Неділя 17-та по Зісланні Святого Духа

---

Мт. 15, 21-28.
Змилуйся наді мною, Господи, …Біс тяжко мучить мою дочку

Євангельське слово 17 неділі по Зісланні Святого Духа розповідає нам про зустріч жінки хананейки з Ісусом Христом. Звернення цієї жінки до Ісуса має одну особливість. Мати просить наполегливо Спасителя не за себе, а про оздоровлення своєї дочки від злого духа. Проблема дочки стала її особистою проблемою, болем її душі. Вона старається з усіх сил допомогти їй, тому наполегливо просить Ісуса Христа про поміч, доки не отримає від Нього конкретної допомоги. Мати властиво нічого не просить для себе, тільки представляє свій біль з твердою вірою і повною надією, покладаючись на доброту і владу Ісуса. Її прохання було настільки сильне, що й самі апостоли почали заступатися за неї в Ісуса.

Ісус, слухаючи наполегливе прохання матері, діє в протилежний спосіб. Він найперше звертає свою увагу на матір, старається допомогти їй, зміцнюючи спочатку її віру, надію і довір’я Богові, а бачачи витривалу і повну віри молитву жінки, Він вкінці оздоровляє її дочку. Таким чином Христос допоміг матері отримати подвійну нагороду: зміцнення віри і оздоровлення дочки.

Історія хананейки зустрічається і в нашому житті. Коли ми молимося за навернення наших ближніх чи вирішення їхніх справ з Божою допомогою, бачимо, що Господь не завжди зразу відповідає на наші звернення, ситуація не змінюється зразу, але це не означає, що Бог нас не чує. Певне мовчання Бога на нашу молитву, як подібно в ситуації хананейки, насправді несе для нас велике добро. Перш ніж допомогти нашим ближнім, Господь хоче зміцнити духовно нас самих, загартовуючи нашу віру і надію на Божу всемогутність і доброту, щоб таким чином нам було легше нести тягар проблем наших ближніх. Щоб ми могли когось навернути, привести до Бога, Бог хоче найперше зблизити до себе нас самих, зміцнити наш зв’язок віри і надії з Ним.

Один батько прийшов до священика за порадою і відразу почав жалітись на свого підростаючого сина, що він неслухняний, не хоче вчитися. Священик запитав цього батька: „А скажіть мені, яких способів ви вживали, щоб наклонити його до виправлення?” Зажурений батько відповів: „Та що я тільки не робив: замикав його у підвалі, не давав їсти, бив його без рахунку, і нічого не допомагало”. Тоді священик ще запитав: „А скажіть мені, як ви старалися приклонити його до молитви і чи ви разом із ним молитесь?” Батько розвів руками і тим дав знак, що ні, тоді священик відповів йому: „Чоловіче добрий, із того виходить, що ви до цього часу працювали над його шкірою, а не над його душею, тому від сьогоднішнього дня я раджу вам молитися разом із ним”. Незабаром стало відомо, що порада священика була дуже корисною, бо цей син невдовзі виправився і виріс достойним чоловіком.

Історія оздоровлення Ісусом дочки жінки хананейки пригадує нам Божу правду, щоб Бог є щедрий у своїх дарах і завжди дає нам більше, ніж ми просимо у Нього, якщо ми всю нашу надію покладаємо лише на Нього і беззастережно довіряємо його волі. Потрійне звернення жінки до Ісуса, це шлях її потрійного духовного зросту: зміцнення віри, утвердження надії, розпалення любові до Бога. Цей духовний зріст не стається в один момент, а Ісус провадить людину до нього поступово, в міру її відкритості на Бога.

А незамінним середником у цьому зрості є наша молитва. Наполегливе звернення матері до Ісуса про оздоровлення її дочки є чудовим прикладом правдивої християнської молитви. Ісус вислухав її звернення, бо прохання, молитва жінки була щира і витривала, наповнена духом твердої віри. Бо хто справді вірить у всемогутність і доброту Бога до людей, той буде витривало просити Бога про поміч і з непохитною надією очікувати тої допомоги, знаючи, що кращої допомоги, крім Господа Бога, ніхто їй не надасть.

Зустріч жінки хананейки з Ісусом показує також, як молитва може змінювати людину і її життя, коли вона щира і витривала, повна віри, як казав Христос: „По вашій вірі нехай буде вам” (Мт. 9, 29). Іншими словами Христос запевняє нас, що наша молитва завжди буде вислухана: „І все, чого проситимете в молитві з вірою, отримаєте” (Мт. 21,22). Молитовна праця не завжди є легкою. Перше ніж прийде успіх, людині доводиться перебороти багато різних спокус, людських немочей, сумнівів. Але хто всю надію покладає на Бога, того Бог чинить кращим, міцнішим особисто, захищає від знеохоти, а також помагає у земних потребах.

Сьогодні ми є свідками того, як Господь нагороджує жінку хананейку за її щиру, покірну, витривалу молитву. Нехай і наша молитва буде подібною до її. У всьому покладаючи надію на волю Божу, вірмо, що Господь робить все для нашого добра тут, на землі, і особливо бажає нашого духовного добра, спасіння також у вічності. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист