Велике у Нього відкуплення ... Пс.129
Найпопулярніше
Введення в храм Пресвятої Богородиці
Лк. 10, 38-42, 11, 27-28.
У церковному календарі сьогодні величне свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Вхід у храм Божої Матері, це був ще один її крок на дорозі до Бога, у ділі спасіння людського роду. Зближення Марії до Господа Бога продовжилося пізніше у Благовіщенні, у Різдві Ісуса Христа, на Голгофі біля стіп хреста Ісуса і завершилося у славному Її Успінні.
Єрусалимський храм був серцем вибраного народу, місцем присутності Бога, молитви, роздумів над Божим законом, прослави Бога. Це було місце особливої Божої ласки для Ізраїльтян.
Для християн молитовний храм став теж важливим елементом у релігійному житті. Хоч на першому місці у духовності християн стоїть віра, однак храм теж відіграє важливу роль у їхньому духовному житті:
- храм, це більше, ніж красива релігійна споруда, оздоблена позолоченими хрестами, іконами, малюнками - це місце прослави, подяки Богові.
- це місце присутності Бога у Святих Тайнах Євхаристії – Тіла і Крові Ісуса Христа під видами хліба і вина у кивоті, зустрічі з живим Богом.
- християнський храм – це місце, де ми творимо духовний храм, спільноту молитви в дусі віри і любові. Пригадаймо собі, що про це говорив Христос: „Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт. 18,20). „Ви побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем - сам Ісус Христос. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі” (Еф. 2, 20-22). „І ви самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа” (1 Пт. 2,5).
Духовний храм, храм духа віри і любові завжди важливіший і міцніший за будь-який матеріальний храм. І хоч видимий храм є важливий у житті Церкви, як зовнішній знак нашої віри в Ісуса Христа, однак духовний храм зажди важливіший і цінніший, бо він має силу відродити матеріальний храм. Прикладом цього є часи підпілля УГКЦ минулого століття. Пригадаймо собі, як безбожний, атеїстичний комуністичний режим переслідував християн, висилав на муки, у заслання в далекий Сибір, нищив церкви, каплиці, але не зміг зруйнувати, знищити духовний храм нашої церкви, храм віри, надії і любові до Господа Бога. Він зміг витримати всі випробування, не зламався, а навпаки став ще міцнішим, давши церкві багато мучеників і святих сповідників віри. Після розпаду радянського Союзу і комуністичного режиму наш духовний храм відродив, відбудував наново зруйновані церкви. Але коли зруйнується духовний храм віри і любові, його дуже важко відновити, а деколи навіть неможливо.
Роздуми над подією введення в храм Діви Марії ставлять перед нами важливе запитання: А чим для мене є мій парафіяльний храм? Чи лише гарною будовою, місцем виконання християнського обов’язку, а можливо місцем, нагодою найближчої зустрічі з Христом у Слові Євангелія і у Святому Причасті. Я мій храм допомагає міні духовно зростати, зближатися до Бога в дусі віри і любові?
До бабусі і дідуся у село приїхав онук, що ходив завжди у протестантський дім молитви і ніколи не був у церкві. Він з цікавістю розглядав розписані стіни, а потім помітив червону, палаючу лампадку посередині іконостасу. „А що це за червоний вогонь?” – запитав онук. „Це вічний вогонь, що постійно горить. Це означає, що в цій церкві постійно перебуває Господь Бог” – відповіла бабуся. „Шкода, що в нашому домі молитви немає такого вогника. Шкода, що в ній не живе Господь Бог”.
Марія, ставши Матір’ю Божого Сина, виховувалася у Єрусалимському храмі, в особливій Божій присутності, під опікою старців цього храму: Захарії і Симеона богоприємця. Тож нехай наш парафіяльний храм допомагає нам будувати духовний храм, спільноту, об’єднану довкола Ісуса Христа, зростати у вірі і взаємній любові, чинити його живим знаком Божої присутності у світі, прикладом якого була і залишається Пресвята Богородиця. Амінь.
о. Михайло Чижович, редемпторист
