Покров Пресвятої Богородиці

---

Лк. 10, 32-48, 11, 27-28.

За нас благає Богородиця споконвічного Бога

Свята на честь Божої Матері, які ми святкуємо під час усього року, відкривають нам певні Божі дари, духовні риси Діви Марії. Після Господніх свят на другому місці найбільше свят є на честь Пресвятої Богородиці. І це не випадково. Метою кожного з них є показати нам з їхньою допомогою різні прояви святості Божої Матері, її любові, як найкращий приклад жити Божим Словом, наслідування Ісуса Христа.

Свято Покрови показує нам найважливішу духовну рису Марії - її духовне материнство: молитву за людей, молитовне посередництво і заступництво перед Богом. Отримавши особливу любов від Бога у дарі непорочного зачаття, ставши Матір’ю Божого Сина, Марія через молитву, духовну опіку ділиться нею, дарує її іншим. Правдива любов згідно вчення апостола Павла є жертовна, не замикається у собі, а дбає про спільне добро, помагає іншим, захищає слабких.

Святкувати Покров Богородиці, це навчитися любити ближніх не словом, а ділом, вміти послужити їм задля Христа, як Марія, котра повністю посвятила себе Божому Синові і його ділу спасіння всіх людей. Тому вона справді наша духовна мати, котра своїми молитвами провадить нас до Божого щастя, до життя вічного у Небесному Царстві свого Сина.

В одному місті над вечір постукали у двері парохіяльного дому, якась жінка просила піти до хворого з Найсвятішими Тайнами. Назвала вулицю і номер дому, в якому очікує хворий. Священик швиденько поспішив, жінка ця йшла попереду нього, аж раптом біля однієї хати зникла. Священик зауважив, що це вказане місце, однак вхідні двері були зачинені. Священик почав стукати. Цей стукіт почув один чоловік на другому поверсі, відчинив вікно, запитав, до кого прийшли. „Я прийшов до хворого з Найсвятішими Тайнами”, - відповів священик. „У цьому будинку немає нікого хворого, - відповів чоловік, - однак прошу зайти до мене і перечекати, доки не перестане дощ, бо я все одно не можу спати”. Священик увійшов у кімнату і побачив образ Пресвятої Діви Марії, перед яким світилась лампада. „Я радий, що прийшов до віруючого чоловіка”. „Я не є з тих, щоб був такий побожний, - відповів чоловік, - але виконую це для пам’яті моєї покійної матері, яка дуже любила цей образ”. Серед розмови священик звернув увагу на портрет, що висів на другій стіні. „Це моя мати, - пояснив чоловік. — Вона дуже гаряче молилась перед цим образом і завжди благала Матінку Божу за моє навернення до Господа Бога, однак Сповідь мене не цікавила” і так помалу почав він розповідати про своє життя. „Ви так лякаєтесь сповіді, - сказав священик, - а ось як щиро відкрили своє серце переді мною, що я без вагання міг би уділити вам розгрішення”. „О, якщо так, то я був би дуже радий, - промовив зворушений чоловік і додав, споглядаючи на образ Божої Матері. — Вже більше як тридцять років я не cповідався. Тепер я бажав би посповідатись і прийняти святе Причастя”. Старець щиро посповідався, прийняв святе Причастя. Священик після цього пішов додому та дорогою роздумував над усім, що сталося, і не міг вийти з дива. І ця пані, що просила його до хворого, і її зникнення, і цей образ Пресвятої Діви Марії, і ця дивна Сповідь... Але ще більше здивувався, коли довідався, що той старець вранці помер.

Із цього бачимо, яке велике заступництво Божої Матері для тих, що покладають надію на Неї. Як ця побожна мати випросила своїми молитвами у Пречистої Діви Марії ласку, щоб її грішний, безбожний син за Її посередництвом перед смертю навернувся, щиро висповідався і наступного дня помер, з’єднавшись із Господом Богом.

Тому будьмо завжди вірними нашій Небесній Матері і в кожній потребі прибігаймо під її Покров. А вона обітре сльозу з очей наших і визволить нас від усякого зла! Всі ми, старші і молодші, з вірою покладаймо свої надії на поміч Божої Матері, як це колись робили віруючі у Влахернському Храмі у Царгороді, і щиро кличмо: „О Матінко Божа, покрий нас, покрий від усякого зла чесним Своїм Омофором!” Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист