку малу платню повинні працювати весь день. „Боже, Боже! Чому Ти нас такими нещасливими створив? Один має забагато, а інший бідує”. Цю розмову почув пан, який сидів у літній альтанці, і покликав обох робітників до себе, відслонив свої груди, а там — одні рани — рак точив тіло, лише ребра видно. Тоді говорить пан: „Візьміть все, що маю, а дайте мені ваше здоров’я”. Робітники, побачивши це, мовчки пішли до своєї праці.

Коли б християни дивилися і оцінювали різні випробування очима віри, бачили в них можливість послужити Христові, отримати якесь добро для своєї душі, для вічності, вони б радо терпіли, прощали, щоб мати щастя вічне з Господом. Такий підхід до випробувань допомагає їм знаходити в собі силу терпеливості, покори, прощення кривди, бо хто справді дбає про щастя вічне і служить Христові, той отримує від Бога таланти – захист від зла і силу бути вірним Йому. Тих слуг, корі примножили отримані таланти, господар називає добрими і вірними слугами: „Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого” (Мт. 25, 21). Бо тільки той, хто вірно виконує свої обов’язки, отримує нагороду: „Коли ми разом з ним померли, то разом з Ним будемо й жити! А коли терпимо, то з Ним будемо й царювати. Коли його зрікаємося, то й Він зречеться нас!” (2 Тмт. 2, 11-12) – запевнює нас святий Павло.

За прикладом апостола Павла наповнюймо себе світлом віри і жертовної любові, щоб вміло використати у житті кожен талант, який Бог нам дає, і в нагороду отримати талант вічної радості і щастя разом з Ісусом Христом у Царстві Небесному. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист